вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua,inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 757/44777/24-п Апеляційнепровадження № 33/824/461/2015 Головуючий у судіпершоїінстанції - Гридасов А.М. Доповідач у судіапеляційноїінстанції - Нежура В.А.
10 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Нежури В.А., при секретарі Ольшевській Ю.М., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем на постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 124399, ОСОБА_1 06.09.2024 о 22 год. 52 хв. на вул. Велика Васильківська, 111/113 в м. Києві керував транспортним засобом, а саме самокатом, з номерним знаком НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія, огляд проводився за допомогою приладу «Drager», результат тесту склав 0,75 ‰(проміле), чим порушив п. 2.9(а) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КупАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 , через свого захисника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення суддею першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на електросамокат потужністю 0,6 кВт не поширюються заборони передбачені статтею 130 КУпАП, крім того, даний електросамокат був розряджений, а ОСОБА_1 приводив його в рух за допомогою фізичної сили. Зазначає, що доказів керування електросамокатом матеріали справи не містять.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Сердюков О.С. підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 2.9 а ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 06.09.2024 року о 22 год. 52 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська, 111/113 керував транспортним засобом - електросамокатом. На вимогу працівників поліції, останній пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», результат тесту якого, склав 0,75% (проміле).
Суд першої інстанції визнаючи ОСОБА_1 винним у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння зазначив, що вина останнього доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме даними зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 124399 від 06.09.2024, результатами тесту № 3931, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Разом із тим, аналізуючи матеріали справи та зібрані докази, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування, виходячи з наступного.
Найперше суд вважає за необхідне, зазначити, що посилання апеляційної скарги на те, що електросамокат був розряджений та приводився ОСОБА_1 у рух лише за допомогою фізичної сили спростовується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, який підтверджує події описані у протоколі про адміністративне правопорушення, а також поясненнями, опитаного в судовому засіданні 24.02.2025, поліцейського Соломенка М.М., який, безпосередньо, складав протокол про адміністративне правопорушення від 06.09.2024.
Щодо посилання скаржника на те, що даний електросамокат не є транспортним засобом, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-II від 05.04.2001 електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів»№ 2956-IXвід 24.02.2023, електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, електросамокат віднесено до транспортних засобів, а отже на осіб, які керують цим транспортним засобом поширюється дія статті 130 КУпАП.
Разом з тим, суд звертає увагу, що санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, в статті 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема посвідчення водія відповідної категорії).
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявність посвідчення водія належної категорії. Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.
Проте чинне законодавство України не передбачає окремої категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а отже, керування електросамокатом здійснюється без вимоги наявності посвідчення водія, і особа, що керує таким засобом, не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого статтею 130 КУпАП. Враховуючи зазначене, зокрема те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), то на думку апеляційного суду, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий правовий підхід узгоджується із положенням пункту 1.10 ПДР щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам статті 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та обґрунтовано наклав на нього штраф у розмірі 17?000 грн., однак призначене покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, у даному конкретному випадку, є помилковим, та в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем задовольнитичастково.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року в частині накладеного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду