справа № 492/113/25
провадження № 2/492/484/25
Іменем України
18 березня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів на час її навчання до досягнення позивачкою 23-річного віку у розмірі однієї чверті частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 23 січня 2025 року, і до досягнення позивачкою 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови продовження нею навчання, посилаючись на те, що позивачка навчається у Комунальному закладі «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» на денній формі навчання та, у зв'язку з причини незнаходження її навчального закладу за місцем її проживання, потребує матеріальної допомоги. Відповідач до настання позивачкою повноліття сплачував на користь її матері ОСОБА_3 аліменти на її утримання, іншої матеріальної допомоги їй не надавав та не надає, однак, будучи працездатним, офіційно працевлаштованим, має змогу надавати матеріальну допомогу позивачці на час її навчання, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.
Позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, але до суду від представника позивачки надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані позивачкою письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов'язком батька по утриманню повнолітньої дитини під час навчання, до досягнення нею 23-річного віку, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 січня 2007 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 (а. с. 5, 6), позивачка у справі, народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначено ОСОБА_2 (а. с. 11, 12, 56), відповідача у справі (а. с. 7).
Згідно з довідкою № 523 від 20 листопада 2024 року, виданою Комунальним закладом «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж», ОСОБА_1 , позивачка у справі, дійсно навчається у КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» у 32 групі ІІІ курсу спеціальності 223 Медсестринство, сестринська справа, денного відділення бюджетної форми навчання; термін закінчення навчального закладу - 29 червня 2026 року (а. с. 8).
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, є батьком ОСОБА_1 , позивачки у справі, яка після досягнення повноліття продовжує навчання у Комунальному закладі «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж», про що позивачка зазначила у позовній заяві та не заперечував відповідач, і цей факт відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню і суд приймає його.
Як вбачається з довідки № 464 від 29 січня 2025 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Арцизької міської ради, ОСОБА_1 , позивачка у справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 34).
Відповідно до довідки № 602 від 14 січня 2025 року, виданої Комунальним закладом «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж», місцезнаходження якого: вулиця Пушкінська, будинок 4, місто Одеса Одеської області, ОСОБА_1 , позивачка у справі, у гуртожитку вказаного навчального закладу не проживає (а. с. 9).
Згідно з довідкою про доходи, виданої Комунальним закладом «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж», ОСОБА_1 , позивачка у справі, за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, отримала дохід у розмірі 19220,00 грн., який складається зі стипендії та інших нарахувань, в тому числі компенсації вартості харчування (а. с. 10).
Як вбачається з квитків на автобус від серії АКМС № 035050 від 26 лютого 2024 року, № 032407 від 31 січня 2025 року, виданих ТОВ «АЛЕКХ-М», серії АР № 208623 від 12 січня 2025 року, виданого ФОП « ОСОБА_4 », серії КГГД № 041660 від 22 листопада 2024 року, виданого ФОП « ОСОБА_5 », серії АР № 243130 від 01 вересня 2024 року, № 256762 від 20 вересня 2024 року, № 250040 від 14 листопада 2024 року, виданих ФОП « ОСОБА_6 », серії АААГ № 918860 від 23 вересня 2024 року, виданого ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА», серії АР № 240544 від 07 лютого 2025 року, виданого ТОВ «АВТО КОМФОРТ ПЛЮС», ОСОБА_1 , позивачка у справі, за період з 01 вересня 2024 року по 31 січня 2025 року здійснила витрати на проїзд до м. Одеса, у якому знаходиться її навчальний заклад, на загальну суму 2250,00 грн. (а. с. 37, 38, 39, 40).
Відповідно до інформації, отриманої з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження з приводу стягнення з ОСОБА_2 , відповідача у справі, аліментів на утримання інших осіб, перебувають у стані завершення (а. с. 41).
З наказу (розпорядження) про надання відпустки № 296-в від 19 травня 2020 року, плану-графіку проходження медичних оглядів працівниками ЕЧС-24 на 2025 рік від 13 грудня 2024 року, списку № 16 працівників, які мають право видачі нарядів, розпоряджень, бути керівниками робіт, наглядачами, членами бригади, виконувати роботи на висоті, оперативні перемикання, спеціальні роботи в електроустановках напругою до та вище 1000 В, виданого та затверджених начальником Виробничого підрозділу служби електропостачання «Одеська дистанція електропостачання», вбачається, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, працює у ВПСЕ «Одеська дистанція електропостачання» на посаді електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі (а. с. 13, 14, 15).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України вважає, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилаються сторони, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітня дочка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати його до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батька утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження нею навчання; існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивачка у справі, яка є повнолітньою дитиною ОСОБА_2 , відповідача у справі, після досягнення нею повноліття продовжує навчання у Комунальному закладі «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» на денній формі навчання (а. с. 8), у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, що не заперечувалося відповідачем.
Оцінюючи вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка навчається.
Суд при визначенні розміру аліментів враховує положення статті 200 СК України, відповідно до якої суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку також у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статтею 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків та повнолітньою дочкою.
Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою щодо надання їй утримання застосовуються норми зокрема статтею 191 СК України.
В силу частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка від заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частиною 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно з частиною 1 статті 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачкою надано суду докази, підтверджуючі обставини, які відповідно до вимог статті 182 СК України судом необхідно врахувати при визначенні розміру аліментів, які не спростовані відповідачем.
З врахуванням фактичних обставин справи та вимог вказаних норм матеріального права, приймаючи до уваги матеріальне становище дитини, обов'язок батька дитини утримувати свою повнолітню дитину на період навчання, матеріальне становище відповідача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатної особи, який має забезпечуватись насамперед батьками, рівного обов'язку батька та матері по утриманню дитини, враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму в сторону збільшення, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення аліментів з її батька ОСОБА_2 , відповідача у справі, на її утримання на період її навчання у розмірі 1/4 частин зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 23 січня 2025 року і до досягнення ОСОБА_1 23-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови продовження нею навчання.
Суд вважає за необхідне стягувати аліменти з усіх видів доходів батька дитини, а не тільки з заробітної плати, оскільки це передбачено пунктом 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з батьків, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Суд не приймає до уваги: квитанції № ЕНКВ-ВРР9-ВА28-СТС2 від 05 грудня 2024 року, № 9306-7НММ-МН37-3А87 від 04 січня 2025 року, № 0Р5М-Х17Х-30КТ-ХР98 від 11 січня 2025 року, № 63МН-ЕЕРЕ-14Е5-1ВВЕ від 13 січня 2025 року, № 49РХ-АС87-ЕВЕ7-255А від 18 січня 2025 року, видані АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а. с. 16-19, 21), серії ПН № 438900226592, № 438900226592, видані ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (а. с. 20, 22), медичну довідку № 26 від 28 червня 2022 року, видану Комунальним некомерційним підприємством «Центр вторинної медико-санітарної допомоги Арцизької міської ради», оскільки зазначені документи не містять інформацію щодо предмета доказування, в розумінні статті 77 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, оскільки наявна справа про стягнення аліментів.
Беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, звернулась до суду із зазначеним позовом 23 січня 2025 року, на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, у зв'язку з задоволенням позовних вимог позивачки про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
На підставі статей 181, 182, 183, 191, 198-200, 201 СК України, керуючись статтями 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на її утримання у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 23 січня 2025 року, і до досягнення ОСОБА_1 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови продовження нею навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.