апеляційне провадження №22-ц/824/1001/2025
справа №754/1075/22
05 березня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Василевської Карини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сенюти В.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав Валентина Геронтіївна, Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування, -
встановив:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
Вимоги позову мотивує тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алушта, АР Крим, у віці 88 років. 25 січня 2019 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропущено 6 місячний строк на звернення із заявою про прийняття спадщини.
04 серпня 2020 року Подільським районним судом міста Києва установлено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . 04 березня 2021 року представник ОСОБА_1 направив приватному нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Проте, 09 березня 2021 року приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки майно зареєстроване не за спадкодавцем, а за іншими особами, а також спадкове майно знаходиться на території АР Крим, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2021 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-912 від 14.04.2009 виданого Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою АР Крим.
Разом з цим, за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частинах (по 1/3 на кожного) зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Звертає увагу, що вказана квартира є квартирою загального заселення та розміщена в одноквартирному будинку АДРЕСА_3 .
Згідно даних свідоцтва про право власності на житло за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на приміщення в квартирі загального заселення, загальною площею 44,4 м2, а за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 зареєстровано право власності на приміщення в квартирі загального заселення, загальною площею 56,8 м2.
З наведеного убачається, що у ОСОБА_3 (спадкодавця) та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на підставі різних правовстановлюючих документів на різні приміщення в квартирі загального заселення №7, одноквартирного будинку АДРЕСА_3 .
Разом з цим, в свій час ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 здійснили перепланування квартири, збільшили її площу, зробили окремий вхід до квартири, у зв'язку із чим 07 грудня 2012 року Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення власника видано технічний паспорт на квартиру.
Таким чином, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частинах по 1/3 кожному.
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Василевською К.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне дослідження обставин справи.
Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у постанові приватного нотаріуса зазначено про те, що у зв'язку з тим, що спадкове майно знаходиться на території АР Крим, де органи державної влади України тимчасово не здійснюються свої повноваження, довідку компетентних органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яка б підтверджувала належність спадкодавцю вказаного нерухомого майна, або інший документ, який би підтверджував, наприклад, зміну номеру квартири, отримати неможливо, відтак видати свідоцтво про право на спадщину на вказане нерухоме майно не убачається можливим.
Вказує, що у ОСОБА_1 наявні всі дійсні документи (отримані до 27 квітня 2014 року) на підтвердження права власності, а саме свідоцтво про право власності на житло, видане 08 серпня 1997 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження від 08 серпня 1997 року №5037, технічний паспорт, виданий 07 грудня 2012 року Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське бюро технічної інвентаризації".
Зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого ОСОБА_3 , квартира, що знаходилась у її власності (за життя), значиться, як квартира АДРЕСА_2 , однак після перепланування згідно технічного паспорту від 07 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_3 , знаходиться у будинку АДРЕСА_3 .
Наведене свідчить про те, що існує спір щодо розміщення квартири АДРЕСА_4 , а саме її розташування у будинку АДРЕСА_5 , що є перешкодою для спадкоємця ОСОБА_1 у оформленні права власності на спадкове нерухоме майно у нотаріальному порядку.
Вказує, що оскільки АР Крим залишається тимчасово окупованою територією України станом на день написання позовної заяви, відтак не убачається за можливе отримати будь-які інші документи на підтвердження розміщення квартири АДРЕСА_4 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , у будинку АДРЕСА_3 .
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
06 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, що містить клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.
Вказує, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданої Печерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у місті Києві 25 січня 2019 року, убачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року у справі №758/10603/19 позивачу встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
09 березня 2021 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волокодав В.Г. винесена постанова про відмову позивачу у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом на 1/3 частину нерухомого майна. Підставою для відмови у видачі вказаного свідоцтва приватний нотаріус вбачав у тому, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно зареєстровано не за спадкодавцем, а за іншими особами.
Зазначає, що інформація з Державного реєстру прав є належним підтвердженням наявності права власності на об'єкт нерухомого майна у тієї чи іншої особи.
Згідно з інформаційною довідкою № 247375771 убачається, що право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано, зокрема, за ОСОБА_4 , тобто іншими особами, а не спадкодавцем.
Уважає необґрунтованим посилання позивача на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків про відсутність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом саме на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки копіями заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про прийняття спадщини підтверджується, що позивач звертався саме щодо квартири АДРЕСА_2 без зазначення будь-яких літер.
Звертає увагу, що виникнення, зміна або припинення права власності на нерухомий об'єкт на підставі технічного паспорту законодавством України не передбачалось та не передбачено, а тому технічний паспорт від 17 грудня 2012 року не є допустимими доказом виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_2 літера «А».
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відзиву вказує, що 06 листопада 2024 року Херсонській міській військовій адміністрації надано доступ до електронної справи № 754/1075/22, в якій виявлено лист Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року № 754/1075/22/224239/2024.
Згідно змісту листа убачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області залучено до участі у справі № 754/1075/22 в якості третьої особи.
02 грудня 2024 року після 18:00 години до електронної справи № 754/1075/22 були додані матеріали, пов'язані із розглядом справи в суді першої інстанції.
Таким чином, доступ до матеріалів справи Херсонська міська військова адміністрація фактично отримала 03 листопада 2024 року.
Просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Вирішуючи питання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Установлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено Херсонську міську військову адміністрацію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Згідно даних листа Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року №754/1075/22/225427/2024 Херсонській міській військовій адміністрації Херсонського району Херсонського області направлено копії матеріалів справи.
07 листопада 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло повідомлення Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про відсутність матеріалів справи у електронній справі.
Згідно даних листа Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року №754/1075/22/244417/2024 убачається, що до електронного кабінету Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області направлено копію позовної заяви з додатками, копію спадкової справи ОСОБА_3 (документ складається із двох частин та надсилається двома окремими листами), копію рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року, копію апеляційної скарги з додатками.
Ураховуючи те, що Херсонська міська військова адміністрації Херсонського району Херсонської області фактично доступ до матеріалів справи отримала 02 грудня 2024 року, відзив на апеляційну скаргу подано 06 грудня 2024 року, колегія суддів уважає за необхідне поновити строк на подачу відзиву.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 - адвоката Василевської К.М., апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити.
Представник Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області - Гостєв А.В. проти задоволення апеляційної інстанції заперечував.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, представника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Відтак, суд зробив висновок, що спадкоємець - позивач ОСОБА_1 також не набуває права власності в порядку спадкування за законом на вказане майно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено, що позивач у справі є сином ОСОБА_8 , що підтверджується даними свідоцтва про народження № НОМЕР_2 (том 1 а.с. 159).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року установлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Алушта, АР Крим, у віці 88 років (том 1 а.с. 16-17, 154-155).
25 січня 2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (том 1 а.с. 153).
29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину (том 1 а.с. 21-23).
Згідно даних свідоцтва про право власності на житло від 08 серпня 1997 року № НОМЕР_3 убачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_9 та членам її родини ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних долях (том 1 а.с. 25, 161).
Згідно даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 07 грудня 2012 року, власниками вказаної квартири значяться ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (по 1/3 частини) (том 1 а.с. 26-27, 162-163).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 (том 1 а.с. 30-33, 181-184).
09 березня 2021 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Валенко К.П. відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування відмови нотаріус вказав, що для видачі свідоцтва надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно: свідоцтво про право власності на житло, видане 08 серпня 1997 року. Оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване не за спадкодавцем, а за іншими особами, а також у зв'язку з тим, що спадкове майно знаходиться на території АР Крим, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, довідку компетентних органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яка б підтверджувала належність спадкодавцю вказаного нерухомого майна, або інший документ, який би підтверджував, наприклад, зміну номеру квартири, отримати неможливо, видати свідоцтво про право на спадщину на вказане нерухоме майно не убачається можливим (том 1 а.с. 41-42).
Відповідно до даних свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 18 січня 1995 року квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних долях (том 1 а.с. 45).
Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №247375771 від 09 березня 2021 року частки квартири АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 18 січня 1995 року. Дата внесення запису 05 березня 2009 року. частки вказаної квартири належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-912 від 14 квітня 2009 року. Дата внесення запису 17 червня 2009 року (том 1 а.с. 43-44, 192).
Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №293433936 від 30 грудня 2021 року відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у реєстрі відсутні (том 1 а.с. 49).
Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи убачається, що звертаючись 4 березня 2020 року із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 вказував на спадкове майно, а саме на 1/3 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
09 березня 2021 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Валенко К.П. відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом саме стосовно вказаного нерухомого майна, а саме 1/3 частки у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, матеріали справи містять щодо квартири АДРЕСА_2 два правовстановлюючих документи: свідоцтво про право власності на житло від 08 серпня 1997 року № НОМЕР_3 , з якого убачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_9 та членам її родини ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних долях, а також свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_4 від 18 січня 1995 року, з якого убачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних долях.
Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №247375771 від 09 березня 2021 року містять інформацію про належність частки квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 .
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач просить визнати право власності на спадкове майно, яким зазначає 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , та доводами апеляційної скарги такий висновок суду не спростовано.
Посилання скаржника на дані технічного паспорта апеляційний суд відхиляє, оскільки такий не є правовстановлюючим документом, про що правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Окрім того, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів набуття ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , відсутні підстави уважати про набуття ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом.
Висновки суду відповідають нормам матеріального права, викладені повно і правильно, натомість апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , відхиляються апеляційним судом, оскільки даними заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про прийняття спадщини підтверджується, що позивач звертався саме щодо квартири АДРЕСА_2 .
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Василевської Карини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 20 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова