Справа № 524/3186/25
Провадження № 2/524/3750/25
про передачу справи на розгляд іншого суду
24.03.2025 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», територіального сервісного центру МВС № 5342 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів» просить визнати за нею право власності на транспортний засіб марки MAZDA CX-7, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та зобов'язати територіальний сервісний центр МВС № 5342 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях зареєструвати за нею право власності на вказаний транспортний засіб.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справа підлягає направленню за підсудністю до іншого суду для розгляду по суті.
Обґрунтовуючи підсудність даного позову Автозаводському районному суду м.Кременчука позивач посилається на те, що відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 при подачі позову до Автозаводського районного суду м. Кременчука керувалась правилами альтернативної підсудності цивільних справ та вказала, що заява подається за правилами ч. 5 ст. 28 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання споживача.
Натомість, позовна заява не містить викладу порушення будь-якого з вище вказаних прав ОСОБА_1 , як споживача, не надано належного обґрунтування з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач зазначає, що оскільки вона є споживачем фінансової послуги - лізингу, а АТ КБ «ПриватБанк» є надавачем цієї фінансової послуги, то відносини, що виникли між нею та банком, підпадають під дію законодавства про захист прав споживачів.
Разом з тим, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач просить визнати за нею право власності на транспортний засіб. У даному випадку правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про фінансовий лізинг».
У зв'язку із цим, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ч.5 ст.28 ЦПК України для визначення підсудності позову Автозаводському районному суду м.Кременчука.
Частиною 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Згідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, що відноситься до територіальної підсудності Печерського районного суду м. Києва.
Як вбачається з матеріалів справи місцезнаходження відповідача територіального сервісного центру МВС № 5342 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях: м.Кременчук, вул. Покровська, буд. 14, що за адміністративно-територіальним поділом м.Кременчука відноситься до Крюківського району.
З огляду на те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне передати цивільну справу на розгляд до Крюківського районного суду м. Кременчука за місцезнаходженням відповідача територіального сервісного центру МВС № 5342, оскільки він є найбільш наближеним до місця реєстрації позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», територіального сервісного центру МВС № 5342 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає направленню за територіальною підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука за місцезнаходженням відповідача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», територіального сервісного центру МВС № 5342 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії передати до Крюківського районного суду м. Кременчука за територіальною підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.
Суддя: Олена Предоляк