11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6315/24 пров. № А/857/27524/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Березюка Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Гомельчук С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, повний текст виготовлено 11.10.2024) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ФОП ОСОБА_1 , 19.08.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000198.
Обґрунтовує позов тим, що між позивачем та «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» 22.01.2024 було укладено зовнішньоекономічний договір № 22012024, згідно з яким було ввезено товар за фактурною вартістю 28307,50 доларів США. Для здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем було подано митну декларацію 24UA206050007168U5, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак, Івано-Франківською митницею було прийнято рішення від 26.06.2024 про коригування митної вартості товару № UA206050/2024/000029/2. На думку позивача, відповідачем у порушення ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), безпідставно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом. Зазначено, що якщо митний орган не може аргументовано довести, що заявлені неповні чи недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. При цьому митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника. Отже, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів, того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, як ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого методу визначення митної вартості товарів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198.
Стягнуто з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18168 грн, витрати на послуги з перекладу в розмірі 3225 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суд першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що у банківських платіжних документах № б/н від 23.01.2024 та № б/н від 10.04.2024 відповідно, у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс). Зазначає, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі якого здійснено платіж не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, оскільки відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 МКУ, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 10 ч. 14 та п. 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.
Представник позивача, 24.12.2024 подав відзив на апеляційну скаргу в якій просив, апеляційну скаргу відхилити.
Представник позивача, 11.03.2025 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 313 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198 є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» укладено договір купівлі-продажу № 22012024 від 22.01.2024 (а.с. 51-56), відповідно до якого позивач імпортує на територію України товар (спортивне обладнання), кількість та вартість якого визначається в специфікації.
Так, відповідно до специфікації № SP220120241 від 22.01.2024 до договору № 22012024 від 22.01.2024 зазначено, що оплата товару здійснюється у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту.
Згідно зазначеної специфікації позивач імпортував товар (гриф гантельний 1500 шт, прямий гриф 1400 шт, прямий гриф 200 шт, спортивний мат-пазл- 835 комплектів) вартістю 28307,5 USD (а.с. 50).
Відповідно до рахунку-фактури № AFI24002-2 від 24.04.2024 вартість штанги з гантелями (45 см) 1500 шт - 5430 USD, прямої штанги (180 см) 1400 шт - 13580 USD, прямої штангу (200 см) 200 шт - 2200 USD, складного підлогового покриття 835 комплектів - 7097 USD. Всього 28307,50 USD (а.с. 25-26).
З метою митного оформлення товару представником позивача подано до митного органу електронну митну декларацію № 24UA206050007168U5 для митного оформлення товару «інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту, спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу, гриф штанги металевий стрижень різного діаметру, на кінець якого надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках, навантаження (а.с. 22, т.1). (а.с. 61-63).
До митної декларації було долучено: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 24.04.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024, коносамент (Bill of loding) UTRUST24040820 від 24.04.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) 4092 від 20.06.2024, супровідний документ Т1 (Dispatc note model T1) № 24PL322080NS6RPAU0 від 17.06.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24C068000026/00002 від 24.04.2024, висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142000-3400-0003 від 08.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.04.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4568452 від 20.06.2024, документи, що підтверджує вартість перевезення товару № 409 від 20.06.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP220120241 від 22.01.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару №22012024 від 22.01.2024, договір про надання послуг митного брокера № 22/03/21 від 22.03.2021, копія митної декларації країни відправлення № 021720240000085500 від 15.04.2024, копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA206050007168U5 від 25.06.2024.
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 26.06.2024 прийнято рішення № UA206050/2024/000029/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 66318,07 USD.
Згідно з рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ, Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.06.2024 № IA500500/2024/21916, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою, в асортименті: гантелі, гриф для штанги, торговельна марка: Zelart, виробник-замовник TOLEXV IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 дол США/кг (а.с. 18-19).
Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000198, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с. 20-22).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення подав такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 24.04.2024,
- рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024,
- коносамент (Bill of loding) UTRUST24040820 від 24.04.2024,
- автотранспортну накладну (Road consignment note) 4092 від 20.06.2024,
- супровідний документ Т1 (Dispatc note model T1) № 24PL322080NS6RPAU0 від 17.06.2024,
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24C068000026/00002 від 24.04.2024,
- висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142000-3400-0003 від 08.01.2024,
- банківський платіжний документ від 23.01.2024,
- банківський платіжний документ від 10.04.2024,
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4568452 від 20.06.2024,
- документи, що підтверджує вартість перевезення товару № 409 від 20.06.2024,
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) № SP220120241 від 22.01.2024,
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару № 22012024 від 22.01.2024,
- договір про надання послуг митного брокера №22/03/21 від 22.03.2021,
- копія митної декларації країни відправлення № 021720240000085500 від 15.04.2024,
- копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA206050007168U5 від 25.06.2024.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 5 укладено між ОСОБА_1 та «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» договору купівлі-продажу № 22012024 від 22.01.2024 оплата здійснюється у доларах США за договором відповідно до Специфікації на банківський рахунок «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd».
Компанією «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» виписано рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024 на такі товари:
- штанга з гантелями (45 см) 1500 шт - 5430 USD,
- пряма штанга (180 см) 1400 шт - 13580 USD,
- пряма штанга (200 см) 200 шт - 2200 USD,
- складене підлогове покриття 835 комплектів - 7097 USD.
Загальна вартість товару згідно цього інвойсу - 28307,50 USD (а. с. 25-26).
Разом з тим, cуд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи не подано платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар згідно рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024.
Натомість, позивачем до суду першої інстанції будо подано платіжний документ від 23.01.2024 на суму 20356,02 доларів США (а. с. 42-44) та платіжний документ від 10.04.2024 на суму 47497,38 доларів США (а. с. 45-47). Однак, платіжний документ на суму 28307,50 доларів США відсутній.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст цих документів не надає можливості ідентифікувати поставку спірного товару. Оскільки у них відсутнє будь-яке посилання на рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024, а посилання на договір купівлі-продажу № 22012024 від 22.01.2024 у цих платіжних документах, не може безумовно свідчити про поставку партії товару на суму 28307,50 доларів США, яка вказана у інвойсі.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-фактура підтверджує лише договірну ціну товару, яку узгодили сторони між собою, а не про її фактичну сплату.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.
Суд першої інстанції на зазначену обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000198 прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору за рахунок бюджетних асигнувань, то суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є законними та обґрунтованим, а тому підстави для стягнення судових витрат на користь позивача, відповідно до ст. 139 КАС України, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 300/6315/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 21.03.25