Справа № 759/1587/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1823/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч 4 ст. 321 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024000000000481 від 01.03.2024 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 березня 2025 року включно.
Визначено, що для утримання підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року, якою до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та застосувати йому інший альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала судді про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню і зміні.
Апелянт зазначає, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України).
Захисник зазначає, що у клопотанні про обрання міри запобіжного заходу слідчий орган не наводить ані доводів, ані доказів на підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України), як і не надає ґрунтовні пояснення та докази, яке саме може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Ті самі положення перекликаються зі змістом ст. 177 КПК України, визначаючи їх як мета і підстави застосування запобіжних заходів.
Апелянт звертає увагу на те, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року по даному кримінальному провадженню щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді арешту була винесена за відсутності обґрунтованої підозри щодо нього.
Відповідно ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, при постановленні 21 січня 2025 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва ухвали, судом не було вжито належної оцінки доказів на підтвердження стороною обвинувачення доцільності та обґрунтованості обрання такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Також, стороні захисту взагалі не було надано часу на збір доказів для подання їх до суду, а також часу на використання права на захист, що є основоположним для громадянина та людини в Україні.
Також вказує, що старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковником поліції ОСОБА_9 було наведено ризики у даному кримінальному провадженні, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, теоретична можливість переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.
Однак, у клопотанні слідчим не доведено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, оскільки ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації. Місце фактичного проживання встановлене досудовим слідством при проведенні слідчих дій. Також, останній, маючи запобіжний захід по іншому інкримінованому злочину, жодного разу не намагався втекти та виконував всі покладені на нього обов'язки підозрюваного. Не доведено та не додано жодних додатків до клопотання, які б могли підтвердити, що ОСОБА_7 планував або намагався переховуватись від суду чи слідства.
Зазначено, що шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами підозрюваний може незаконно вплинути на свідків та потерпілого, з метою зміни їх показів.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_7 не вчиняв та не вчиняє на них тиску з метою зміни показів у кримінальному провадженні чи відмови від них. Тому суд мав прийти до висновку про відсутність ризику незаконного впливу на свідків з метою зміни показів чи відмови від них. Також, згідно клопотання встановлено, що потерпілий та всі основні свідки утримуються в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, куди і було направлено під арешт на 60 діб підозрюваного, тобто слідчі органи спеціально провокують настання вказаного ризику. Взагалі на даний момент ОСОБА_7 не відомі всі свідки по справі, так як в порушення права на захист всі процесуальні дії з ними пройшли менше ніж за одну добу.
Також слідчий зазначає про можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , мотивуючи вказаний ризик тим, що на даний час він не має постійного місця роботи та стабільного доходу. Вказане не відповідає дійсності, так як підозрюваний займається спортивною діяльністю на добровільних засадах, приймає участь у змаганнях, планував відкриття спортивного залу для популяризації спорту серед молоді. Щодо вчинення інших кримінальних правопорушень, то вказаний ризик без підтверджень є повним абсурдом, так як в країні кожна людини може випадково вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у клопотанні не наведено жодної обставини, яка могла б підтверджувати спробу ОСОБА_7 на знищення, спотворення чи приховання будь-якої із речей, що могла мати істотне значення. Окрім того, такі твердження спростовуються відсутністю у підозрюваного будь-яких речей чи документів, що встановлено при обшуку, проведеному на підставі ухвали Святошинського районного суду. Також згідно клопотання встановлено, що всі експертизи вилучених препаратів проведені. Не підтверджено жодним доказом та додатком до клопотання можливість або намагання перешкоджати яким-небудь чином досудовому розслідуванню.
Захисник звертає увагу, що ОСОБА_7 раніше не судимий, займається спортом та веде активний образ життя, популяризує спорт серед молоді, за місцем проживання характеризується позитивно.
Враховуючи інформацію та доводи, викладені в клопотанні, на яких наголошувало обвинувачення, адвокат ОСОБА_6 вважає, що прийнята ухвала суперечить дійсним обставинам справи та суперечить вимогам КПК України.
Ознайомившись з клопотанням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник вважає, що всі описані кримінальні правопорушення були заздалегідь сплановані та спровоковані працівниками поліції, що свідчить про відсутність складу злочину. Також жодним чином не доведена вина у перелічених злочинах, так як в самому клопотанні не вказано, як саме ОСОБА_7 вчиняв їх, а розписано про купу інших осіб, які їх вчиняли. Не зафіксовано отримання грошей ОСОБА_7 , не ідентифіковано номер телефону та не зафіксовано те, що саме останній вів які-небудь розмови, а створення злочинної організації та «кришевання общаку» на території СІЗО є неймовірною вигадкою, яка так само не підтверджена.
На думку захисника, слідчий суддя не дав правової оцінки тому факту, що вручене повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 21.01.2025 року є необґрунтованим, оскільки долучені до клопотання письмові докази не стосуються причетності останнього до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Сторона захисту вважає, що при відсутності у сторони обвинувачення вагомих та прямих доказів вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, судом помилково обрано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.
Апелянт вказує, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст.ст. 276-278 КПК України, оскільки не містить даних та опису протиправних умисних дій ОСОБА_7 , а стосуються викладення фактичних обставин вчинення протиправних дій іншими особами.
Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя порушив вимоги ч. 1 ст. 184, ст. 194 та ч. 1ст. 196 КПК України.
Таким чином, ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21.01.2025 року постановлена з порушенням вимог щодо здійснення належного контролю слідчим суддею за дотриманням прав та свобод підозрюваного у кримінальному провадженні, без дотримання вимог щодо об'єктивності судового рішення, відповідності висновків, які у ньому містяться, фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, а тому підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у них підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024000000000481 від 01.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1, 3, 4 ст. 321, ч. 4 ст. 189 КК України.
21.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4. ст. 321 КК України.
21.01.2025 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України підполковник поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12024000000000481 від 01.03.2024 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше неодноразово судимим, зокрема, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.04.2014 року за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки та притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 - 2, ч. 2 ст. 255 КК України, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, вчинив кримінальні правопорушення у складі організованої групи при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_10 , утримуючись під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», що розташований за адресою: м. Київ вул. Дегтярівська, 13, маючи статус суб'єкта підвищеного злочинного впливу, поширюючи злочинний вплив в ДУ «Київський слідчий ізолятор», у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від протиправної діяльності, вирішив створити та очолити стійке об'єднання - організовану групу для вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів на території ДУ «Київський слідчий ізолятор», а отримані від незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів розподіляти між учасниками організованої групи та частину передавати до так званого «злочинного общаку».
Так, ОСОБА_10 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», Закону України «Про лікарські засоби» з метою діяльності організованої групи, пов'язаної з незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, передачею наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів у місце позбавлення волі, а саме до ДУ «Київський слідчий ізолятор», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13 та їх незаконний збут серед ув'язнених, залучив до складу організованої групи ув'язнених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які утримувалися разом з ним в ДУ «Київський слідчий ізолятор», та, використовуючи свої зв'язки з представниками криміналітету на волі, також залучив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які на той час перебували на волі.
Завдяки своєму статусу, ОСОБА_10 , являючись організатором злочинної групи та її керівником, довів до відома всіх учасників план протиправної діяльності, який охоплював наступні етапи: придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів учасниками організованої групи, які перебували поза межами ДУ «Київський слідчий ізолятор» з метою їх передачі на територію вказаної установи; передача наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів до ДУ «Київський слідчий ізолятор» учасниками організованої групи, які перебували поза межами слідчого ізолятору шляхом перекидання пакунків через паркан на територію вказаної установи; підбір наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів на території слідчого ізолятору учасниками організованої групи, які утримуються у вказаній установі; незаконний збут переданих наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів у слідчому ізоляторі серед ув'язнених.
Тобто, ОСОБА_10 , усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, залучивши ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, створив організовану групу та здійснював її загальне керівництво, учасники якої попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, з метою забезпечення незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів на території ДУ «Київський слідчий ізолятор».
При цьому для забезпечення стабільності та безпеки функціонування вказаної організованої групи під час підбору зазначених осіб враховувалися їх особисті якості, навички, здатність до підпорядкування та організації діяльності інших осіб, територіальну та сімейну спорідненість, схильність до вчинення правопорушень, визнання авторитету її лідера та безумовне підпорядкування.
Створена ОСОБА_10 організована група характеризувалась: розподілом організованої групи на дві вищевказані структурні частини, діяльність обох з яких визначалась єдиною метою незаконного збагачення її членів та частково поповнення «злочинного общаку»; стабільністю і згуртованістю свого складу; розробкою та узгодженням планів і методів вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, передачею наркотичних засобів, психотропних речовин та сильнодіючих лікарських засобів у місця позбавлення волі та їх незаконний збут серед ув'язнених; наявністю визначених правил поведінки; домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами організованої групи у будь-який час; стабільністю членів організованої групи та детальної організації функціонування організованої групи; розподілом організатором грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності, між всіма її учасниками; об'єднаністю злочинних дій єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; чіткою ієрархією, що полягає у підпорядкованості учасників організованої групи ОСОБА_10 .
Також, ОСОБА_10 , будучи організатором злочинної групи, для досягнення максимального злочинного результату її злочинної діяльності та уникнення викриття їх протиправної діяльності правоохоронними органами, суворо дотримувався засобів конспірації та вимагав цього ж від інших учасників організованої групи.
Таким чином, створена ОСОБА_10 організована група характеризувалася стійкістю, об'єднанням значної кількості учасників, які зорганізувалися з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому ОСОБА_10 здійснював загальне керівництво та координацію злочинної діяльності усіх членів та забезпечував безперервне функціонування організованої групи.
Так, учасники організованої групи, до якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, вчинили ряд кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і сильнодіючих лікарських засобів.
21.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4. ст. 321 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 та іншим членам організованої групи підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 20 липня 2024 року; протоколом огляду та добровільної видачі від 20 липня 2024 року; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 27 липня 2024 року; протоколом огляду та добровільної видачі від 27 липня 2024 року; протоколом огляду місця події від 01 червня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/32973-НЗПРАП від 13 червня 2024 року; протоколом огляду місця події від 21 липня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/42375-НЗПРАП від 01 серпня 2024 року; протоколом огляду місця події від 27 липня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/43623-НЗПРАП від 7 серпня 2024 року; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 20 липня 2024 року, 27 липня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 19 серпня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтролю місця від 07 серпня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 18 вересня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_11 від 07 серпня 2024 року, 18 вересня 2024 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_13 від 18 вересня 2024 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_13 від 14 серпня 2024 року; матеріалами проведених тимчасових доступів до документів AT «Універсал-Банк»; протоколами огляду матеріалів, наданих AT «Універсал-Банк» від 19 листопада 2024 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, які містять достатні дані, що дають підстави вважати вказану особу причетною до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень та обґрунтовують повідомлення про підозру.
Також слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування установлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється.
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечення запобігання зазначеним ризикам, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вивченням особи підозрюваного, на даний час, встановлено, що він тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його перебуванню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024000000000481 від 01.03.2024 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 березня 2025 року включно.
Визначено, що для утримання підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України.
Зокрема, обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 20 липня 2024 року; протоколом огляду та добровільної видачі від 20 липня 2024 року; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 27 липня 2024 року; протоколом огляду та добровільної видачі від 27 липня 2024 року; протоколом огляду місця події від 01 червня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/32973-НЗПРАП від 13 червня 2024 року; протоколом огляду місця події від 21 липня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/42375-НЗПРАП від 01 серпня 2024 року; протоколом огляду місця події від 27 липня 2024 року; висновком судової експертизи № СЕ-19/111-24/43623-НЗПРАП від 7 серпня 2024 року; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 20 липня 2024 року, 27 липня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 19 серпня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтролю місця від 07 серпня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 18 вересня 2024 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_11 від 07 серпня 2024 року, 18 вересня 2024 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мережу відношенні ОСОБА_13 від 18 вересня 2024 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_13 від 14 серпня 2024 року; матеріалами проведених тимчасових доступів до документів AT«Універсал-Банк»; протоколами огляду матеріалів, наданих AT«Універсал-Банк» від 19 листопада 2024 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на долучені до клопотання слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, а тому підозрюваний з високим рівнем можливості може здійснити дії, направлені на переховування від органів досудового розслідування та / або суду. При цьому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню) зумовлено тим, що на даному етапі не встановлені всі кримінальні правопорушення, вчинені підозрюваним, не встановлені всі можливі співучасники, а тому, перебуваючи на волі, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які зможуть довести вчинення кримінальних правопорушень, таким чином перешкодити кримінальному провадженню, а також перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали йому відомі під час проведення слідчих дій за його участі та отримання копій документів кримінального провадження, може попередити невстановлених осіб, які є співучасниками, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні), вбачається з того, що ОСОБА_7 може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків та потерпілого, з метою зміни їх показів.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки постійного місця роботи та стабільного доходу не має, що може спонукати його до продовження протиправної діяльності. Окрім того, протоколами НСРД підтверджується, що ОСОБА_7 систематично займається незаконним обігом наркотичних засобів, сильнодіючих лікарських засобів та вимаганням грошових коштів.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України, у яких він підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , який раніше судимий, його репутацію, міцність його соціальних зв'язків, який не одружений, не працює, вік та стан здоров'я підозрюваного, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Крім того, застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та відсутність доказів обґрунтованості підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, займається спортом та веде активний та здоровий спосіб життя, популяризує спорт серед молоді, за місцем проживання характеризується позитивно, не має справ з наркотиками, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не являються достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4