21 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/397/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2017 року по 11.01.2025 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2017 року по 11.01.2025 року включно у сумі 580 804 гривні 03 копійки.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, наголошує, що відповідачем було невчасно здійснено остаточний розрахунок. Відтак, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву ( а.с.52-56), у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, наголосив, що позивач не був звільнений із військової служби, а виключення із особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулось з підстав переміщення його на інше місце служби. Відтак, норма стосовно того, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі ( а.с. 70-71).
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі; розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року клопотання представника відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін - залишено без задоволення Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року клопотання представника відповідача щодо витребування доказів - залишено без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2013 р. №155 лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України від 21.06.2013 р. №191 на посаду заступника начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 з 24 липня 2013 року (а.с.11-12).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2017 р. №180 капітана ОСОБА_1 , помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28 серпня 2017 року.
Зі змісту архівної довідки № П669/775 від 12.09.2022 вбачається, що в наказі командира військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) від 28 серпня 2017 року №180 значиться:
1. Капітана ОСОБА_1 , помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом Начальника Головного управління персоналу -заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.07.2017 року №77 на посаду помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
З 28 серпня 2017 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ( а.с.17).
У зв'язку із незгодою позивача із проведеним відповідачем розрахунком, він звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №340/1358/23 вирішено адміністративний позов задовольнити частково; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 серпня 2017 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) індексацію його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 серпня 2017 року; у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідач листом від 06.05.2024 повідомив позивача про виконання рішення суду у справі №340/1358/23 та надав довідку - розрахунок суми індексації грошового забезпечення у розмірі 545,18 грн. Позивач вважаючи, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувалась із неправильним визначенням базового місяця звернувся з позовом до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 340/4535/24, вирішено: - позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - задовольнити; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення при нарахуванні та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.08.2017 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.08.2017, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
12.01.2025 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року у справі №340/4535/24 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.08.2017 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 57370,53 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Вважаючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником при звільненні у повному обсязі є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) та Положенням про проходження громадянами України військової служби за контрактом у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Кодексом законів про працю України ( далі - КЗпП України).
Згідно статті 2 Закону №2232-Х11 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-Х11 початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно частини 1 статті 26 Закону №2232-Х11 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №№2232-Х11 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Пунктом 242 Положення №1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Вказаним Положенням №1153/2008 визначені питання не тільки звільнення військовослужбовців, а й переміщення військовослужбовців.
Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб офіцерського складу між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види, окремі роди військ (сил) Збройних Сил України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. У період дії воєнного стану переміщення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що підпорядковані Головнокомандувачу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно п.109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Таким чином, законодавством чітко відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.
В останньому випадку військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення.
Між тим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні (виключенні зі списків), посилаючись на ст.116, 117 Кодексу законів про працю України.
Статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-1Х стаття 117 була викладена у такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини роботодавця та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вказаний правовий висновок щодо застосування положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі №280/3370/21, від 29 вересня 2022 року у справі №160/2006/21, від 15 вересня 2022 року у справі №640/25949/19, від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18.
Крім того, суд зазначає, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 420/428/20, від 26 січня 2022 у справі №280/4816/20 року.
З огляду на викладене вище, суд наголошує, що обов'язковою умовою виникнення правових підстав для застосування норм ст. 117 КЗпП України є саме факт звільнення працівника (у спірному випадку військовослужбовця).
Втім, з матеріалів справи вбачається, що позивач є таким, що з 28 серпня 2017 року вибув до нового місця служби.
Суд зазначає, що переміщення військовослужбовця по службі, яке також передбачає виключення його зі списків особового складу однієї військової частини та зарахування до таких списків іншої, все ж не може вважатися звільненням з військової служби, тобто тим юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у військової частини обов'язку з проведення всіх необхідних розрахунків за правилами п. 242 Положення №1153/2008, недотримання якого має своїм наслідком відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Так, зі змісту архівної довідки № П669/775 від 12.09.2022 вбачається, що капітана ОСОБА_1 , помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом Начальника Головного управління персоналу -заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.07.2017 року №77 переведено на посаду помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 28 серпня 2017 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ( а.с.17).
Доказів, що станом на день звернення до суду позивач був звільнений з військової служби в установленому Законом та Положенням №1153/2008 порядку до суду не надано.
Суд не приймає посилання представника позивача на постанови Верховного суду: від 26 січня 2024 року у справі №160/14384/22, від 13 лютого 2024 року у справі №380/10080/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 09 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 14 березня 2024 року у справі №560/6960/23, від 10 квітня 2024 року у справі №360/380/23, від 18 квітня 2024 року у справі №380/4205/23, від 25 квітня 2024 року у справі №440/8467/23, від 25 квітня 2024 року у справі №460/49364/22, від 30 квітня 2024 року у справі №560/6962/23, від 01 травня 2024 року у справі №140/16184/23, від 15 травня 2024 року у справі №340/3077/21, від 23 травня 2024 року у справі №560/11616/23, від 23 травня 2024 року у справі №260/1754/23, від 23 травня 2024 року у справі №580/9003/23, оскільки у вказаних постановах відсутні правові висновки щодо застосування норм права, а саме застосування положень ст.117 КЗпП України без звільнення особи з військової служби.
Інші доводи представника позивача не спростовують вказані вищі висновки суду.
При цьому, суд також враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН