4 березня 2025 року місто Київ.
Справа № 753/11417/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5833/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді(судді-доповідача) Желепи О.В.,
суддів: Стрижеуса А.М., Сушко Л.П.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року (ухвалено у складі судді Комаревцевої Л.В., повний текст рішення складено 26.11.2024 року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з онуками
Представник позивача 11.06.2024 звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, просила:
зобов'язати ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у контактах із онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визначити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином:
перша субота і неділя кожного місяця з 10:00 суботи до 19:00 неділі з ночівлею без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
Різдво Христове 25 грудня з 10:00 до 15:00 кожного року без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
Новорічні свята 30 грудня з 10:00 до 15:00 кожного року без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
перший день весни 01 березня з 10:00 до 15:00 кожного року без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
наступний день після Великодня з 10:00 до 16:00 кожного року без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
наступний день після дня народження онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
наступний день після дня народження онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зустріч з онуком і онучкою з 10:00 до 16:00 кожного року без присутності батьків за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
перші субота і неділя осінніх шкільних канікул з 10:00 суботи до 19:00 неділі кожного року, з ночівлею без присутності батьків, за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
перші субота і неділя зимових шкільних канікул з 10:00 суботи до 19:00 неділі кожного року з ночівлею без присутності батьків, за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
перші субота і неділя весняних канікул з 10:00 суботи до 19:00 неділі кожного року з ночівлею без присуності батьків, за місцем проживання позивача або в громадських місцях;
для спільного відпочинку та оздоровлення онуків, без присутності матері та батька кожного року 20,21,22,23,24,25,26 серпня, в дні літніх канікул, з ночівлею, без присутності матері та батька за місцем проживання або перебування позивача;
визначити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 необмежене спілкування з малолітніми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по мобільному телефону, а також в месенджерах, в інтернеті ватсап, вайбер, телеграм, фейсбук.
Рішенням Дарницькогорайонного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача - ОСОБА_1 23 грудня 2024 року подав апеляційну скаргу , якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що з матеріалів справи чітко слідує факт наявності перешкод у спілкуванні з онуками, що неодноразово підтверджувалось і самими відповідачами. Такі обставини відповідачами не спростовані, суду не надавались докази протилежного, а суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод у спілкуванні з онуками виключно на підставі показів свідків, які прямо суперечать письмовим доказам, наявним в матеріалах справи. Також звертає увагу, що клопотання про допит свідків задоволено з порушенням вимог процесуального закону, оскільки дане клопотання було подано на стадії розгляду справи по суті.
Позивач переконаний, що наявність конфлікту та стверджувана відповідачами недовіра не можуть бути підставою для обмеження права позивача на спілкування з онуками, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.
Вважає помилковим неврахування судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування, який прямо визначає доцільність установлення способу участі позивача у вихованні дітей.
Звертає увагу, що суд першої інстанції фактично не навів жодного мотиву для відмови у задоволенні позовних вимог про визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з онуками та не врахував якнайкращі інтереси дітей.
18 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, яким просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Вказує, що судом першої інстанції вірно враховано висновок психолога Міського центру дитини, а суд прийшов до правильного висновку залишити позов без задоволення, взявши за основу найкращі інтереси дітей.
Зазначає, що відповідачі в суді зазначили, що не проти спілкування діда з дітьми, адже дід залишився один, але не в такому форматі як це робить Позивач
У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_1 доводи скарги підтримали. Відповідачі та їх представник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримує пенію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та є батьком відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записано ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області складено актовий запис №957 ( а.с. 9, а.с. 10).
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками записано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис №859 ( а.с. 7).
ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками записано ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , про що Подільським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено актовий запис №101 ( а.с.8).
Представником Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації 20.03.2024 розглянуто звернення позивача щодо визначення спілкування з онуком та роз'яснено право звернення до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини ( а.с.18).
28.03.2024 ОСОБА_3 у листі повідомила ОСОБА_2 про те, що дід та баба ніколи не брали участі у вихованні дітей, а вона не надає згоду на таке спілкування через не належне ставлення до неї , до її чоловіка та виключно в інтересах своїх дітей. ( а.с.22-24).
Відповідно до акту обстеження умов проживання №57 від 20.06.2024, складеного на підставі звернення ОСОБА_2 . Службою у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 та зазначено про те, що умови проживання відповідають санітарно-гігієнічними нормам, наявне електропостачання, водопостачання, водовідведення. Газопостачання, опалення газове та твердопаливне, кімнати облаштовані необхідними меблями, технікою, санвузлом ( а.с. 60-61).
Відповідно до Висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з метою забезпечення прав та інтересів дітей райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь діда, ОСОБА_6 у вихованні онуків за графіком - третя неділя місяця з 12:00 до 15:00 у присутності батьків дітей або одного з них ( а.с. 80-85).
Як встановлено судом першої інстанції між позивачем та відповідачами відбуваються конфлікти, пов'язані з фінансовими питаннями. Як пояснили відповідачі в судовому засіданні багаторічні образи позивачем сім'ї відповідача погіршують ситуацію. ОСОБА_4 пояснив, що з чотирнадцяти років з батьком не проживає, натомість його батьки зневажливо відносяться до дружини ОСОБА_10 , пропонують відповідачу змінити прізвище на ОСОБА_11 та повернути все, що ними вкладено за час життя. Оскільки ОСОБА_4 маючи бізнес та власне майно, отримуючи дохід постійно віддавав кошти батькам, діти є інструментом фінансового впливу на відповідача та без згоди батьків позивач їх може вивезти за кордон з метою досягнення власних цілей, про що свідчить виготовлення позивачем дублікату свідоцтв про народження дітей. Відповідачі пояснили, що їх діти є свідками події конфліктів між позивачем та відповідачами, що викликають в них негативні відчуття. Між тим відповідачі та свідки вказали на те, що перешкод дідусю у спілкуванні з онуками не має, батьки до подачі позову завжди відкликались на прохання дідуся та бабусі зустрічатись з онуками. Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що позивач ніколи не цікавився життям онуків, міг приїхати з дружиною зранку чи вночі коли діти спали та коли зручно саме йому без погодження з відповідачами.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи зміст ст. 272 ЦК України, якою передбачено, що в інтересах малолітніх дітей особисті немайнові права здійснюють батьки, а з пояснень сторін вбачається, що позивач не спілкувався з онуками тривалий час, не цікавився їх здоров'ям, між сторонами відносини є конфліктними, звернення позивача до суду суттєво погіршило характер спілкування відповідачів з позивачем, відповідачі в судовому засіданні пояснили, що недовіряють позивачу з огляду на події, які вже відбулись, заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того за наявністю тривалого конфлікту між позивачем та відповідачами, зважаючи на вік дітей та їхню прихильність до батьків, обставини, що склалися між сторонами, відсутність згоди та взаєморозуміння між позивачем та відповідачами матимуть наслідки негативного впливу на дітей, інтереси яких є пріоритетними під час розгляду справи.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову про визначення способів участі діда у вихованні онуків, суд виходив з недоведеності вчинення перешкод відповідачами у спілкуванні з дітьми, а також вважав, що в найкращих інтересах дітей буде не визначати діду спосіб участі у вихованні онуків.
Колегія суддів з такими висновками повністю погодитись не може з огляду на таке.
Статтею 3Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 рокувизначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.1ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання, тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Крускіч проти Хорватії» від 25 листопада 2014 року).
Європейський суду з прав людини зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року).
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Гокканнен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року, «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).
Як вбачається з досліджених судом першої інстанції доказів, суд не встановив виключних обставин, які б свідчили про те, що дід не повинен спілкуватись з своїми онуками, а таке спілкування зашкодить інтересам дітей.
Не свідчить про такі обставини і висновок психолога Міського центру дитини.
Посилання суду на не доведеність позивачем чинення перешкод не відповідає фактичним обставинам та не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог про встановлення способу участі діда у вихованні онуків.
Так, з наявної в справі роздруківки телефонної переписки діда, баби та відповідачів, вбачається, що діду не одноразово відмовлялось в спілкуванні з онуками за місцем проживання діда, так як батьки відмовлялись приймати запрошення позивача на приїзд з онуками до позивача за місто.
Суд, посилаючись на недоведеність перешкод у спілкуванні, послався на покази свідків, при цьому не врахував, що сам факт подання позову та наявність заперечень проти нього, які висловлені і в суді першої інстанції відповідачами є прямим і безпосереднім свідченням факту наявності спору, щодо порядку участі діда у вихованні онуків.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2024 року у справі 757/26787/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про ус4унення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею ( у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призвело б до формальних перешкод у реалізації дідом, прав. передбачених частиною дру4гою статті 159, частиною першою статті 263 Сімейного кодексу України, а також може призвести до порушення гарантій. Передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання суду на те, що спілкування дітей з дідом не буде відповідати їх найкращим інтересам також є недоведеним припущенням.
Суд не врахував суперечливої поведінки батьків в судовому засіданні, відповідно до якої батьки не заперечували проти того, щоб онуки спілкувались з дідом, але не тоді коли дід захоче та в місцях де дід вважає за потрібне без врахування їх інтересів та інтересів та бажання дітей.
За таких обставин, суд безпідставно відмовив в частині задоволення позовних вимог, щодо встановлення діду способів участі у вихованні дітей.
Вирішуючи такі позовні вимоги, апеляційний суд бере за основу висновок Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації , відповідно до якого з метою забезпечення прав та інтересів дітей райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити участь діда, ОСОБА_6 у вихованні онуків за графіком - третя неділя місяця з 12:00 до 15:00 у присутності батьків дітей або одного з них ( а.с. 80-85).
Разом з тим, апеляційний суд встановив, що діти щосуботи задіяні з батьками у різних гуртках та дозвіллях . Мати дітей пояснила, що діти вільні від додаткових занять лише в неділю з 16 до 19 години, а тому колегія суддів вважає за можливе встановити діду час для спілкування з онуками саме в цей час першої неділі кожного місяця.
Суд погоджується з висновком органу опіки, що таке спілкування має відбуватись в присутності одного з батьків з урахуванням тих взаємин, які склались між сторонами, та з урахуванням висновку психолога, щодо прихильності дітей до своїх батьків та їх не бажанням слухати негативну критику, щодо поведінки своїх батьків.
Суд також вважає за необхідне встановити місцем для спілкування саме місце проживання дітей, що відповідно говорить про те, що саме дідусь у визначений час має прибути за місцем проживання дітей. В разі погодження з батьками іншого місця, з їх дозволу може провести зустріч в громадських місцях за участі одного з батьків.
Стосовно визначення діду для спілкування днів пов'язаних зі святами та під час канікул дітей, а також відвідування розважальних центрів та побачень в громадських місцях, без згоди батьків, то колегія суддів зазначає, що визначення судом днів для такого спілкування та можливості такого спілкування в громадських місцях без згоди батьків, з урахуванням воєнного стану в Україні не буде відповідати, як найкращим інтересам дітей, так і позбавить батьків виконувати свій основний обов'язок щодо забезпечення дітям безпечного життя.
При цьому суд зазначає, що за згодою батьків та за бажанням дітей таке спілкування можливе в громадських місцях та розважальних центрах в будь-які дні та часи в тому числі і під час канікул. Основне, щоб місце, час такого спілкування було погоджено з батьками, які несуть основну відповідальність за безпеку життя своїх дітей.
Щодо надання діду необмеженої можливості спілкуватись з онуками по-телефону, то суд також вважає, що ухвалювати з цього приводу рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню не можливо, з огляду на неможливість контролю за його виконанням, оскільки батьки мають право та зобов'язані, з урахуванням збереження здоров'я дітей контролювати кількість часу, який діти проводять за «гаджетами» в тому числі і мобільними телефонами .
Також, суд не може примусити дітей спілкуватись по телефону будь з ким , таке спілкування можливе виключно за бажанням дітей.
В разі бажання дітей спілкуватись з дідом по-телефону, останні при зустрічах в неділю можуть надати діду свої номери телефонів та домовитись про таке спілкування у вільний від інших занять час та розумний інтервал такого спілкування, який може і має бути проконтрольований батьками.
Також суд зазначає, що саме батьки визначають з якого віку, вони дозволяють дітям користуватись вищенаведеними пристроями.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з тим, що рішення суду в частині відмови позивачу у визначенні способу його участі у вихованні онуків, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а ті обставини справи, які суд вважав встановленими не були доведені, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року - скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити позов частково.
Визначити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 такіспособи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
Перша неділя кожного місяця з 16 до 19 години в присутності одного з батьків за місцем проживання дітей.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 17 березня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді А.М. Стрижеус
Л.П. Сушко