Справа № 369/3854/23
Провадження № 2/369/559/25
20.03.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/3854/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 18 вересня 2004 року до 06 грудня 2022 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 . Сторони не досягли згоди щодо поділу зазначеної квартири, однак, такі обставини порушують право позивача на володіння належною йому 1/2 часткою спірної квартири.
Враховуючи наведене, позивач просить суд:
1.Визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;
2.Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
3.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
4.Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 27 березня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У квітні 2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що в період шлюбу сторони набули у власність автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ; автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; квартиру АДРЕСА_1 . Станом на час подання зустрічного позову сторони в шлюбі не перебувають, спільне господарство не ведуть, в зв'язку з чим постала потреба у вирішенні питання про поділ майна подружжя. Станом на час подання позову обидва автомобілі перебувають у користуванні ОСОБА_1 , а квартирою колишні члени подружжя продовжують користуватися спільно.
За таких обставин просить суд здійснити розподіл майна у такий спосіб:
1.Визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;
2.Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
3.Визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , та автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
4.Припинити право спільної сумісної власності на автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , та автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
5.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості спірних квартири та автомобілів у розмірі 1 064 570 грн;
6.Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
У липні 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що станом на час подання відзиву власником автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , тобто включення до обсягу спільного сумісного майна подружжя порушує права третіх осіб на зазначене майно. Так, зазначений автомобіль невдовзі після реєстрації шлюбу був фактично придбаний за кошти, які належали ОСОБА_3 , однак дізнавшись про розлучення подружжя, останній висунув вимогу про перереєстрацію за ним цього транспортного засобу. Інший автомобіль на думку ОСОБА_1 належить до спільного сумісного майна подружжя. Заперечує відповідач і проти визнання права власності у повному обсязі на спірну квартиру за ОСОБА_2 , зауважуючи, що зазначене майно є його єдиним житлом, а отже доцільним буде поділ нерухомого майна між подружжям шляхом визнання права власності на 1/2 частку зазначеного майна за кожним з подружжя. За таких обставин у задоволенні зустрічного позову просить відмовити. в частині позовних вимог щодо спірної квартири та автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , а також стягнення грошової компенсації, водночас не заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог стосовно автомобіля «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
Розпорядженням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2024 року № 623 справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями та призначено судді Фінагеєвій І. О.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, представник ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала заяву, у якій просила суд розглянути справу у відсутність ОСОБА_1
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2022 року у справі № 369/11481/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_6 ».
15 листопада 2006 року ОСОБА_7 набув у власність автомобіль «Mitsu bishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
28 квітня 2016 року ОСОБА_1 набув у власність на підставі договору купівлі-продажу транспортний засіб «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 07 липня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував за собою транспортний засіб «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
17 липня 2017 року ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , площею 86,1 кв. м, житловою площею - 47,1 кв. м. Вартість квартири становила 646 250 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чучукало В. Л. та зареєстровано в реєстрі за номером 1183.
Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 17 липня 2017 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 92155512.
Ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , становить 175 170 грн, що підтверджується копією висновка суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 від 23 березня 2023 року № 45451.
Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 станом на 22 березня 2023 року може становити 440 290 грн, що підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 від 23 березня 2023 року № 45450.
Вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 744 600 грн відповідно до звіту про вартість майна від 22 березня 2023 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У правовідносинах, які розглядаються судом, спір стосується поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц. Аналогічними міркуваннями неодноразово керувався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 639/2542/22, що свідчить про усталеність правозастосовної практики.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Суд встановив, що між сторонами спору відсутня згода щодо поділу майна подружжя.
Так, матеріали справи не містять доказів стосовно набуття у власність автомобіля «Mitsubishi Lancer», а отже зазначений автомобіль суд не бере до уваги під час вирішення питання про поділ майна подружжя. Так до суду надано страховий поліс від 09 травня 2022 року серії АР № 6189974, за змістом якого ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність стосовно транспортного засобу «Mitsubishi Lancer»2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 . Суд також надає оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно визнання набуття в період шлюбу права власності на зазначений автомобіль та відсутність заперечень ОСОБА_2 щодо зазначеної обставини, однак в контексті частини першої статті 80 ЦПК України суд не визнає такі докази достатніми для встановлення факту набуття зазначеного автомобіля в період шлюбу та як наслідок включення такого рухомого майна до загального обсягу спільного сумісного майна подружжя.
Водночас, матеріалами справи підтверджено набуття у власність в період перебування у зареєстрованому шлюбі спірної квартири та автомобіля «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
За таких умов за загальною концепцією зазначене майно підлягає поділу між подружжям в рівних частках.
Однак, Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 роз'яснив, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Автомобіль є неподільною річчю, а отже його поділ здійснюється шляхом присудження на користь одного з подружжя і стягнення половини його вартості на користь іншого з подружжя.
Співставлення первісних та зустрічних позовних вимог, доводів відзиву на зустрічну позовну заяву дає підстави для висновку про те, що позивач не заперечує проти поділу спірної квартири між подружжям в рівних частках. Водночас, ОСОБА_1 не заперечує проти визнання за ним у повному обсязі права власності на автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , а ОСОБА_2 не заперечує проти передання такого автомобіля ОСОБА_1 за умови визнання за нею права власності на спірну квартиру у повному обсязі та компенсації різниці вартостей поділеного майна подружжя.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що за умови звернення до суду одного з подружжя з вимогою про поділ рухомого неподільного майна подружжя шляхом припинення права спільної сумісної власності на нього, визнання права власності у повному обсязі за іншим з подружжя та стягнення на користь позивача компенсації його частки у спільному сумісному майні подружжя такі дії є належним способом відновлення порушеного права.
Так, у цій справі ОСОБА_2 заявила вимогу про визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_1 у повному обсязі та про врегулювання питання щодо компенсації різниці вартостей поділеного майна шляхом стягнення компенсації, однак такі вимоги висувалися з врахуванням визнання права власності у повному обсязі за ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Враховуючи те, що сторони не досягли згоди щодо поділу майна подружжя, а матеріали справи не містять доказів щодо придбання спірного об'єкта нерухомого майна виключно за кошти ОСОБА_2 , керуючись презумпцією спільного сумісного майна подружжя суд дійшов висновку про доцільність поділу спірної квартири між подружжям в рівних частках. Водночас, право власності на автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 слід визнати за ОСОБА_1 та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості зазначеного автомобіля, яка становить 220 145 грн.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, однак зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням розміру заявлених вимог первісного та зустрічного позовів, вартості майна, встановлено, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 за первісним позовом задоволено на 100 %, позовні вимоги відповілача ОСОБА_2 (позивача за зустрічним позовом) - на 40 %.
Позивач за первісним позовом сплатив за його подачу судовий збір у розмірі 3 321,25 грн. та 536,80 грн. за подачу заяви про забезпечення пзову. Позивач за зустрічним позовом сплатила за його подачу судовий збір у розмірі 8 052,00 грн.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог за первісним позовом та часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом на 40 %, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 858,05 грн., а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 220,8 грн. Так, провівши взаєморозрахунок щодо сплаченого судового збору за подачу первісного та зустрічного позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 637,25 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Задовольнити частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіль «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля «Volkswagen Jetta», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 у розмірі 220 145 (двісті двадцять тисяч сто сорок п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) грн 25 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 .
Суддя: І. О. Фінагеєва