Справа №755/18157/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2690/2025
20 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100040003620 по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року, -
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 16.10.2023 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, уклав усний договір оренди на короткотривалий термін з 18 по 20 жовтня 2023 року зазначеної квартири з ОСОБА_12 назвавшись при цьому « ОСОБА_13 ».
Також у невстановлений досудовим розслідуванням час, з метою введення потерпілих в оману, ОСОБА_14 використовуючи придбаний в невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та місці паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_15 , виготовив документ з назвою «витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності» на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , де в графі власники зазначив ОСОБА_15 , з метою створення у осіб, які б мали винаймати квартиру, хибного уявлення про те, що він є власником нерухомого майна.
В подальшому, ОСОБА_14 , використовуючи власний мобільний телефон, через особистий кабінет на платформі «Olx.ua», розмістив відповідне оголошення з завідомо неправдивим наміром здачі вказаної квартири в оренду, прикріпивши до оголошення фото квартири та контактний номер телефону від імені особи на ім'я « ОСОБА_13 ».
17.10.2023 року розміщене ОСОБА_14 на платформі «Olx.ua», оголошення побачила ОСОБА_16 та з метою обговорення домовленостей щодо оренди запропонованого житла,домовилась з ОСОБА_14 про перегляд вище значеної квартири.
Наступного дня близько 18:30 год. ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_16 в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході розмови, діючи з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, під вигаданим приводом здачі в оренду квартири в довгостроковий найм запропонував ОСОБА_16 сплатити грошові кошти, як першочергову оплату за проживання.
ОСОБА_16 , будучи введена в оману та не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_7 виходячи із помилкової впевненості у правильності і добросовісності дій останнього, погодилась на його пропозицію та 18.10.2023 року з власної банківської картки переказала на банківську картку, номер якої їй надав ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 2000 грн.
При цьому між ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_16 було домовлено, що решту суми в розмірі 6000 гривень вона передасть ОСОБА_7 наступного дня при передачі їй екземпляру договору про оренду та ключів від квартири.
Таким чином ОСОБА_14 заволодів шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_16 на загальну суму 2000 грн.
Крім цього, 17.10.2023 року розміщене ОСОБА_14 на платформі «Olx.ua» оголошення побачила ОСОБА_17 та з метою обговорення домовленостей щодо оренди запропонованого житла, домовилась з ОСОБА_14 про перегляд вище значеної квартири.
Наступного дня, близько 19:15 год., ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_17 в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де запропонував ОСОБА_17 сплатити грошові кошти, як першочергову оплату за проживання за перший та останній місяць.
ОСОБА_17 , будучи введена в оману та не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_7 виходячи із помилкової впевненості у правильності і добросовісності дій останнього, погодилась на його пропозицію та передала йому в приміщенні квартири обумовлену між ними суму в розмірі 16 000 гривень. Отримавши гроші, ОСОБА_7 підписав з потерпілою договір про найм житлового приміщення. При цьому між ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_17 було домовлено про передачу ключів від квартири, але ОСОБА_7 наступного дня перестав виходити на зв'язок з потерпілою, та відповідати на її повідомлення.
Таким чином ОСОБА_14 заволодів шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_17 , на загальну суму 16 000 грн.
Крім цього, 17.10.2023 року розміщене ОСОБА_14 на платформі «Olx.ua», оголошення побачила ОСОБА_11 та з метою обговорення домовленостей щодо оренди запропонованого житла, домовилась з ОСОБА_14 про перегляд вище значеної квартири.
Наступного дня, близько 17:30 год., ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_11 де запропонував їй сплатити грошові кошти, як першочергову оплату за проживання.
В подальшому, ОСОБА_11 18.10.2023 року о 20:26 год. через платіжний термінал переказала грошові кошти у розмірі 4 000 грн. на банківську картку, номер якої їй надав ОСОБА_7 .
При цьому між ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_11 було домовлено, що решту суми в розмірі 4 000 гривень вона передасть ОСОБА_7 наступного дня при передачі їй екземпляру договору про найм житла та ключів від квартири.
Наступного дня, приблизно о 14:00 год. ОСОБА_11 зустрілась з ОСОБА_7 в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де передала останньому обумовлену між ними суму в розмірі 4000 гривень.
Після цього ОСОБА_7 з грошима, якими він заволодів шляхом обману, місце вчинення злочину залишив, розпорядившись ними на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_11 майнової шкоди в розмірі 8000 грн.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, просить вирок скасувати через неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність.
Як зазначає прокурор, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, що набрав законної сили 09 серпня 2024 року, фактично декриміналізовано заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою на суму, меншу за 3028 гривень у 2024 році. Зазначені діяння віднесено до адміністративних правопорушень, передбачених ст.51 КУпАП.
Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_7 18.10.2023 року заволодів чужим майном шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 2000 грн., що нижче межі кримінальної відповідальності за внесеними законодавчими змінами.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Кримінальне провадження за епізодом від 18 жовтня 2023 року, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілої ОСОБА_16 закрити на підставі п. 1-2 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Також представником ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду скасувати, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що потерпілою до початку розгляду справи було подано до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, який прийнятий судом до розгляду, про що вбачається із ухвали суду від 29 лютого 2024 року. Разом із цим, при ухваленні вироку судом не вирішено заявлений потерпілою позов по суті та не здійснено розподіл судових витрат.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржуваний вирок в частині розгляду питання цивільного позову скасувати та ухвалити новий вирок яким цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити в повному обсязі, стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в сумі 8 000 грн. та моральну шкоду в сумі 4 000 грн., а також понесенні потерпілою витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 4 000 грн. та в суді апеляційної інстанції в сумі 1 600 грн.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала подані апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги представника потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Разом з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився істотних порушень кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову потерпілої.
Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання,чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Положеннями статті 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі змінити вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного вироку, цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.
В той же час в матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов, поданий представником ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування завданої їй обвинуваченим ОСОБА_7 моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 судом прийнято до розгляду.
Разом із цим мотивувальна та резолютивна частина вироку суду не містить рішення про вирішення цивільного позову потерпілої.
Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку заявленому цивільному позову потерпілої та вирішити його під час апеляційного перегляду, оскільки цивільний позов не розглянуто по суті судом першої інстанції при постановленні обвинувального вироку.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як вважає колегія суддів, цим самим суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які не можуть бути усунуті під час апеляційного перегляду, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Під час нового судового розгляду суду цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.129 КПК України.
Апеляційні доводи прокурора про неправильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці під час нового судового розгляду.
З цих підстав апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 07 листопада 2024 року ухвалений щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4