Справа №639/16/25
Провадження №2-а/639/17/25
24 березня 2025 року
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника відповідача - Косьміна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова, як до адміністративного суду, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Карлаш І.А. до відповідача Департаменту патрульної поліції. В позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову серії БАА №467979 від 27.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, та ч. 1. ст. 126 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2024 р. о 22:00 год. співробітниками УПП в Донецькій області Суслова Д.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та винесено постанову серії БАА № 467979 (надалі - Постанова). Як вбачається з Постанови, Позивачу ставилось у провину те, що він 27.12.2024 о 21:26 год. у м. Краматорську б-р Краматорський біля буд. 30 керував ТЗ в темну пору доби з неосвітленим та забрудненим номерним знаком, що не дає можливості чітко встановити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ.
Таким чином, на думку працівників поліції Позивач скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 70 НМДГ, що складає 1 190 грн. 00 коп.
Позивач вважає Постанову незаконною, а тому такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
По-перше, Позивач не керував ТЗ, а тому не є суб'єктом адміністративних правопорушень.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху, не є керуванням ТЗ. Враховуючи викладене, обов'язків щодо дотримання належного вигляду номерного знаку, а також пред'явлення працівникам поліції посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію ТЗ та ін. документів у Позивача не виникло, адже він не керував автомобілем. Більш того, Позивач прямо в Постанові зазначив, що він не керував автомобілем. Будь-яких доказів зворотного немає, а тому Постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
По-друге, працівники поліції не мали права об'єднувати в 1 постанові 2 правопорушення.
Ані КУпАП, ані будь-яким іншим нормативним актом не передбачено можливість об'єднувати кілька правопорушення в одну постанову.
По-третє, порушено порядок розгляду справи. Поліцейський фактично не розглядав справу. Зокрема, він, не заслухав пояснення Позивача, не озвучував та не досліджував докази тощо. Крім того, поліцейський, в порушення наведеної норми, не роз'яснив права Позивачу, про що свідчить відсутність підпису Позивача в п. 8 Постанови (написано лише що Позивач не керував ТЗ). Також Позивачу не були надані для ознайомлення докази, які підтверджують його винуватість. Так, в Постанові зазначено, що до неї додається рапорт. Разом з тим, Позивача не було ознайомлено з його змістом.
Як вбачається з Постанови, немає жодного доказу того, що саме Позивач керував ТЗ, а також доказів забрудненості номерного знаку та непред'явлення посвідчення водія та техпаспорта. Постанова є голослівним припущенням працівника поліції, який її складав.
У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає постанову такою, що підлягає скасуванню і змушений звернутися до суду з даним позовом.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про н адміністративне правопорушення залишено без руху, з підстав несплати судового збору.
Надано строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду від 14.01.2025 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті, а саме заяву про виконання ухвали суду сформовано в системі «Електронний суд» представником позивача 14.01.2025, до якої додана платіжна інструкція про сплату судового збору від 14.01.2025. Дана заява була зареєстрована в канцелярії суду 15 січня 2025 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Призначено судове засідання.
03 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представника відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
27.12.2024 приблизно о 21 год. 20 хв. в м. Краматорськ, по вул. Б. Краматорський, біля буд. 30 військовослужбовцем відділення ВІБДР Донецького зонального відділу ВСП молодшим сержантом ОСОБА_2 було зупинено автомобіль NISSAN TERANO номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія військовослужбовця ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху України, а саме керування транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити його символи з відстані 20 м. За порушення правил використання номерних знаків передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Було встановлено, що військовослужбовець здійснював рух на транспортному засобі іноземної реєстрації, який було ввезено на територію України як гуманітарна допомога кінцевим набувачем якого є військовослужбовець, призначений для використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. За керування транспортними засобами з ознаками алкогольного сп'яніння передбачена адміністративна відповідальність за статтею 130 КУпАП.
Через те, що згідно з ч. 1 ст. 222, п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП складання протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП та розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП мають право уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції України, військовослужбовцем ВІБДР було викликано на місце події екіпаж патрульної поліції для подальшого реагування.
На місце події прибув екіпаж патрульної поліції Циклон 103, у складі інспектора взводу №1 роти №3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , інспектора взводу №2 роти №3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 , поліцейського взводу №1 роти №3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП рядового поліції ОСОБА_5 .
Оскільки у поліцейського було достатньо підстав вважати, що позивач вчинив адміністративні правопорушення, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та з забрудненим номерним знаком, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2.4 а ПДР України водію було неодноразово наголошено вимогу надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, на що позивач відповів, що не має при собі зазначених документів. Позивач надав для перевірки поліцейським квиток офіцера на своє ім'я. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів газоаналізатора Alcotest Drager, на що позивач відповів відмовою. Пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я позивач також відмовився.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме, порушення вимог п. 2.9 в, 2.1 а, 2.1 б ПДР України, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, поліцейським було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, щодо позивача.
Стосовно доводів неможливості об'єднувати в одній постанові два різних правопорушення зазначає, що ч. 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Зазначене також передбачено П. 3 розділу V Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року (далі по тексту - Інструкція).
Оскільки позивач вчинив два адміністративних правопорушення, справи про які розглядаються органами Національної поліції, інспектор правомірно прийняв рішення накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених та приєднав до основного стягнення додаткове, згідно з ст. 36 КУпАП.
Твердження представника позивача про порушення поліцейським порядку розгляду справи вважаємо необґрунтованим. Відповідно до статті 279 КУпАП, розгляд справи почався з представлення інспектора, інспектор оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснив особі, що брала участь у розгляді справи, її права і обов'язки: ст. 268, 287-289, 307, 308 КУпАП, ст. 63 Конституції України.
Поліцейським до постанови було долучено рапорт військовослужбовця ВІБДР. В позовній заяві представник позивача вказує, що поліцейські начебто не ознайомили водія із його змістом. Наголошує, що на вимогу позивача поліцейські надали йому для ознайомлення вказаний рапорт.
Представник позивача зазначає, що поліцейськими не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.05.2020 р. у справі №524/5741/16-а, в якій зазначається, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Звертаємо увагу суду, що до оскаржуваної постанови працівниками поліції було долучено рапорт військовослужбовця ВІБДР, в якому зазначені обставини зупинки транспортного засобу позивача.
Вважає, що твердження представника позивача, що водій ОСОБА_1 нібито не здійснював керування транспортним засобом не відповідає дійсності. Звертає увагу, що до суду надається рапорт військовослужбовця ВІБДР, в якому зазначено, що саме позивач здійснював рух транспортним засобом 27.12.2024 року о 21 год. 20 хв.
Поліцейський ознайомив позивача зі змістом оскаржуваної постанови та видав її копію. Враховуючи все зазначене вище, вважає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що в даному випадку відсутні будь-які правові підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення без відповідальності, що порушить мету адміністративного стягнення, яка полягає у вигляді виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ухвалою сулу від 20 лютого 2025 року клопотання представника відповідача Косьміна Олександра Олександровича про виклик свідка в режимі відеоконференції - задоволено.
Викликано для допитату в судовому засіданні свідка:
-військовослужбовця військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Забезпечено проведення допиту свідка в судовому засіданні призначеному на 14.03.2025 року на 10:00 години в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.
У судовому засіданні 14.03.2025 року судом, не виходячи до нарадчої кімнати, визнано явку позивача ОСОБА_1 та його представника обов'язковою для надання особистих пояснень у судовому засіданні при дослідєженні відеозаписів.
В судове засідання позивач та його представника адовкат Карлош І.А. не з'явились.
Представник відповідача Косьмін О.О. у судовому засіданні заперечував проти задовлення позовних вимог та надав пояснення викладені у відзиві на позов.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський, відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не покладає на уповноважену особу обов'язку зі складення протоколу про таке правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з копії постанови серії БАА № 467979 від 27.12.2024 року, інспектором взводу №2 роти №3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП лейтенантом поліції Гома О.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якого накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. В тексті постанови зазначені обставини правопорушення, а саме, що 27.12.2024 року о 21:26 год. в м. Краматорськ б-р. Крамоторський біля буд. 30 водій ОСОБА_1 керував ТЗ в темну пору доби з неосвітленим та забрудненми НЗ, що не дає можливості чітко встановити символи нз з відстані 20 (давдцять) метрів, а також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ, чим порушив п. 2.9 в, п. 2.1 а, 2.1 б ПДР України. Додані відеозаписи приладів № 412571 та № 472583. В оскаржуваній постанові в графі про роз'яснення прав за ст.268 КУпАП строку оскарження за ст.289 КУпАП міститься записи «З провопорушенням не згоден, автомобілем не керував» (а.с. 10).
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, офіцером Збройних Сил України.
Будь яких доказів належності транспортного засобу до суду не надано.
Суд відхилає доводи представника позивача, щодо протиправності об'єднувати в одну постанову два правопорушення працівником поліції, оскільки в силу ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно постанови, розгляд справи було здійснено однією посадовою особою за вчинення двох правопорушень та застосовано стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Стосовно доводів сторони позивача відсутності складу правопорушення, а саме недоведення керування траспортним засобом та заперечень сторони відповідача з посиланням на докази, суд зазначає наступне.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об'єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
На підтвердження правомірності дій поліцейського та вчинення позивачем порушення ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачем долучено відеозаписи та рапорт.
Як вбачається з копії рапорту, долученого до відзиву представником відповідача, складений інсектором відділу ВІБДР Донецького ЗВВСП молодшим сержантом М.Чеботарьовим, останій доповів, що 27.12.2024 під час патрулювання в м. Краматорськ, по бульвару Краматорському поблизу будинку 30 ним було зупинено цивільний автомобіль Нісан- Терано н/з НОМЕР_1 під керуванням капітана ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного спяніння, а саме почервоніння очей, характерний запах алкоголю з ротової порожнини. На місце події було викликано співробітників поліції для складання адміністративного матеріалу (а.с. 68).
Наказом Міністерства оборони України №330 від 01.11.1999 затверджено Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України (далі - Положення). Зазначеним положенням визначено структуру, завдання, функції та порядок роботи органів безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, обов'язки їх посадових осіб. Пункт 2.3 Положення визначає функції військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі - ВІБДР).
Зокрема, однією з функцій ВІБДР є попередження, виявлення і припинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення, учинені водіями військових транспортних засобів, що КУпАП віднесені до компетенції ВІБДР.
Опитаний в судовому засіданні в якості свідка військовослужбовець військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу молодший сержант ОСОБА_2 , надав свідчення, аналогічні, що зазначені в рапотрті.
Суд не приймає до уваги зазначений рапорт та свідчення військовослужбовця як свідка, як достатні докази, оскільки військовослужбовець в судовому засіданні надав свідчення, щодо обставин викладених в рапорті, складеним ним. При цьому рапорт складений інспектором ВІБДР, який зі слів представника відповідача здійснював зупинення транспортного засобу під керуванням позивача за вчинене правопорушення - керування траспортним засобом із забрудненм та не освітленим номерним знаком, тобто посадовою особою, уповноваженою на здійснення повноважень щодо правопорядку дорожнього руху,
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.05.2020 р. у справі №524/4668/17, суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора на ім'я начальника УПП у м. Кременчуці Деркача В.В., зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
В постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17 зазначено, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем також надано до суду цифрові файли відеозаписів камери 472178 в двох частинах, камери 472571 та камера 472583.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.01.2019 р. у справі №428/2769/17 (провадження № К/9901/1667/17) зміст постанови по справі про адміністративне травопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що постанова серії БАА №467979 від 27 грудня 2024 року, якою позивача притягнуто до відповідальності не містить посилань на технічний засіб 472178, за допомогою яких здійснено відповідні відеозаписи, то надані відповідачем до матеріалів справи відеозаписи з таких приладів на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не можуть вважатися належним доказом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом до спірних правовідносин.
З досліджених в судовому засіданні відеозапису приладу 472571 зафіксовано спілкування позивача, перебуваючого на пасажирському сидінні транспортного засобу, з поліцейським, отже фактично такий доказ фіксує лише процес розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови та не містить інформації щодо керування позивачем транспортним засобом.
При цьому з відеозапису приладу 472583, вбачається про складання рапорту після винесення постанови про притягнення до відповідальності та предявлення її для ознаймлення позивачеві та після бажання позивача ознайомитись з рапортом, про який зазначено в постанові. До цього, поліцейський звернувся до особи з пропозицією скласти відповідний рапорт про зупинку авто.
Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначає, що з аналізу частини шостої статті 121 та частини першої статті 126 КУпАП убачається, що відповідальність водія за порушення цих норм, в тому числі, у зв'язку з неналежністю державного номерного знаку даному транспортному засобу та відсутністю реєстраційного документу, настає у разі керування або експлуатації цим транспортним засобом. Верховний Суд зазначає, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Представник відповідача неодноразово наголошував, що у поліцейського було достатньо підстав вважати, що позивач вчинив адміністартивні правопорушення, а саме керування транспортним засобом з забрудненим номерним знаком. Водію було неодноразово пред'явлено вимогу надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Позивач в позові заперечував факт керування транспортни засобом, зазначив що не має обов'язків щодо дотримання належного вигляду номерного знаку, а також пред'явлення працівникам полиції посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Надані відповідачем відеозаписи не фіксують фактів вчинення позивачем правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , на відео зафісовано припарковане авто, в салоні якого на передньму пасажирському седінні перебув позивач, який на вимогу поліцейських не надав посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, натомисть пред'явив посвідчення офіцера, беспосередній розгляд справи та ознайомлення з постановою.
Забрунення номерного знака, що не дає змоги чітко визначити його смиволи з відстані 20 метрів на відео не зафіксовано. Як на доказ представник відповідача, посилається на фіксацію забруднення номерного знаку засобу у відеозаписі приладу 472571 (27.12.2024 -21:36:36).
Із дослідженого відеозапису вбачається, що протягом цього часу поліцейським досліджувались документи позивача, та в зазначений час обєктив камери припав на задню частину траспортного засобу. З відеозапису не вбачається, що поліцейським здійснено саме фіксацію забрудненного номерного знаку та його не можливо розпізнати на відстані 20 метрів. Також відсутні докази, що під час руху траспорного засобу було відсутне освітлення номерного знаку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутні хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Важливим є висновок Верховного Суду у справі № 537/744/17, де зазначено, що диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки відповідні документи.
Аналогічно настає й відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, саме за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком неосвітленим, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Зі змісту постанови можна зробити висновок, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за не пред'явлення документів та забруднений номерний знак, а саме за керування транспортним засобом особою яка не має посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб та за керування транспортним засобом із забруднениим та неосвітленим номерниим знаком у темну пору доби.
Єдиним доказом у справі при винесенні постанови, були посилання на рапорт військовослужбовця, оцінку якому надано вище, щодо порядку його складання та долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Отже, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами вчинення саме позивачем ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху України, керування саме позивачем транспортним засобом та не доведено, що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Відповідно до статтей 251, 280 КУпАП відповідач повинен довести обставини, які визначаються ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 КУпАП як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, довести факт керування позивачем транспортним засобом у спірному випадку, надати докази, що номерний знак трапспортного засобу забруднений, та така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцять метрів.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (поліцейським) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, що покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом у своїх постановах від 15.11.2018р. у справі №524/5536/17, від 30.05.2018р. у справі №337/3389/16 та від 17.07.2019р. у справі №295/3099/17.
Відповіно до с. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Водночас, належних та достатніх доказів на спростування вищенаведеного, відповідач не надав.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд дійшов висновку щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 27.12.2024 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати кладаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 484,48 грн. (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 90, 139, 143, 229, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 467979 від 27.12.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн..
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотиристи вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3
Повне рішення складено 24.03.2025.
Суддя С.О. Рубіжний