Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
33/824/1525/2025
м. Київ Справа № 367/11243/24
12 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М.
при секретарі Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постановуІрпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 170 (сто сімдесят) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) грн. 60 коп. в дохід держави.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, 18 січня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд cкасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року та закрити провадження у справі.
Також в апеляційній скарзі просила суд про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначала, що ознайомилася з повним текстом постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень так як тільки 30.12.2024 року в реєстрі з'явилася постанова для загального доступу (надіслано судом: 27.12.2024 року, зареєстровано 28.12.2024 року, забезпечено надання загального доступу 30.12.2024 року).
Вказувала на те, що з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України вона перебуває на військовій службі під час дії мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 року по теперішній час, яка час від часу змінює своє місце розташування (н.п Костянтинівка Донецької обл) і на даний час у Запорізькій області н.п. Оріхів, а тому неї були певні складності в отриманні копії постанови та поданні апеляційної скарги.
Просить поновити їй строк на оскарження даної постанови, так як були труднощі з ознайомленням з текстом постанови, оскільки вона перебуває на військовій службі, де часом є проблеми з доступом до мережі Інтернет та складання апеляційної скарги та її відправки. Тому як тільки була змога повернутись, одразу була подана апеляційна скарга.
За положенням ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2024 року Ірпінським міським судом Київської області була ухвалена оскаржувана постанова за відсутності особи, яка притягається до відповідальності- ОСОБА_1 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року, була надіслана судом до реєстру: 27.12.2024 року. Зареєстрована в реєстрі: 28.12.2024 року. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2024 року.
Як вбачається із супровідного листа Ірпінського міського суду Київської області від 03.12.2024 року ( а.с. 17) копію постанови суду було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак матеріали справи не містять доказів отримання апелянтом копії вказаної постанови.
Із довідки, що міститься в матеріалах справи вбачається, що сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 06 березня 2024 року по теперішній час брала участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення.
З огляду на вище зазначені обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року слід визнати поважними та поновити вказаний строк
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки вона винесена із грубим порушенням процедурних норм, а висновки, наведені в ній, не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В оскаржуваній постанові зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з?явилася у судове засідання і розгляд справи відбувся за її відсутності. Вважає, що розгляд адміністративних матеріалів без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є порушенням процесуальних норм, які призвели до постановлення незаконної постанови.
Апелянт вважає, що судом було порушено вимоги ст. ст. 251, 252 КУпАП оскільки було винесено постанову бездослідження всіх доказів, без з'ясування всіх обставин справи, без заслуховування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було належним чином повідомлено особу, яка при тягається до адміністративної відповідальності про розглядсправи та не з'ясовано причин неявки її у судове засідання.
Зазначає, що до суду були відправлені пояснення на електронну адресу її представником, однак вказані пояснення залишилися не досліджені, так як в оскаржуваній постанові немає посилання на пояснення, які були подані.
Зазначає, що рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2023 (справа №367/9223/23) шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , було розірвано. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 27 січня 2024 року. Однак, вони далі проживають за спільною адресою: АДРЕСА_1 разом з дітьми.
Відповідно до п. 3 ч. Іст. 1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство- діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об?єктивна сторона ст. 173 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає наслідки насильства, а саме, наявність чи відсутність шкоди фізичному чи пеихічному здоров?ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана. Для наявності складу адміністративного правопорушення домашнього насильства є обов?язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство» Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства): системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайне загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроволівуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Вважає, що фактично об?єктивна сторона правопорушення в протоколі Серія ВАД ЕО 20213 від 22.10.2024 року не розкрита.
Насильство в сім?ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певногодіяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров?ю потерпілого.
Разом з тим, суперечка, сварка про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об?єктивною стороною правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що потерпілий без її погодження поставив у квартирі камери та спостерігає за нею, однак, перебуваючи вдома вона їх вимкнула так як це порушує її права щодо персональних даних та особистої недоторканості.
Вказує на те, що не створювала конфліктної ситуації, не вчиняла дій, які характеризуються, як домашнє насильство.
Із фабули, викладеної у протоколі вбачається, що потерпілий зазначив, що буянить дружина. Вважає, що у даному випадку дійсним є лише факт того, що взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутнє. Дійсно можливо мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак, не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник адвокат Неселовська Вікторія Вікторівна не з?явились, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку. 12 березня 2025 року захисником подано заяву про розгляд справи у їх відсутності. Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності сторони апелянта.
Потерпілий ОСОБА_2 та його представник адвокат Нікушина Валерія Сергіївна в судове засідання також не з?явились, про день та час розгляду справи судом повідомлені. 12 березня 205 року представник потерпілого адвокат Нікушина В.С. подала заяву по закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП, так як 22.10.024 року відбулася побутова сварка, домашнього насильства ОСОБА_1 не вчиняла. Враховуючи належне повідомлення сторони потерпілого про розгляд справи, суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як вбачається протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 241453, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Бучанського РУП старшим сержантом Приліпко Юрієм Петровичем відносно ОСОБА_1 , 22.10.2024 року в АДРЕСА_1 , надійшов виклик від гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що буянить дружина, шкодить майно заявника, а також чинить домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується вбачається, старший лейтенант поліції Свінцов С.С. прийняв усну заяву від ОСОБА_2 відповідно до якої останній просив притягнути до відповідальності колишню дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 22.10.2024 року приїхала до його місця проживання та почала шкодити майно, одяг, хотіла пошкодити камеру відеонагляду та покинула квартиру в невідомому напрямку.
Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що його колишня дружина ОСОБА_1 постійно здійснює на нього тиск, ображає, провокує скандали ( коли приїжджає, вона служить в ЗСУ). Для його безпеки він поставив на 1 поверсі квартири ( кухня) 2 камери. Після чого стало легше. Він прийшов десь о 11 год. вона почала лізти до камери щоб вирвати її, він просив її всі розмови під камеру, вона її відключає. Вона знайшла його таблетки від потенції та ображала його, що він не чоловік. Постійно вигадує якісь звинувачення, налаштовує дітей ( син живе із ним). Псує речі, зіпсувала сорочки, залила чимось труси. Минулі вихідні вона приїжджала та хапала його сумку з документами ( купив замок на сумку).Зазначав, що так як він служив в тій самій частині та звільнився в 2023 році, вона почала шантажувати його, що везе його справу в ТЦК і прикладе довідки, що він здоровий, щоб його призвали. Просить її продати квартиру, вона не хоче і вимагає щоб він все залишив їй.
Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона 21.10.2024 року приїхала у відпустку додому за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживає її колишній чоловік ОСОБА_2 , 1979 року народження. 22.10.2024 року він прийшов додому та почав провокувати сварку, так як вона вимкнула камери спостереження, які він встановив без її згоди ( спільне майно), він почав провокувати та кричати, що викличе поліцію, на що вона погодилася. Ніяких матеріальних збитків не наносила. На даний час вони знаходяться на стадії розподілу майна, а тому ОСОБА_2 провокує, погрожує, обзиває, зводить наклепи. Виганяє з квартири її та дітей. ОСОБА_2 також наносить шкоду її особистим речам, деякі речі зникли, після його візиту у кімнату зникли документи за її відсутності вдома.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір, суд першої інстанції посилався на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №241453 від 22.10.2024, копією термінового заборонного припису серія АА №441753, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена.
Однак, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 була заява її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід'ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.
Отже, особа, яка складала протокол, повинна була визначитись, дії ОСОБА_1 або завдали шкоди психічному здоров'ю, або могли завдати таку шкоду; вони спричинили або психологічне або фізичне насильство.
Таким чином, фактично долучені до протоколу тільки заява потерпілого, рапорт та пояснення сторін конфлікту, однак з їх аналізу неможливо беззаперечно дійти висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення матеріали справи не містять.
Окрім того, 12 березня 2025 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни надійшла заява про закриття провадження у справі. В заяві зазначено, що ОСОБА_2 вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, так як 22.10.2024 року відбулася побутова сварка, домашнього насильства ОСОБА_1 не вчиняла.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в зазначеному діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили б факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: домашнього насильства, яке відповідно до протоколу виразилось у тому, що буянить дружина, шкодить майно заявника, а також чинить домашнє насильство психологічного характеру. Відсутність таких доказів виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, а отже провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року скасувати провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1. ч.1. ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: