ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8606/24
провадження № 2/753/3062/25
17 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.,
за участі секретаря Власенка Д.А.,
представника позивача ОСОБА_3.,
сторони не з'явились,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
29.04.2024 адвокат Конюшко Денис Борисович (далі - представник позивача) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, потерпілий, ОСОБА_1 ), із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15.08.2023 о 17 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volvo FM8», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 98 у місті Києві скоїв зіткнення із транспортним засобом «DAF XF105-410», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Lamberet LVFS-3F», д.н.з. НОМЕР_3 , який не рухався та був розташований на проїзній частині, оскільки був причетним до іншої дорожньо-транспортної пригоди з транспортним засобом «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 та який від отриманого удару вдруге здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого є позивач - ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень із матеріальними збитками.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2023 у справі №752/17849/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».
Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ЕР/212495838 франшиза за договором складала 2500,00 грн.
Станом на день звернення із позовною заявою до суду ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 35923,38 грн.
Натомість, згідно зі звітом №598/09-23 від 02.10.2023 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу у зв'язку з пошкодженнями внаслідок ДТП складає 127 393,11 грн.
Відтак, на користь позивача має бути стягнуто страхове відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта» у розмірі 88 969, 73 грн (127 393,11 грн - 2 500 (франшиза) - 35 923, 38 грн (здійснена виплата страхового відшкодування).
Згідно зі звітом №598/09-23 від 02.10.2023 вартість відновлювального ремонту КТЗ у зв'язку з пошкодженням внаслідок ДТП складає 244 129,11 грн. Для повного відшкодування завданої шкоди, ОСОБА_2 має сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, тобто 119 236 грн.
Крім того, представник позивача зазначив, що автомобіль «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 був основним засобом пересування для позивача та його родини. Пошкодження даного транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді завдало позивачу сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв'язку із перенесеним стресом. Також йому довелось на певний час відмовитись від запланованих поїздок. Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 15 000 грн.
Також позивач просить відшкодувати на його користь судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.04.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Гусак О.С.
Ухвалою судді Гусак О.С. від 15.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Роз'яснено відповідачам право протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу передано для розгляду судді Мицик Ю.С. Фактично справу передано судді 27.09.2024.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 27.09.2024 зазначену цивільну справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 21.10.2024 було прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування. Також суд ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судове засідання, встановивши загальний порядок дослідження доказів.
25.11.2024 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності та відсутності позивача (а.с. 114-116).
Ухвалою суду від 20.01.2025 визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 (представника позивача) в судове засідання.
Ухвалою суду від 17.03.2025, що занесена до протоколу судового засідання поновлено представнику позивача строк на подання доказів та задоволено клопотання про долучення доказів від 11.03.2025.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Богуцький І.О. вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 143).
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзив на позов, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши виступ представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких грунтуються доводи позову відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_5 , автомобіль марки «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 зареєстрований за позивачем (а.с 9 - зворот).
15 серпня 2023 року о 17 год. 50 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volvo FM8», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 98 у м. Києві, у порушення вимог п.п. 2.3 (б), 12.1 ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечну швидкість та скоїв зіткнення із транспортним засобом «DAF XF105-410», н.з. НОМЕР_2 з причепом «Lamberet LVFS-3F», н.з. НОМЕР_3 , який не рухався та був розташований на пройздій частині, оскільки був причетним до іншої дорожньо-транспортної пригоди з транспортним засобом «Hyundai Grandeur», н.з. НОМЕР_4 , та який від отриманого удару вдруге здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Grandeur», н.з. НОМЕР_4 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2023 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volvo FM8» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу №ЕР/212495838 від 14.12.2022, франшиза 2500 грн.
Позивач у порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 17.08.2023 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.
27.02.2024 ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 35 923,38 грн на рахунок позивача.
Крім того, між позивачем та ПАТ «НАСК «Оранта» 27.05.2024 було укладено угоду та досягнуто згоди, у якій сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 за договором №212495838, за мінусом франшизи 2 500 грн, становить - 90 923,38 грн.
Згідно зі звітом №598/09-23 від 02.10.2023 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №598/09-23 від 02.10.2023 вартість відновлювального ремонту «Hyundai Grandeur», д.н.з. НОМЕР_4 на момент проведення дослідження становить 244 129,11 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу складає 127 393,11 грн (а.с. 30-55).
Позивач поніс витрати на проведення дослідження з визначення матеріального збитку у розмірі 3 000 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 56).
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону.
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), згідно з пунктом 22.1. якого у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Верховний Суд у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц вказав: «системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону, статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку».
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем належними та допустимими доказами вимоги позову не спростовані.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачу завдано збитків на суму 244 129,11 грн, при цьому між ПАТ «НАСК «Оранта» та позивачем узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 90 923,38 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 119 236 грн.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Встановлено, що внаслідок ДТП пошкоджено належний позивачу автомобіль, що спричинило істотність вимушених змін у житті його та членів його сім'ї. Вказані обставини є підставою для відшкодування потерпілій особі моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, враховуючи, що він був позбавлений можливості використовувати свій транспортний засіб, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, та до суду, щоб довести порушення своїх прав. Таким чином, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн, задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково.
Щодо судових витрат
Загальний розмір позовних вимог при зверненні позивача до суду із позовною заявою складав 223 205,73 грн, позивач просив стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» кошти у розмірі 88 969,73 грн (40 % від заявлених вимог), з ОСОБА_2 - у розмірі 134 236 грн (60 % від заявлених вимог).
Ухвалою суду від 21.10.2024 закрито провадження у справі в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта».
Відповідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до відшкодування 15 000 грн, з яких витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн та витрати за складання оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 000 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 13/03/24-ЮП/IL від 13.03.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Конюшко Д.В. з додатками до нього, ордер серії АВ № 1123929, акт виконаних робіт №01 від 24.04.2024, відповідно до якого загальна вартість юридичних послуг становить 12 000 грн та платіжну інструкцію № 0.0.353633 (а.с.57-60).
При вирішенні питання про розмір витрат, суд вважає, що дії, вчинені представником позивача адвокатом Конюшко Д.Б. в межах розгляду вказаної цивільної справи, є правничою допомогою в розумінні вимог закону.
Суд врахувавши складність справи, відповідно до принципів пропорційності, співмірності, критеріїв реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, визнає обґрунтованими (такими, що мають враховуватись для цілей розподілу судових витрат у цій справі) витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі - 7 200 грн (12 000 х 60/100).
За результатами розгляду справи суд задовольнив вимоги позову частково на суму 126 236 грн (94%).
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги позивача були задоволенні частково, судові витрати позивача мають бути відшкодовані пропорційно.
Відтак, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 768 грн (7 200 х 94/100).
За підготовку висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №598/09-23 позивачем сплачено 3 000 грн, про що свідчить платіжна інструкція №0.0.3173998318.1 від 30.08.2023. При цьому 60% від загальної суми (3 000,00 грн) складає 1800,00 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані із проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у загальному розмірі 1 692 грн (1 800,00 х94/100).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 232,05 грн (1 % від ціни позову). 60% судового збору становить 1 339,23 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позовну заяву задоволено частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 258,88 грн (1 339,23 х94/100).
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 119 236,00 грн матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 7 000,00 грн моральної шкоди.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 6 768 грн та витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 1 692 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 258, 88 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 21.03.2025.
СУДДЯ: Ю.С.МИЦИК