вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5299/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)
до Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307)
про стягнення 4 768 173 грн. 17 коп.
Представники:
від позивача: Клецько Л.В. - представник (адвокат) (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Майтак І.В. - адвокат (в режимі відеоконференції).
Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5085/24 від 04.12.2024) про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" 4 768 173 грн. 17 коп., що складає 3 495 177 грн. 86 коп. - заборгованості за теплову енергію, спожиту за договором від 15.10.2010 №9/1249 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, 272 025 грн. 09 коп. - інфляційних нарахувань, 75 863 грн. 76 коп. - 3% річних, 680 444 грн. 01 коп. - пені та 244 662 грн. 45 коп. - 7% штрафу .
Також просить стягнути з відповідача сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому позивачем подано заяву (вх.№57618/24 від 12.12.2024) про усунення недоліків, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 09.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 21.01.2025 о 15:30 год.
Позивач у заяві (вх.№59890/24 від 30.12.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати Клецько Лілії Вікторівні, як представнику Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" можливість участі у судовому засіданні по справі №904/5299/24, призначеному в Господарському суді Дніпропетровської області 21.01.2025 о 15:30 та у всіх наступних судових засіданнях, призначених в даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 задоволено частково заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вх.№59890/24 від 30.12.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач у заяві (вх.№59/25 від 02.01.2024) про продовження строку для подання відзиву просить продовжити Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/5299/24, посилаючись на те, що: - на підприємстві відповідача з листопада 2022 року встановлений скорочений режим робочого часу (для працівників апарату управління, у тому числі й для працівників юридичного відділу, робочі дні - понеділок, середа та п'ятниця, вівторок та четвер - неробочі дні); - в грудні 2024 року на підприємстві зберігався такий же скорочений режим робочого часу; - відповідно до наказу від 25.12.2024 №1161 встановлений режим неповного робочого часу для окремих служб підприємства; - для працівників апарату управління, у тому числі й для працівників юридичного відділу, 01-02 січня 2025 року визначені неробочими (вихідними) днями; - згідно з графіками відключень, що опубліковані на офіційному сайті ДТЕК та офіційному сайті ЯСНО, на об'єктах підприємства (група 6.2.) постійно здійснюються стабілізаційні відключення електричної енергії; - вищезазначені обставини унеможливлюють збір необхідних доказів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (вх.№59/25 від 02.01.2025) про продовження строку для подання відзиву, постановлено продовжити Акціонерному товариству "Криворізькій залізорудний комбінат" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 17.01.2025.
Відповідач у відзиві (вх.№2272/25 від 17.01.2025) на позовну заяву просить врахувати доводи та міркування, які викладені у відзиву, а також зменшити розмір штрафу на 90 % від заявленої суми, посилаючись на те, що: - АТ "Криворізькій залізорудний комбінат" не заперечує, що 15 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу №9/1249, відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором; - позивач, крім суми основного боргу, заявляє до стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань, перевіривши розрахунок пені, вбачається, що позивач не застосував приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; - у відповідності до пункту 7.2.7. договору (в редакції протоколу урегулювання розбіжностей) за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення; - у разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22; - сторони у договорі не визначили інший період чи строк нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання; - остаточний розрахунок за теплову енергію за березень 2024 року мав був виконаний до 15.04.2024 включно (з урахуванням того, що 14.04.2024 року є вихідним днем), а прострочення виконання зобов'язання має рахуватися з 16.04.2024, а не з 15.04.2024 (як це зазначено в розрахунку позивача); - прострочення у квітні 2024 року (неповному місяці) становить 15 днів, тому індекс інфляції за квітень 2024 року не має враховуватися при розрахунку, прострочення у лютому 2024 року (неповному місяці) становить 15 днів, тому індекс інфляції за лютий 2024 року не має враховуватися при розрахунку, щодо розрахунку трьох відсотків річних, то з урахуванням того, що прострочення виконання зобов'язання з оплати теплової енергії за березень 2024 року, має рахуватися з 16.04.2024 року, а не з 15.04.2024 року, вбачається, що сума трьох відсотків річних за цей період має бути зменшена; - у 2023 році за результатами господарської діяльності відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік; - у 2024 році негативна тенденція продовжилася та за 1 півріччя 2024 року відповідач має збиток у розмірі 383 788 тис. грн., за 9 місяців 2024 року - 461 964 тис. грн., також звертає увагу суду на ступінь виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за договором, а також на дії відповідача, які спрямовані на погашення заборгованості, тривалість порушення зобов'язання також не є значною, крім того на негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ АТ "Криворізькій залізорудний комбінат"; - з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204 грн. 75 коп., що підтверджуються відповідними актами перевірки; - фактично склалася ситуація, що АТ "Криворізькій залізорудний комбінат" виконало свої податкові зобов'язання перед державою, але не має можливості скористатися законним правом на податковий кредит через рішення податкових органів; - крім того, через значну відстань між господарським судом Дніпропетровської області та місцезнаходженням відповідача, введенням комендантської години та реальною загрозою ракетних обстрілів, АТ "Криворізькій залізорудний комбінат" просить проводити судове засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат", яке міститься в відзиві (вх.№2272/25 від 17.01.2025) на позовну заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 21.01.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні представником позивача було оголошено усне клопотання щодо відкладення розгляду справи для підготовки відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 задоволено усне клопотання представника Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" щодо відкладення розгляду справи, продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 18.02.2025 о 15:30 год.
Також позивач у відповіді (вх.№3249/25 від 23.01.2025) на відзив просить позовні вимоги АТ "Криворізька теплоцентраль" до Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що: - згідно з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії, таким чином, за умовами договору, остаточний розрахунок за теплову енергію за березень 2024 року мав бути виконаний відповідачем у визначену сторонами дату - до 14.04.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов'язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону, та обставина, що 14.04.2024 припало на вихідний день - неділю, не звільняє відповідача від обов'язку своєчасно, тобто до 14.04.2024, виконати взяті на себе за договором зобов'язання з оплати за теплову енергію, тим більше, що сторони визначили саме строк оплати (період часу), який закінчувався 14.04.2024, відповідно відповідач не був позбавлений права сплатити за отриману теплову енергію раніше ніж 14.04.2024, якщо не мав можливості здійснити оплату в останній день строку, який припав на вихідний день - неділю; - відповідно до пункту 7.2.7 договору сторонами було погоджено, що за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми; - позивач вважає, що здійсненні ним нарахування пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії є вірними та такими що здійсненні з дотриманням вимог чинного законодавства; - позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу оскільки розмір штрафу є незначним, відповідач у відзиві посилається на погіршення умов господарювання та свого фінансового стану внаслідок повномаштабного військового вторгнення росії на територію України, та зменшення чисельності працівників у зв'язку з мобілізаційними заходами, як на обставини, які вплинули на можливість відповідача виконати належним чином свої зобов'язання за договором, позивач зазначає, що військове вторгнення російської федерації на територію України однаково негативно вплинуло на всіх суб'єктів господарювання, у тому числі й на позивача, в умовах воєнного стану в Україні АТ "Криворізька теплоцентраль" також зіткнулося зі значними фінансовими труднощами, єдиним джерелом доходів для позивача є виключно грошові кошти, що надходять від споживачів, як плата за відпущену теплову енергію, яких вкрай недостатньо; - при вирішені судом питання про зменшення розміру штрафу позивач просить суд звернути увагу на ту обставину, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах; штраф є співрозмірним порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками (заявлена до стягнення сума штрафу становить 7% від суми основного боргу); відсутні будь-які об'єктивні поважні причини невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
Позивач у заяві (вх.№3234/25 від 23.01.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати Клецько Лілії Вікторівні, як представнику Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", можливість участі у судовому засіданні по справі №904/5299/24, призначеному в Господарському суді Дніпропетровської області на 18.02.2025 о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вх.№3234/25 від 23.01.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач у заяві (вх.№6483/25 від 13.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить суд провести підготовче судове засідання, яке призначене на 18.02.2025 року на 15 год. 30 хвил., в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (вх.№6483/25 від 13.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 18.02.2025 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 18.03.2025 о 15:00 год.
Позивач у заяві (вх.№7366/25 від 19.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати Клецько Лілії Вікторівні, як представнику Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", можливість участі у судовому засіданні по справі №904/5299/24, призначеному в Господарському суді Дніпропетровської області на 18.03.2025 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вх.№7366/25 від 19.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач у заяві (вх.№10121/25 від 10.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить суд надати можливість прийняти участь в судовому засіданні по справі №904/5299/24, призначеному на 18.03.2025 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (вх.№10121/25 від 10.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 18.03.2025 з'явилися повноважні представники сторін у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
З матеріалів справи вбачається, що Відкритому акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є відповідач - Акціонерне товариство "Криворізькій залізорудний комбінат" на праві власності належить нерухоме майно, зокрема, за адресами:
- м. Кривий Ріг, вул. Ігнатьєва (нове найменування - вул. Славна), буд. 2 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2005 №9300346, т.1, а.с. 46);
- м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2010 №165298535, т.1, а.с. 49);
- м. Кривий Ріг, вул. Бучми (нове найменування - вул. Бориса Антоненка-Давидовича), буд. 1а (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2018 №119334773, т.1, а.с. 50).
Як вбачається, між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", як теплопостачальною організацією, та Відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є відповідач - Акціонерне товариство "Криворізькій залізорудний комбінат", як споживачем, було укладено договір від 15.10.2010 №9/1249 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (наділ - Договір, т.1, а.с. 21-45).
Відповідно до пункту 1.1 Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що сторони зобов'язуються керуватися договором, діючим законодавством України та наступними правовими і нормативно-технічними документами: Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про теплопостачання"; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД 34-20.507-2003; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж № 71 від 14.02.2007; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007; рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 2953 від 13.10.2010.
Відповідно до умов пункту 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;
- гаряче водопостачання - протягом року.
У матеріалах справи містяться копії додатків до договору, підписані сторонами, а саме:
- Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1 до Договору) (т.1, а.с. 23 на звороті);
- Умови припинення постачання теплової енергії (додаток № 2 до Договору) (т.1, а.с. 24);
- Дислокація споживача (т.1. а.с.24 на звороті) яку було викладено в новій редакції відповідно до додаткової угоди від 25.05.2020 №22 (т.1, а.с.37-38).
Так, відповідно до вказаної додаткової угоди дислокацію споживача викладено в новій редакції та визначено перелік об'єктів споживача, а саме:
- комплекс будівель автобази за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бучми, буд. 1а;
- будівля учбово-курсового комбінату за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2б;
- об'єкт ЦО (захисна споруда цивільної оборони) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2;
- будівля АПК за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2;
- будівля палацу культури за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітна, буд. 6б;
- будівля пожежного депо за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 2.
У розділі 3 Договору сторонами були визначені права та обов'язки споживача, а саме, у пункті 3.2 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема:
- додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром, в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення (підпункт 3.2.4 Договору);
- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (підпункт 3.2.5 Договору);
- безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплопостачання, а також, згідно з договором, системи теплопостачання субспоживачів, приєднаних до теплового обладнання споживача (підпункт 3.2.17 Договору).
У розділі 5 Договору сторонами були визначені умови обліку теплової енергії, зокрема:
- облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці (пункт 5.1 Договору);
- межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (пункт 5.3 Договору);
- споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" (пункт 5.4 Договору);
- при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно з приєднаними договірними тепловими навантаженнями, вказаними в додатку 1 (пункт 5.5 Договору);
- у разі, якщо встановлений прилад комерційного обліку враховує споживання теплової енергії декількома локальними споживачами, власник приладу складає акт установленого зразка за участю служби збуту теплової енергії теплопостачальної організації з відображенням схеми розподілу спожитого тепла між усіма споживачами, які охоплені встановленим приладом (пункт 5.6 Договору).
Порядок розрахунків за теплову енергію визначено у розділі 6 Договору.
Так, відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3, т.1, а.с. 27-28) оплата за теплову енергію здійснюється покупцем-споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70% вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується покупцем-споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Пунктом 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3) визначено, що у покупців-споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря так кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання покупця-споживача у розрахунковому періоді. Різниця між сплаченою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У пунктах 10.1, 10.3 Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 14.10.2011. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 №339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років" позивачем своєчасно розпочато та закінчено опалювальний сезон 2023-2024 у м. Кривому Розі (т.1, а.с. 69).
Так, на виконання умов Договору позивачем у спірний період з січня 2024 по березень 2024 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4 767 234 грн. 91 коп., про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:
- від 31.01.2024 №224 відповідно до якого у січні 2024 відповідачу поставлено 548,03 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 2 595 373 грн. 86 коп. (т.1, а.с. 82);
- від 29.02.2024 №3858 відповідно до якого у лютому 2024 відповідачу поставлено 234,69 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 1 079 389 грн. 87 коп. ( т.1, а.с.60);
- від 31.03.2024 №7308 відповідно до якого у березні 2024 відповідачу поставлено 244,67 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 1 092 471 грн. 18 коп. (т.1, а.с.62).
Як вбачається, вказані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
Також в матеріалах справи містяться сформовані позивачем рахунки-фактури за спірний період на загальну суму 4 767 234 грн. 91 коп., а саме:
- від 31.01.2024 №224 на загальну суму з урахуванням ПДВ - 2 595 373 грн. 86 коп. (т.1, а.с.59);
- від 29.02.2024 №3858 на загальну суму з урахуванням ПДВ - 1 079 389 грн. 87 коп. (т.1, а.с.61);
- від 31.03.2024 №7308 на загальну суму з урахуванням ПДВ - 1 092 471 грн. 18 коп. (т.1, а.с.63).
Факт поставки теплової енергії у період з січня 2024 по березень 2024 включно підтверджується актами про надання теплоносія та припинення подачі теплоносія на об'єкти відповідача, зокрема:
- за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 1 (т.1, а.с.54);
- за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 2 (т.1, а.с.55);
- за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, 2 (т.1, а.с.56).
Як вбачається, на об'єктах відповідача за вказаними вище адресами встановлені комерційні прилади обліку теплової енергії, що підтверджується:
- актом від 11.11.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 1 (т.1, а.с. 52);
- актом від 01.11.2023, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 2 (т.1, а.с.51);
- актом від 22.12.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, 2 (т.1, а.с.53);
Позивач зазначає, що відповідачем лише частково на суму 1 272 057 грн. 05 коп. проведено сплату за теплову енергію, поставлену у спірний період, зокрема:
1) за теплову енергію, поставлену у січні 2024 відповідачем сплачено 426 574 грн. 21 коп., на підтвердження чого позивачем надано:
- копію платіжної інструкції від 31.01.2024 №1736 про сплату на загальну суму 868 062 грн. 34 коп. (т.1, а.с.65);
- довідку від 11.11.2024 №95 стосовно відображення в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" з якої вбачається, що отримані кошти від відповідача згідно з платіжною інструкцією від 31.01.2024 відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача наступним чином: сума в розмірі 441 488 грн. 13 коп. зарахована за грудень 2023; сума в розмірі 426 574 грн. 21 коп. зарахована за січень 2024 (тобто за спірний період);
2) за теплову енергію, поставлену у березні 2024 відповідачем сплачено 845 482 грн. 84 коп. на підтвердження чого позивачем надано:
- копію платіжної інструкції від 01.04.2024 №5199 на суму 500 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 67);
- копію платіжної інструкції від 08.04.2024 №6025 на суму 345 482 грн. 84 коп. (т.1, а.с.68).
Як вбачається, позивач претензією від 11.09.2024 №8749/09 вимагав від відповідача сплати заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 3 495 177 грн. 86 коп. (т.1, а.с.71).
На підтвердження того, що вказана претензія була скерована на адресу відповідача та отримана останнім 23.09.2024 позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.72).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу у спірний період з 01.01.2024 по 31.03.2024 включно теплову енергію на загальну суму 4 767 234 грн. 91 коп., проте сплата проведена відповідачем лише частково на загальну суму 1 272 057 грн. 05 коп., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та складає 3 495 177 грн. 86 коп.; позивачем здійснено нарахування пені за загальний період з 15.02.2024 по 18.11.2024 включно в розмірі 680 444 грн. 01 коп., 3% річних за загальний період з 15.02.2024 по 18.11.2024 включно в розмірі 75 863 грн. 76 коп., штрафу 7% від суми, з якої порушено строки оплати в розмірі 244 662 грн. 45 коп., а також нараховано інфляційні за загальний період з лютого 2024 по жовтень 2024 включно в розмірі 272 025 грн. 09 коп.; відповідач заперечує проти періоду нарахування пені, визначеного позивачем першого дня прострочення та просить зменшити розмір штрафу на 90%; вказане стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з умов Договору (пункт 6.1 в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3), строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав, а саме:
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 31.01.2024 №224 - 14.02.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 29.02.2024 №3858 - 14.03.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 31.03.2024 №7308 - 14.04.2024.
Щодо заперечень відповідача щодо того, що позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).
Нормами статті 253 ЦК визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу).
Згідно зі статтею 254 Цивільного кодексу строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша).
До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга).
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя).
Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта).
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята).
З аналізу статті 254 Цивільного кодексу України вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, яка визначає, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 Цивільного кодексу, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №922/1813/23.
Отже, враховуючи викладене, суд не приймає аргументи відповідача в цій частині, відхиляє.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у спірний період з січня 2024 по березень 2024 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4 767 234 грн. 91 коп., про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг); відповідачем частково на суму 1 272 057 грн. 05 коп. проведено сплату за теплову енергію, поставлену у спірний період, зокрема:
1) за теплову енергію, поставлену у січні 2024 відповідачем сплачено 426 574 грн. 21 коп., на підтвердження чого позивачем надано:
- копію платіжної інструкції від 31.01.2024 №1736 про сплату на загальну суму 868 062 грн. 34 коп. (т.1, а.с.65);
- довідку від 11.11.2024 №95 стосовно відображення в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" з якої вбачається, що отримані кошти від відповідача згідно з платіжною інструкцією від 31.01.2024 відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача наступним чином: сума в розмірі 441 488 грн. 13 коп. зарахована за грудень 2023; сума в розмірі 426 574 грн. 21 коп. зарахована за січень 2024 (тобто за спірний період);
2) за теплову енергію, поставлену у березні 2024 відповідачем сплачено 845 482 грн. 84 коп. на підтвердження чого позивачем надано:
- копію платіжної інструкції від 01.04.2024 №5199 на суму 500 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 67);
- копію платіжної інструкції від 08.04.2024 №6025 на суму 345 482 грн. 84 коп. (т.1, а.с.68).
Вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у спірний період з 01.01.2024 по 31.03.2024 включно складає 3 495 177 грн. 86 коп. (4 767 234 грн. 91 коп. - 1 272 057 грн. 05 коп).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту відповідачем у період з січня 2024 по березень 2024 включно теплову енергію, поставлену позивачем за Договором в розмірі 3 495 177 грн. 86 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем зазначено, що інфляційні нарахування здійснено за період з 15.02.2024 по 18.11.2024, проте, фактично інфляційні нарахування у розмірі 272 025 грн. 09 коп. здійснено за загальний період з лютого 2024 по жовтень 2024 включно.
Також позивачем нараховано 3% річних за прострочення оплати за поставлену теплову енергію 75 863 грн. 76 коп. за загальний період з 15.02.2024 по 18.11.2024 включно.
Суд погоджується з наданими розрахунками інфляційних нарахувань та 3% річних, вважає їх арифметично правильними.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені та штрафу
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.2.7 Договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня в розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф в розмірі 7% вказаної суми.
Як вбачається, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 680 444 грн. 01 коп. за загальний період з 15.02.2024 по 18.11.2024 включно, а також нараховано штраф в розмірі 7% від суми, з якої допущено порушено строку оплати, що складає 244 662 грн. 45 коп.
При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Крім того, судом встановлено, що позивачем в порушення вимог частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нараховано пеню за кожним з актів за період, що перевищує 6 місяців.
Після перевірки розрахунку судом, з урахуванням вимог частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, розмір пені за загальний період з 15.02.2024 по 15.10.2024 включно складає 479 040 грн. 26 коп., зокрема:
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 31.01.2024 №224 за період з 15.02.2024 по 15.08.2024 включно - 299 187 грн. 69 коп.;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 29.02.2024 №3858 за період з 15.03.2024 по 15.09.2024 включно - 147 015 грн. 26 коп.;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 31.03.2024 №7308 за період з 15.04.2024 по 15.10.2024 - 32 837 грн. 31 коп.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 479 040 грн. 26 коп. за загальний період з 15.02.2024 по 15.10.2024 включно.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи все викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- станом на час звернення позивача з позовом до суду в цій справі, заборгованість зі сплати за поставлену теплову енергію у спірний період з січня 2024 по березень 2024 включно частково погашена відповідачем, що підтверджується, зокрема, розрахунком боргу з помісячними нарахуваннями та оплатами, копіями платіжних інструкцій та довідкою, наданими позивачем, та не спростовано відповідачем;
- підприємство відповідача через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини, що підтверджується звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції за
2022-2023 роки, копії яких надано відповідачем (т.1, а.с.142-147);
- підприємство відповідача тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу (з листопада 2022 року), що підтверджується наказом від 14.10.2022 №3045 "Щодо зміни режиму роботи АТ "Кривбасзалізрудком" (т.1, а.с. 140-141);
- відповідачем надано копії звітів про фінансові результати (звіт про сукупні доходи) з яких вбачається наявність збитку у відповідача за результатами діяльності у 2023 та 2024 роках (т.1, а.с.135-139);
- враховуючи умови Договору, загальний розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу за прострочення виконання зобов'язання складає 1 071 591 грн. 56 коп., що з урахування часткової сплати відповідачем за поставлену у спірний період теплову енергію, а також не великою тривалістю періоду порушення виконання зобов'язання за Договором, є явно неспівмірним з допущеним порушенням;
- судом також враховано, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50%, тобто штраф становить 122 331 грн. 23 коп. (244 662,45 х 50 :100).
Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 122 331 грн. 23 коп. - штрафу.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 68 501 грн. 54 коп. - витрат на сплату судового збору без урахування зменшеної суми штрафу.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) про стягнення 4 768 173 грн. 17 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізькій залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 3 495 177 (три мільйони чотириста дев'яносто п'ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 86 коп. - заборгованості, 272 025 (двісті сімдесят дві тисячі двадцять п'ять) грн. 09 коп. - інфляційних нарахувань, 75 863 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 76 коп. - 3% річних, 479 040 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч сорок) грн. 26 коп. - пені, 122 331 (сто двадцять дві тисячі триста тридцять одна) грн. 23 коп. - штрафу та 68 501 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот одна) грн. 54 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
21.03.2025