Справа №760/5786/25 1-кс/760/3730/25
05 березня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , головного спеціаліста служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100090000690 від 04.03.2025, відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баратівки Новобузького району Миколаївської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не є інвалідом І чи ІІ групи, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше не судимий, -
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, -
До Солом'янського районного суду міста Києва подано клопотання слідчого, погоджене з прокурором, в порядку статті 40 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090000690 від 04 березня 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України, відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 309, частиною 4 статті 187 КК України, строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Слідчий суддя перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах досудового розслідування якого було подано клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думку підозрюваного, захисника та прокурора, встановив наступне.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090000690 від 04 березня 2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 19 год 30 хв 03.03.2025, ОСОБА_8 , неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, з корисливих мотивів вступили у злочинну змову між собою, з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , малолітньої ОСОБА_14 шляхом вчинення нападу поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для здоров'я потерпілих з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння майном, що належить потерпілим, зокрема грошовими коштами та мобільними телефонами.
Готуючись до вчинення злочину, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, визначили час та місце вчинення злочину. При цьому, заздалегідь розробили детальний план вчинення злочину, відповідно до якого розподілили між собою злочинні ролі.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, під приводом продажу прального засобу, у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19 год 30 хв 03.03.2025, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до розробленого злочинного плану, направленого на заволодіння майном потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , малолітньої ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , підіслали до квартири АДРЕСА_3 , в якій проживають останні, свою знайому - ОСОБА_10 , яка відповідно до відведеної їй ролі мала відволікти увагу потерпілої ОСОБА_12 .
Продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, переконавшись в тому, що двері до приміщення квартири АДРЕСА_3 є відчиненими, ввірвалися до вищевказаної квартири, заштовхали потерпілого ОСОБА_11 до кімнати №1, в якій знаходилася потерпіла ОСОБА_12 , а у приміщенні кімнати №2 знаходилися потерпілі ОСОБА_13 та малолітня ОСОБА_14 .
Знаходячись у квартирі потерпілих, ОСОБА_8 , з метою демонстрації реальності своїх злочинних намірів, вирішив використати предмет, ззовні схожий на гранату, як психологічний фактор можливого застосування відносно потерпілих насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, якого почав махати, погрожувати підірвати та висловив вимогу надання грошових коштів у сумі 1000 гривень потерпілій ОСОБА_12 , яка сприймаючи реальну погрозу предметом, ззовні схожим на гранату, як загрозу її життю, не стала чинити опір та віддала 1000 гривень ОСОБА_8 .
Після чого, неповнолітній ОСОБА_5 , направився до кімнати №2 , в якій перебували малолітня ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та висунув вимогу надання мобільного телефону марки «IPhone 11» зеленого кольору, в чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_13 та мобільного телефону марки «Motorolla» моделі «Е7» синього кольору в чохлі білого кольору, який належить малолітній ОСОБА_14 , після чого, силоміць вирвав з рук вищевказані мобільні телефони та попрямував на вихід з кімнати.
В цей час, ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, знаходячись біля потерпілого ОСОБА_11 в кімнаті №1 , повалили останнього на підлогу та почали наносити удари ногами в область обличчя.
Доводячи свій злочинний умисел, до кінця, продовжуючи погрожувати потерпілій ОСОБА_12 , предметом, ззовні схожим на гранату, ОСОБА_8 , висловив вимогу на надання мобільного телефону марки «Samsung 21C», в чохлі чорного кольору, що належить останній. В цей час потерпіла ОСОБА_12 , сприймаючи реальну погрозу предметом, ззовні схожим на гранату, як загрозу її життю, не стала чинити опір та віддала даний мобільний телефон ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, направилися в сторону виходу з приміщення квартири, де весь цей час вищевказаних осіб чекала ОСОБА_10 , яка згідно відведеної їй ролі, спостерігала за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення загрози викриття їх злочинних дій, повідомити останніх.
Залишаючи їх квартиру, ОСОБА_5 , повернувшись обличчям до потерпілої ОСОБА_12 , наніс не менше одного удару правою рукою в область голови останньої та спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою покинули приміщення квартири, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власним розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у невстановлений досудовим слідством час, при обставинах, які встановити під час досудового слідства наразі не виявилося можливим, але не пізніше 03 години 06 хвилин 04.03.2025 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в України, всупереч вимогам ст. ст. 2,7,12,15,25,27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи пігулки світло - рожевого кольору та пігулки темно-рожевого кольору, у формі трикутника, які знаходились у прозорому поліетиленовому зіп-пакеті та залишив їх у себе для власного вживання без мети збуту, поклавши до кишені куртки зеленого кольору, в яку він був одягнений.
В подальшому, ОСОБА_5 , зберігаючи при собі в кишені куртки зеленого кольору, в яку він був одягнений, придбані ним наркотичні засоби, перебуваючи на території Солом'янського району м. Києва, направився по власним справам, тим самим незаконно зберігав їх для власного вживання, без мети збуту.
Близько о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер свої дій, з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинене ним кримінальне правопорушення вирішив залишити на відкритій ділянці місцевості, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд.13 куртку зеленого кольору в якій він був одягнутий, в кишені якої знаходилися пігулки світло - рожевого кольору та пігулки темно-рожевого кольору, у формі трикутника, які знаходились у прозорому поліетиленовому зіп-пакеті, які у своєму складі містять особливо небезпечну психотропну речовину МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) загальною масою 2,645 г., що підтверджено висновком експерта Київського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-25/13271-НЗПРАП від 04.03.2025, до моменту виявлення працівниками поліції о 03 годині 06 хвилин 04.03.2025 року.
04.03.2025 о 03 годині 06 хвилин, у відповідності до ст.ст. 104,105,106,234,237,223 КПК України, під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд.13 виявлено куртку зеленого кольору, що належить ОСОБА_5 , в кишені якої виявлено та вилучено:
- пігулки світло - рожевого кольору та пігулки темно-рожевого кольору, у формі трикутника, які знаходились у прозорому поліетиленовому зіп-пакеті, які у своєму складі містять особливо небезпечну психотропну речовину МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) загальною масою 2,645 г., що підтверджено висновком експерта Київського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-25/13271-НЗПРАП від 04.03.2025.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми умисними діями які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, у великих розмірах, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
04 березня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 КК України.
У клопотанні слідчим поставлено питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання в тому числі у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі та у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає підозру та ризики не обґрунтованими та просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника. Додаткових пояснень не надав.
Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Слідчими СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090000690 від 04 березня 2025, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України.
На даний час, додані до клопотання документи підтверджують причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому у провину кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які долучені до матеріалів клопотання, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, під час судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення, сховати або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 КК України.
Так, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі, та з моменту повідомлення про підозру пройшов незначний проміжок часу, слідчий суддя вважає, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.
На переконання слідчого судді, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити дане.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, та національного законодавства України, а також враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан, обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 309 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини ймовірного вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, безпосередньо дослідивши додані до клопотання документи, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту, щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає неспроможними, враховуючи особу підозрюваного, його майновий та соціальний стан, тому на переконання слідчого судді, жоден з інших менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 194, 196, 309, 369, 372, 395, 492 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді - тримання під вартою строком до 23 год. 00 хв. 01 травня 2025 року.
Строк тримання під вартою рахувати з часу фактичного затримання, тобто 23 год. 00 хв. 03 березня 2025 року.
Зобов'язати орган досудового розслідування повідомити батьків та законних представників ОСОБА_5 про взяття його під варту.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1