Справа №760/5784/25 1-кс/760/3729/25
05 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відео конференції, клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100090000690 від 04.03.2025, відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, непрацюючого, не є інвалідом І чи ІІ групи, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше засуджений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 липня 2019 року за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 03 березня 2021 року умовно-достроково невідбутий строк покарання 1 рік 5 місяців 5 днів,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, -
До Солом'янського районного суду міста Києва подано клопотання слідчого, погоджене з прокурором, в порядку статті 40 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090000690 від 04 березня 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України, відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 4 статті 187 КК України ОСОБА_5 , строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Слідчий суддя перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах досудового розслідування якого було подано клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думку підозрюваного, захисника та прокурора, встановив наступне.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090000690 від 04 березня 2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 19 год 30 хв 03.03.2025, ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, з корисливих мотивів вступили у злочинну змову між собою, з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , малолітньої ОСОБА_13 шляхом вчинення нападу поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для здоров'я потерпілих з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння майном, що належить потерпілим, зокрема грошовими коштами та мобільними телефонами.
Готуючись до вчинення злочину, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, визначили час та місце вчинення злочину. При цьому, заздалегідь розробили детальний план вчинення злочину, відповідно до якого розподілили між собою злочинні ролі.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, під приводом продажу прального засобу, у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19 год 30 хв 03.03.2025, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до розробленого злочинного плану, направленого на заволодіння майном потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , малолітньої ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , підіслали до квартири АДРЕСА_2 , в якій проживають останні, свою знайому - ОСОБА_9 , яка відповідно до відведеної їй ролі мала відволікти увагу потерпілої ОСОБА_11 .
Продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, переконавшись в тому, що двері до приміщення квартири АДРЕСА_2 є відчиненими, ввірвалися до вищевказаної квартири, заштовхали потерпілого ОСОБА_10 до кімнати №1, в якій знаходилася потерпіла ОСОБА_11 , а у приміщенні кімнати №2 знаходилися потерпілі ОСОБА_12 та малолітня ОСОБА_13 .
Знаходячись у квартирі потерпілих, ОСОБА_7 , з метою демонстрації реальності своїх злочинних намірів, вирішив використати предмет, ззовні схожий на гранату, як психологічний фактор можливого застосування відносно потерпілих насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, якого почав махати, погрожувати підірвати та висловив вимогу надання грошових коштів у сумі 1000 гривень потерпілій ОСОБА_11 , яка сприймаючи реальну погрозу предметом, ззовні схожим на гранату, як загрозу її життю, не стала чинити опір та віддала 1000 гривень ОСОБА_7 .
Після чого, неповнолітній ОСОБА_8 , направився до кімнати №2 , в якій перебували малолітня ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та висунув вимогу надання мобільного телефону марки «IPhone 11» зеленого кольору, в чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_12 та мобільного телефону марки «Motorolla» моделі «Е7» синього кольору в чохлі білого кольору, який належить малолітній ОСОБА_13 , після чого, силоміць вирвав з рук вищевказані мобільні телефони та попрямував на вихід з кімнати.
В цей час, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, знаходячись біля потерпілого ОСОБА_10 в кімнаті №1 , повалили останнього на підлогу та почали наносити удари ногами в область обличчя.
Доводячи свій злочинний умисел, до кінця, продовжуючи погрожувати потерпілій ОСОБА_11 , предметом, ззовні схожим на гранату, ОСОБА_7 , висловив вимогу на надання мобільного телефону марки «Samsung 21C», в чохлі чорного кольору, що належить останній. В цей час потерпіла ОСОБА_11 , сприймаючи реальну погрозу предметом, ззовні схожим на гранату, як загрозу її життю, не стала чинити опір та віддала даний мобільний телефон ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, направилися в сторону виходу з приміщення квартири, де весь цей час вищевказаних осіб чекала ОСОБА_9 , яка згідно відведеної їй ролі, спостерігала за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення загрози викриття їх злочинних дій, повідомити останніх.
Залишаючи їх квартиру, ОСОБА_8 , повернувшись обличчям до потерпілої ОСОБА_11 , наніс не менше одного удару правою рукою в область голови останньої та спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановленою досудовим розслідуванням особою покинули приміщення квартири, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власним розсуд.
04 березня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
У клопотанні слідчим поставлено питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання в тому числі у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі та у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає підозру та ризики не обґрунтованими та просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника. Відмовився надати додаткові пояснення.
Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Слідчими СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090000690 від 04 березня 2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України.
На даний час, додані до клопотання документи підтверджують причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому у провину кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які долучені до матеріалів клопотання, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, під час судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення, сховати або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
Так, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, та з моменту повідомлення про підозру пройшов незначний проміжок часу, слідчий суддя вважає, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.
На переконання слідчого судді, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити дане.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, та національного законодавства України, а також враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше судимий, його майновий та сімейний стан, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини ймовірного вчинення ОСОБА_5 під час дії воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, безпосередньо дослідивши додані до клопотання документи і досліджені докази в судовому засіданні, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту, щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає неспроможними, враховуючи особу підозрюваного, його майновий та соціальний стан, тому на переконання слідчого судді, жоден з інших менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 181, 194, 196, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді - тримання під вартою строком до 01 год. 20 хв. 02 травня 2025 року.
Строк тримання під вартою рахувати з часу фактичного затримання, тобто 01 год. 20 хв. 04 березня 2025 року.
Зобов'язати орган досудового розслідування повідомити родичів ОСОБА_5 , про взяття його під варту.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1