Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/4417/2025
м. Київ Справа № 755/13041/24
20 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інеси Володимирівни про скасування обтяження на нерухоме майно, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інеси Володимирівни про скасування обтяження на нерухоме майно.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 08 лютого 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі-відповідач) та ОСОБА_1 (далі-позивач) було укладено договір кредиту №10-29/2979. 10 квітня 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1.В забезпечення кредитних зобов'язань було укладено договір Іпотеки № 02-10/229 від 08.02.2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 349 та встановлена заборона № 350 приватним нотаріусом КМПО Кравченко І.В.
У Державному реєстрі прав власності відомостей про іпотечне обтяження не існує.
Вказує на те, що з Інформаційної довідки № 370569511 від 20.03.2024 року вбачається, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Інеса Володимирівна (далі - третя особа) 16.04.2008 року зареєстровано обтяження за № 7028611 за повідомленням 02-11/356 від 28.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» на об'єкт: квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Рішень судів щодо будь-яких зобов'язань ОСОБА_1 перед АКБ «Укрсоцбанк» або перед його правонаступниками, в тому числі АТ «Сенсбанк» не існує.
Зазначає, що він двічі звертався до відповідача з вимогою та заявою щодо звернення до приватного нотаріуса із відповідною заявою про зняття зазначеного обтяження, однак відповідач, зловживаючи своїм статусом, не вирішив питання і обтяження не зняв.
Вказує на те, що він також звертався письмово до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В., однак рекомендований лист повернувся до відправника, оскільки адресатом отриманий не був.
Зазначає, що ним було здійснено письмове звернення до Центрального міжрегіонального управління Міністерства відносно надання письмової інформації щодо підстав для прийняття рішення Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) та підтвердити письмово відносно припинення діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. номер свідоцтва про право па зайняття нотаріальною діяльністю № 1507. м. Київ, 01021, вул. Грушевського. 34/1, Київська область, Печерський район та з проханням, повідомити про можливі шляхи для власника зазначеного нерухомого майна ОСОБА_1 щодо вирішення питання скасування обтяження за № 7028611, зареєстрованого 16.04.2008 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В.
Вказує на те, що позивачу, як власнику нерухомого майна, невідомі підстави для вчинення нотаріальних чи то реєстраційних дій з його житловим приміщенням.
З огляду на вище викладене просив суд скасувати обтяження, зареєстроване 16.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесою Володимирівною №7028611 за повідомленням 02-11/356 від 28.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» на об'єкт, квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги за позовною ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. про скасування обтяження на нерухоме майно - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 18 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував висновків викладених в постанові Верховного Суду у справі № 755/21709/15-ц.
Вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, оскільки встановлене нотаріусом обмеження не має жодного відношення до кредитного договору від 08 лютого 2007 року.
В судове засідання з'явився представник відповідача АТ «СЕНС БАНК» адвокат Стовбун Олександр Йосипович, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
18 березня 2025 року до Київського апеляційного суду представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Також зазначила, що доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з'явишихся сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №370569511 від 20.03.2024 приватним нотаріусом Кравченко І.В. 16.04.2008 зареєстровано обтяження №7028611 щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 на підставі повідомлення АКБ «Укрсоцбанк» №02-11/356 від 28.03.2008 ( а.с. 6).
27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з вимогою щодо зняття іпотечного та іншого обтяження з квартири АДРЕСА_1 ( а.с.7).
31.05.2024 у відповідь на звернення ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» повідомлено про те, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і обов'язків АТ «Альфа-Банк» та на підставі ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» запропоновано пройти ідентифікацію клієнта банку ( а.с. 11).
16.06.2024 ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» та просила надати копії документів і письмову інформацію щодо підстав для подання АКБ «Укрсоцбанк» повідомлення №02-11/356 від 28.03.2008 з метою реєстрації обтяження за №7028611 на квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 9).
16.06.2024 ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 звернулась також до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та просила підтвердити інформацію щодо припинення діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В., номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №1507 ( а.с. 16).
01.07.2024 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) у відповідь на звернення ОСОБА_2 повідомлено про те, що приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Кравченко Інеси Володимирівни з 30.01.2023 зупинено у зв'язку з необгрунтованою відмовою щодо надання документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства до усунення цієї обставини та роз'яснено право позивача на звернення до суду для вирішення питання про зняття обтяження №7028611 ( а.с.18).
02.07.2024 у відповідь на звернення ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» повідомлено про те, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і обов'язків АТ «Альфа-Банк» та на підставі ст. 60, ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» роз'яснено про те, що підпис особи, яка запитує інформацію не засвідчено підписом керівника Банку, уповноваженим або нотаріально, а запитувана інформація відповідно до ст. 21 ЗУ «Про інформацію» відноситься до інформації з обмеженим доступом ( а.с. 12).
Сторонами не заперечується, що 08 лютого 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/2979, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 69 342,00 дол. США, зі сплатою 13,2 % процента річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 08 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 802,00 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 08 лютого 2032 року (включно), на умовах визначених з цим договором.
У пункті 2.1 кредитного договору зазначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) з наступною її конвертацією (обміном) через операційну касу кредитора в гривні та прийняттям суми в гривнях для перерахування на цілі, визначені п. 1.2 цього договору.
Відповідно до п.п. 3.3.8., 3.3.9. п. 3.3. статті 3 договору кредиту, позичальник зобов'язаний: сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору.
Відповідно до п. 4.2. статті 4 договору кредиту, у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п. 3.3.16. цього договору, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту (частини кредиту), визначеного в п. 3.3.17. цього договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.8.3., 3.2.3. 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.
Згідно п. 4.5. статті 4 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.9., 3.3.10. цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
У заяві про видачу готівки вказана сума 69 342 доларів США та зазначено її еквівалент у гривні 350 177,10 грн.
10 квітня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2007 року, відповідно до умов якого в зв'язку з достроковим погашенням частини кредиту позичальником, сторони домовилися здійснити перерахунок ануїтетного платежу, встановивши розмір останнього у сумі 670, починаючи з 10 квітня 2007 року.
08 лютого 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 02-10/229.
Відповідно до п.1.1.1 іпотечного договору №02-10/229 від 07.02.2007, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору №КНТР-000101/кв про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного між іпотекодавцем та ККУП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» 31.01.2007 та Договір №ДВМП 000101-1 відступлення майнових прав, укладеного між іпотекодавцем та ККУП « Фінансова компанія «Житло-Інвест» 07.02.2007 ( а.с. 55-56).
Згідно із п.1.91 іпотечного договору №02-10/229 від 07.02.2007, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.1.1 цього Договору нерухомість продовжує бути предметом іпотеки ( а.с. 55).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем при зверненні до суду не зазначено про відсутність заборгованості за кредитним договором №10-29/2979, з доданих до справи №755/13041/24 письмових пояснень представника відповідача вбачається, що підстави застосування обтяження квартири АДРЕСА_1 є обгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору №10-29/2979.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Судом встановлено, що 08 лютого 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/2979, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 69 342,00 дол. США, зі сплатою 13,2 % процента річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 08 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 802,00 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 08 лютого 2032 року (включно), на умовах визначених з цим договором.
08 лютого 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 02-10/229.
Відповідно до п.1.1.1 іпотечного договору №02-10/229 від 07.02.2007, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору №КНТР-000101/кв про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного між іпотекодавцем та ККУП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» 31.01.2007 та Договір №ДВМП 000101-1 відступлення майнових прав, укладеного між іпотекодавцем та ККУП « Фінансова компанія «Житло-Інвест» 07.02.2007 ( а.с. 55-56).
Згідно із п.1.91 іпотечного договору №02-10/229 від 07.02.2007, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.1.1 цього Договору нерухомість продовжує бути предметом іпотеки ( а.с. 55).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №370569511 від 20.03.2024 приватним нотаріусом Кравченко І.В. 16.04.2008 зареєстровано обтяження №7028611 щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 на підставі повідомлення АКБ «Укрсоцбанк» №02-11/356 від 28.03.2008 ( а.с. 6).
Відповідно до статті 82 ЦПК України преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року скасовано.
Позов ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року) у сумі 56 452,14 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (23,0152) на 03 листопада 2015 року становить 1 299 257,29 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 54 705,19 дол. США, що згідно курсу НБУ на 03 листопада 2015 року складає 1 259 051,82 грн; сума заборгованості за відсотками - 1 746,95,95 дол., що згідно курсу НБУ на 03 листопада 2015 року складає 40 206,40 грн та судовий збір у розмірі 48 721,96 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №10-29/2979 від 08 лютого 2008 року скасовано.
Передано справу №274/59/16 в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року змінено в частині мотивів прийнятого рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року в касаційному порядку не оскаржувалась.
Змінюючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року в частині мотивів прийнятого рішення про відмову у задоволенні позову колегія суддів зазначила, що оскільки колегією суддів встановлено порушення прав позивача, однак останнім було пропущено строк для звернення до суду із позовом, у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав пропуску строк позовної давності, а не за недоведеністю, як це було зроблено судом першої інстанції.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконання основного зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання».
Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).
Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Законі України «Про іпотеку».
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Отже якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження № 61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16 (провадження № 61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 626/1799/17 (провадження № 61-2382св19), від 02 лютого 2022 року у справі № 205/7827/20 (провадження № 61-5704св21) від 29 червня 2022 року у справі № 664/1667/20.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання зобов'язання за кредитним договором, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є процесуальним обов'язком, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин припинення іпотеки на час звернення до суду з підстав передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року
Головуючий: Судді: