21 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1684/24 пров. № А/857/11109/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року (прийняте суддею Дмитрук В.В. у м. Луцьк за правилами спрощеного позовного провадження), у справі № 140/1684/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
в лютому 2024, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 №907120145555 про відмову в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII); зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VIII з дати звернення - 26.01.2024, з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області від 26.01.2024 за №03-30-08/72 та №03-30-08/73.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 №907120145555 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону №889-VIII. Зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, з часу звернення із заявою, з 26 січня 2024, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області від 26.01.2024 за №03-30-08/72 та №03-30-08/73.
Суд зазначив, що на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 65 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання має загальний страховий стаж 39 років 07 місяців 27 днів, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
В даний час зміни до Порядку №622 не внесені, отже, питання обчислення розміру пенсії за Законом України «Про державну службу» із заробітної плати, на посаді державного службовця у 2024 не врегульоване.
Таким чином, довідки, що видані позивачу про заробітну плату за січень 2024, не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії.
Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до помилкового висновку про те, що позивач має право на переведення її на пенсію за Законом України «Про державну службу» з обчисленням розміру пенсії із заробітку за січень 2024. Такий висновок суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким врегульовано механізм переведення з пенсії, що отримує особа за цим Законом, на пенсію за Законом України «Про державну службу».
Позивачем та відповідачем 2 відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі як і раніше - Закон №1058-IV).
З 24.05.2013 по 29.04.2014 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Згідно заяви позивача від 30.04.2014 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (далі як і раніше - Закон № 3723-ХІІ).
З 01.10.2017 року ОСОБА_1 автоматично переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону №1058-IV.
26.01.2024 позивач звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі як і раніше - Закон №889-VІІІ). При цьому, позивачем до заяви про перехід на пенсію по Закону №889-VІІІ надано дві довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області від 26.01.2024 за №03-30-08/72 та №03-30-08/73.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.02.2024 №907120145555, так як з 01.10.2017 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Відмова мотивована тим, що переводити на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» недоцільно. Перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням зарплати за нормами Закону України №3723-ХІ після набрання чинності Закону №889- VIII не передбачено.
Позивач не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, звернулась до суду з даним позовом.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
Спірним у даній справі є рішення пенсійного органу про відмову в переході з пенсії за віком згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889- VIII .
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом №1058-IV .
Законом №889-VIII визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей Закон набув чинності 01.05.2016.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV .
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV .
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, стаж роботи на державній службі понад 20 років, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 09.04.1980 та розрахунком стажу.
Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 65 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання мала загальний страховий стаж 39 років 07 місяців 27 днів, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується.
Той факт, що позивач перед тим як отримувала пенсію за віком за нормами Закону № 1058-VI, отримувала пенсію держслужбовця згідно Закону № 3223-ХІІ не позбавляє її права перейти на пенсію держслужбовця за нормами Закону № 889-VIІ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючий достатній стаж роботи на посадах державного службовця, позивач має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а відтак рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 №907120145555 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за Законом №889-VIII є неправомірним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, з часу звернення із заявою, з 26 січня 2024, то колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-VI, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі як і раніше - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
При цьому, на переконання колегії суддів, слід зобов'язати прийняти рішення про переведення та обрахування пенсії необхідно саме ГУ ПФУ в Харківській області, як належного відповідача за такими вимогами, як орган, що вирішував питання про переведення. Відтак, позовні вимоги до відповідача 2 ГУ ПФУ у Волинській області до задоволення не підлягають.
Аналогічна правова позиція про зобов'язання судом вчинення дій зобов'язального характеру саме того територіального органу Пенсійного фонду України по екстериторіальності, який приймав спірне рішення, викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 в справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області від 26.01.2024 за №03-30-08/72 та №03-30-08/73, колегія суддів вважає такі передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Враховуючи вищевикладене та те, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 №907120145555 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде визнання протиправним і скасування вказаного рішення та зобов'язання цього відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №889-VIII, з часу звернення із заявою, з 26 січня 2024, та здійснити перерахунок та виплату, відтак, позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 211,20 грн, сплачений квитанцією від 14.02.2024.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 140/1684/24 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.02.2024 року №907120145555 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, з часу звернення із заявою, з 26 січня 2024 року.
В решті вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар