Справа № 420/32967/24
(додаткове)
21 березня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено: визнано протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 17.09.2024 р. № 936-VIII "Про відмову у наданні дозволу ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на укладання договору про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху по земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:01:003:4841), загальною площею 6,3618 га, цільове призначення - 12.01 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, орієнтовну площа земельної ділянки, на якій передбачається встановлення земельного сервітуту 0,0314 га, строком на 10 (десять) років, місцерозташування якої: вул.Пивоварна, 12, селище Таїрове, Одеський район, Одеська область"; зобов'язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" від 21.07.2024 р. про надання дозволу ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на укладання договору про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху по земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:01:003:4841), загальною площею 6,3618 га, цільове призначення - 12.01 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, орієнтовну площа земельної ділянки, на якій передбачається встановлення земельного сервітуту 0,0314 га, строком на 10 (десять) років, місцерозташування якої: вул.Пивоварна, 12, селище Таїрове, Одеський район, Одеська область, та прийняти відповідне рішення, передбачене ч.3 ст.124-1 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків, викладених у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.
12.03.2025 р. до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, розмір якої становить 15 000 грн.
Ухвалою від 13.03.2025 р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу до 20.03.2025 р. надати до суду свої міркування з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
Станом на 21.03.2025 р. відповідач свої міркування з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення до суду не надав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд розглядає в письмовому провадженні.
При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 05.07.2023 р. між позивачем та адвокатом Драгун А.С. укладено договір про надання правової допомоги за № 48/23, за яким адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати. необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.
14.10.2024 р. сторонами укладено додаткову угоду № 02 до договору №48/23 від 05.07.2023 р. про надання правової допомоги, відповідно до якої сторони договору погодили вартість послуг, що надаються адвокатом.
10.03.2025 р. сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору про надання правової допомоги № 48/23 від 05.07.2023 р., згідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг - 2000 грн. з розрахунку 500 грн. за 1 год.; підготовка процесуальних документів - 13000 грн., з розрахунку 3250 грн. за 1 год.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн., позивачем надано рахунок-фактуру № 2 від 10.03.2025 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 37 від 10.03.2025 р.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (565496, Одеська область, Одеський район, селище Таїрове, вул.Перемоги, буд.27, код ЄДРПОУ 05582159) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" (65496, Одеська область, Одеський район, селище Таїрове, вул.Пивоварна, буд.11, код ЄДРПОУ 43257038) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко