Справа № 369/5938/24 Головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.
Провадження № 22-ц/824/4143/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила змінити розмір та спосіб стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки від доходу відповідача на тверду грошову суму у розмірі 5 000,00 грн щомісячно до досягнення сином повноліття.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року у справі № 381/475/20 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 лютого 2020 року.
Відповідач сплачує аліменти на дитину у вказаній частці від його заробітку (доходу), що приблизно складає 2 500,00 грн на місяць, однак цих коштів не вистачає, оскільки син потребує більше коштів на своє утримання.
Позивачка зазначала, що їх з відповідачем син ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, має хронічне психічне захворювання. Згідно з медичним висновком № 563 про дитину інваліда віком до 16-18 років від 20 жовтня 2022 року дитині встановлено підгрупу «А» терміном до 26 грудня 2030 року.
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 22 вересня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз - дитячий аутизм з когнітивною недостатністю рівня помірної розумової відсталості, загальне недорозвинення мовлення І-ІІ рівня.
Отже, за станом здоров'я дитина потребує постійного стороннього догляду у зв'язку з тим, що фактично не здатна до самообслуговування.
Батько дитини є здоровим та працездатним, отримує дохід, а тому має можливість сплачувати більшу суму коштів на утримання дитини з інвалідністю у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачка в особі представника - адвоката Роздорожного О.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в особі представника - адвоката Лужбіної Н.Б. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивачки є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, відповідно до якої сторони просять постановити ухвалу у справі № 369/5938/24, якою затвердити укладену між ними 12 березня 2025 року мирову угоду з таким змістом та умовами:
«МИРОВА УГОДА у справі № 369/5938/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів
м. Київ 12 березня 2025 року
Ми, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) з однієї сторони, та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), з іншої сторони (далі - Сторони), уклали між собою дану мирову угоду (далі - Мирова угода), з огляду на таке.
У провадженні Київського апеляційного суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів (справа № 369/5938/24).
В той же час, Сторони домовились про наступне:
1. Врегулювати спір у справі № 369/5938/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, шляхом підписання даної Мирової угоди.
2. Сторони домовились про зміну розміру та способу стягнення аліментів, які підлягали стягненню з Відповідача на користь Позивача згідно з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 381/475/20 від 27.05.2020 року, шляхом закріплення за Відповідачем обов'язку сплати аліментів у твердій грошовій сумі, в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот гривень), щомісячно, починаючи сплату з 13 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
3. Відповідач зобов'язується сплачувати щомісячно на утримання спільної дитини сторін, в особі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 4 500 (чотири тисячі п'ятсот гривень) двома частинами: 2 000 (дві тисячі) гривень до 15-го числа кожного місяця, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень до 31 -го числа кожного місяця.
4. Підтвердженням передачі (перерахування) Відповідачем Позивачу вказаних у п. 2-3 даної Мирової угоди грошових коштів є розписка, або виписка чи платіжна інструкція, видана відповідною банківською установою, за допомогою якої Відповідачем здійснено перерахування грошових коштів.
5. У разі ненадходження Позивачу від Відповідача коштів у строки, встановлені у п 3. даної Угоди, Позивач наділена правом виконати дану Мирову угоду у примусовому порядку.
6. Сторони заявляють, що ані в процесі укладання цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права чи охоронювані законом інтереси як Сторін, так і інтересів спільної дитини.
7. Сторони гарантують (підтверджують) одна одній, що дана Мирова угода укладається на взаємовигідних для Сторін умовах, відповідає їх інтересам та спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені у ній, волевиявлення Сторін є вільним, свідомим, добровільним та без будь-якого примусу, обману, насильства чи впливу тяжких обставин та відповідає їх дійсним намірам.
8. Ухвала суду про затвердження Мирової угоди є виконавчим документом, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
9. Мирова угода підписана Сторонами у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони та для суду.
10. Наслідки укладення Мирової угоди Сторонам відомі та зрозумілі.
11. Провадження у справі підлягає закриттю. Наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 207, 208 ЦПК України Сторонам відомі.
12. Оскільки Ухвала про затвердження Мирової угоди є виконавчим документом та підлягає, у разі необхідності, примусовому виконанню, Сторони домовились додатково розмістити в документі відомості про боржника та стягувача, як це передбачено ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме:
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
ПОЗИВАЧ (підпис) ОСОБА_1 ВІДПОВІДАЧ (підпис) ОСОБА_2 ».
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 та представники сторін - адвокати Роздорожний О.О. та Лужбіна Н.Б. підтримали подану заяву, просили затвердити зазначену вище мирову угоду, якою сторони врегулювали спір про зміну розміру та способу стягнення аліментівна підставі взаємних поступок.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи в судовому засіданні з приводу заявленого питання та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про затвердження мирової угоди слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Так, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша - третя статті 181 СК України).
Відповідно до частини першої статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.
Тобто, мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення спору, розподіляють спірні права та обов'язки або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу щодо предмета спору.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Згідно з положеннями статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статей 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).
Із наданої апеляційному суду мирової угоди від 12 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили умови (розмір), спосіб, порядок та строки сплати відповідачем аліментів на користь позивачки на спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були до цього встановлені рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року у справі № 381/475/20, що є безпосереднім предметом судового розгляду у даній справі № 369/5938/24.
Зміст мирової угоди свідчить, що вона укладена сторонами виключно з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, не суперечить закону, стосується лише прав та обов'язків сторін спору та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, у тому числі малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 . Затвердження судом цієї мирової угоди відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема положенням статей 207, 208 ЦПК України.
Підстав, передбачених частиною п'ятою статті 207 ЦПК України, для відмови у затвердженні мирової угоди і продовження судового розгляду справи не встановлено.
Пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що подану сторонами мирову угоду слід затвердити, рішення суду першої інстанції визнати нечинним та закрити провадження у даній справі.
При цьому сторонам слід роз'яснити, що відповідно до частини другої статі 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Як передбачено частиною четвертою статті 142 ЦПК України якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Встановлено, що під час укладення мирової угоди сторони не передбачили порядку розподілу судових.
Позивачка на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у справі.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що понесені сторонами витрати на правову допомогу під час розгляду справи № 369/5938/24 в судах слід залишити за кожним з ним, а з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України стягнути половину судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1 514,00 грн (3 028,00 грн / 2).
Керуючись статтями 142, 207, 255, 373, 374, 377 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену 12 березня 2025 року між ОСОБА_1 як позивачкоюта ОСОБА_2 як відповідачем у межах цивільної справи№369/5938/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, за умовами якої:
сторони домовились про зміну розміру та способу стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року у справі № 381/475/20, шляхом закріплення за ОСОБА_2 обов'язку сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень) щомісячно, починаючи з 13 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
ОСОБА_2 зобов'язується сплачувати щомісячно на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень) двома частинами, а саме: 2 000,00 грн (дві тисячі гривень) до 15-го числа кожного місяця, 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень) до 31 -го числа кожного місяця;
підтвердженням передачі (перерахування) ОСОБА_2 ОСОБА_1 вказаних аліментів є розписка, або виписка чи платіжна інструкція, видана відповідною банківською установою, за допомогою якої ОСОБА_2 здійснено перерахування грошових коштів;
у разі ненадходження ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів (аліментів) у встановлені сторонами строки ОСОБА_1 наділена правом виконати дану мирову угоду у примусовому порядку.
Визнати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 рокуу справі № 369/5938/24 нечинним.
Провадження у справі № 369/5938/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів закрити.
Понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу під час розгляду справи № 369/5938/24 в судах залишити за сторонами відповідно до частини четвертої статті 142 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1 514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Позивач (стягувач) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач (боржник) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого і фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 березня 2025року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній