Справа №361/8452/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2383/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
18 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12023111130002686 обвинувачену:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Одеса, з середньою освітою, не працюючу, не заміжню, маючу на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_10 , 2016 р.н., зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму: 27.07.2023 р. Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.1, ч.2 ст. 259 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного виду покарання з випробувальним терміном строком на 2 роки,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2023, яким ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту її затримання та зараховано строк перебування її під вартою з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, зарахувавши строк попереднього ув'язнення, а саме з 04 серпня 2023 року.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_8 до набрання вироком чинності, залишено тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху критично важливого об'єкту інфраструктури, за наступних обставин.
03 серпня 2023 року, близько 22 години 48 хвилин ОСОБА_8 перебувала в квартирі АДРЕСА_3 , де у неї виник прямий злочинний умисел зателефонувати на спеціальну лінію «102» та повідомити неправдиву інформацію про замінування критично важливого об'єкту інфраструктури, а саме Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. №24.
Після цього, ОСОБА_8 , маючи на меті реалізацію вищевказаного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що інформація, яку вона збирається повідомити є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості в населення, порушить громадську безпеку, 03 серпня 2023 року, о 22 годині 49 хвилин, за допомогою свого мобільного телефону марки «HUAWEI», моделі «U 541-Y02», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , зателефонувала на спецлінію «102» та в телефонній розмові, назвавши свої анкетні дані, достовірно знаючи, що поширена нею інформація не правдива та усвідомлюючи те, що дане повідомлення викликає порушення громадської безпеки, повідомила оператору спецлінії «102», який знаходився на робочому місці та виконував покладені на нього функціональні обов'язки, завідомо неправдиву інформацію про те що, вона замінувала критично важливий об'єкт інфраструктури, а саме Броварське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. №24, після чого завершила розмову та поклала слухавку.
В подальшому, перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що ОСОБА_8 вищевказану подію вигадала, а повідомлення про вчинення дій, що загрожують загибелі людей, об'єктом якого стали співробітники критично важливого об'єкту інфраструктури, а саме Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, завідомо неправдиве.
На вказаний вирок захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, пом'якшивши призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 259 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
Вважає, що вирок підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 259 КК України, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є несправедливим через суворість. Зокрема, ОСОБА_8 повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, дала правдиві пояснення з приводу обставин його вчинення та щиро розкаялась у скоєному.
Призначаючи вид і міру покарання суд встановив, але не врахував при ухваленні вироку обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом обвинуваченій ОСОБА_8 були роз'яснені положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду справи без дослідження доказів та обставин, які ніким не заперечуються. Обвинувачена не заперечувала проти такого порядку, надала добровільно пояснення, вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялась.
Щодо доводів захисника про суворість призначеного судом покарання та необхідність його пом'якшити, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд першої інстанції відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання визнав визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнав вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. При цьому врахував дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, офіційно не працює, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_10 , 2016 року народження, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Поряд з цим, суд першої інстанції згідно ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу обвинуваченої, та дійшов висновку про доцільність призначення їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 259 КК України із визначенням остаточного покарання згідно вимог ст. 71 КК України, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд, врахувавши встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, не знайшов підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69, ст. 75 КК України у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані ураховуючи фактичні обставини справи та дані про особу обвинуваченої.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, беручи до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання, призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 259 КК України в межах санкції інкримінованої частини статті, яке відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, та підставно застосував вимоги ст. 71 КК України.
Підстав для пом'якшення покарання, про що просить захисник у скарзі, апеляційний суд не вбачає з огляду на такі обставини.
Як вбачається зі змісту вироку, обвинувачена вину визнала, разом з тим вчинене нею кримінальне правопорушення відповідно ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. При цьому, апеляційний суд враховує те, що обвинувачена вчинила злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, яким засуджена за аналогічний злочин, не працює, суспільно корисною працею не займається.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом'якшення за апеляційними доводами захисника не встановлено.
Інших доводів, які б свідчили про суворість призначеного покарання, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання узгоджується із статтями 50, 65 КК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка утримується під вартою, - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя