Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/3971/25
22 березня 2025 року Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернігівської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, код № 3904804352
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-
Слідчий СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернулися до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100120000086 від 21.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в супереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», з корисливих мотивів, виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання, зберігання, з метою збуту психотропних речовин.
Так реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_5 , перебуваючи в невстановленому розслідуванні місці, в березні 2025 року, більш точний час не встановлено, придбав через мережу інтернет особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - МДМА для подальшого збуту шляхом «закладок».
Продовжуючи свої злочинні дії направленні, на незаконне зберігання з метою збуту психотропної речовини, обіг якого заборонено - МДМА, 21.03.2025 приблизно о 14 год. 18 хв. ОСОБА_5 зберігаючи у центральному відділені своєї наплічної сумочки, яка була при ньому на той час, 16 (шістнадцять) згортків, які були замотані в клейку стрічку, всередині кожного з яких перебували поліетиленові пакети з таблетками зеленого кольору, увійшов до вестибюлю станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де о 14 год. 20 хв. був зупинений працівниками поліції та в подальшому запрошений до кімнати поліції, що розташована на вказаній станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві.
В подальшому, на підставі ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 було затримано в якості особи підозрюваної у вчиненні злочину та у присутності двох запрошених понятих чоловічої статі, під час проведення особистого обшуку останнього та обшуку його особистих речей, з центрального відділення сумки, яка була на ньому, було виявлено та вилучено 16 (шістнадцять) згортків, серед, яких в одному згортку знаходилось 2 таблетки зеленого кольору та в середині другого знаходилась 1 таблетка зеленого кольору які містять в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено МДМА, загальна маса МДМА в таблетках 0,425 г.
МДМА, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому, посилаючись на наявність зазначених вище ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, вказав, що жодні інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Захисник в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просив розглянути можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею становлено, що у провадженні СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100120000086 від 21.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
22.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Стороною обвинувачення на підтвердження обгрунтованості підозри та наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України долучено: Протоколом затримання ОСОБА_5 від 21.03.2025.; Протоколом огляду місця події від 21.03.2025 року; Висновком експерта №СЕ-19/111-24/17637-НЗПРАП від 22.03.2025 року; Протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; Іншими матеріалами в їх сукупності.
Таким чином, із долучених до клопотання та досліджених судом письмових доказів вбачається, що наявні достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд також звертає увагу на те, що «обґрунтована підозра», відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Аналізуючи актуальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та зазначених прокурором у клопотання, слідчий суддя дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, з огляду на наступне.
Зокрема, ОСОБА_11 кримінальнеправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
З врахуванням викладеного, на думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість призначення покарання за його вчинення у випадку визнання особи винуватим, може свідчити про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування чи суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Існує також ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань чи відмови від дачі останніми показань. Показання останніх мають вирішальне значення для повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Вплив на свідків матиме негативні наслідки для досудового розслідування та може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.
Надаючи оцінку ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає вказаний ризик доведеним, оскільки, враховуючи характер та спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозрюваний зможе вчиняти інші злочини.
Крім цього, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує відомості щодо особи підозрювано ОСОБА_5 , який не одружений, дітей на утриманні не має, не має міцних соціальних звязків, не працюючий, не має джерела прибутку, освіта середня, зареєстрований у Чернігівській області, проживаючий в м Києві, раніше не судимий.
При цьому, слідчий суддя, враховуючи суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину у сфері обігу наркотичних засобів, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний значний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя дійшов висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання вказаних ризиків.
За таких обставин, враховуючи, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, зможе у повній мірі запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Щодо можливості визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків..
Відповідно до ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави на підозрювану необхідно покласти обов'язки, визначені частиною 5 вказаної статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176 - 178, 181, 193 - 194, 196 - 197, 309 - 310 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100120000086 від 21.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно підозрювано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утримання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, починаючи з моменту фактичного затримання, тобто з 21.03.2025 року по 19 травня 2025 року включно.
Визначити, заставу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва для внесення застави. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;
2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю;
7) докласти зусиль щодо пошуку роботи і працевлаштування.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити у межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваноному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва.
Строк дії ухвали визначити по 19 травня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1