Справа № 369/9470/22
Провадження № 2-зз/369/15/24
10.03.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвої О.І.,
секретаря судового засідання Маснюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №369/9470/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна про визнання договорів дарування недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення права,-
До суду звернувся відповідач ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №369/94700/22 та просив суд, у зв'язку з розглядом справи по суті та винесенням рішення у справі, скасувати арешт, який був накладений ухвалою суду від 01 березня 2023 року на домоволодіння та земельну ділянку.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року постановлено накласти арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850500832224, яке на праві приватної власності належать ОСОБА_3 та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486201:01:014:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850527232224, яка на праві приватної власності належать ОСОБА_3 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна про визнання договорів дарування недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення права, задоволено частково та ухвалено:
- визнати недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 16 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , серія та номер: 848, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Ракул О.В.;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки: кадастровий номер 3222486201:01:014:002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , серія та номер: 849, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Ракул О.В.;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп., з кожного по 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою суду від 29 грудня 2023 року постановлено виправити описку, допущену у тексті та у резолютивній частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2023 року по цивільній справі № 369/9470/22, провадження № 2/369/1978/23, та вважати вірним кадастровий номер земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як: "3222486201:01:014:0002".
Згідно із ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2023 набрало законної сили 13 листопада 2023 року.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи викладене, та вимоги ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, приймаючи до уваги той факт, що розгляд справи, в рамках якої вживалися заходи забезпечення позову було закінчено та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2023 набрало законної сили 13 листопада 2023 року, обставини у справі свідчать про відсутність достатніх підстав для наявності на даний час вжитих ухвалою суду від 01 березня 2023 року заходів забезпечення позову, а тому суд вважає можливим скасувати заходи забезпечення позову, застосовані у даній справі, в зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 158, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №369/9470/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна про визнання договорів дарування недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення права, - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року, шляхом зняття арешту, накладеного на:
- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850500832224, яке на праві приватної власності належать ОСОБА_3 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486201:01:014:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850527232224, яка на праві приватної власності належать ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА