Справа № 120/17067/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
19 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебували матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суддя, ухвалою від 26.12.2024 позовну заяву залишив без руху у зв'язку із невідповідністю її вимогам ст.ст.160-161 КАС України. Запропоновано позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
На адресу суду 13.01.2025 представником позивача через підсистему Електронний суд подано заяву про усунення недоліків позовної заяви в якій, представник позивача Котик Роман Васильович зазначив, що "рекомендує відкрити провадження у справі, в іншому ж випадку готуватися до відповідальності на засіданні ВРП про недопуск позивача до правосуддя з підстав непередбачених законом".
Ухвалою суду від 22.01.2025 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та запропоновано у 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Через підсистему "Електронний суд" 27.01.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви надавши новий адміністративний позов, який, як зазначив, за написанням буде де що відрізнятися від первісно поданого, де зазначив: "проте немає сумніву, що т.з. суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович латентний провокатор хабара, бо формаліст, а формальне ставлення до текстів позовів неприпустиме, окрім чого ВС уже висловився, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний мати зареєстрований в ЄСІТС персональний кабінет в який йому надходять усі процесуальні документи по справі, а у випадку, якщо суб'єкт влади кабінету немає, то на іншу сторону не може бути покладено обов'язок надсилати такому суб'єкту паперові процесуальні документи, бо для іншого учасника, який діє через систему ЄСІТС, це буде надлишковим тягарем, що, зокрема, за аналогією доводиться з правового висновку ВС - ...".
"Корупцією є й така позиція суду - у позовній заяві зазначено ідентифікаційний код ІНФОРМАЦІЯ_2 (що таке Сп очевидно відомо лише корумпованим суддям) " НОМЕР_2 " в той час такі відомості не відповідають даним, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також не зазначено засобів зв'язку - вона не грунтується на фактах та законі, зокрема: ч.2 ст.160 КАСУ зазначає, що в позові викладаються відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Ключовим в цьому є слово «відомі», а тому якщо вони позивачу невідомі, то про це може позивачем вказуватися, а невідомі дані з позиції розумності не зазначаються, адже такого зробити й неможливо, в т.ч. суду направлена публічна інформація про те, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 даних про ЄДПОУ немає, позивач судиться саме з другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не з ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте в той же час в довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.09.2024 №613 (про надання позивачу відстрочки) вказане ЄДРПОУ НОМЕР_3 , однак в державному відповідному реєстрі це в грудні 2024 р. не підтверджувалося.
Така ж корупційна позиція суду на те, що позивач не подав копії звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову."
Взявши до уваги наведене, суд, визнав заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви від 27.01.2025 зловживанням процесуальними правами, 06.02.2025 року ухвалою залишив цю заяву без розгляду, на підставі частини третьої статті 45 КАС України, а позовну заяву повернув особі, що її подала.
Крім того, за наслідками встановленого зловживання, керуючись положеннями статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу - штрафу, що підлягає стягненню в дохід Державного бюджету.
07.02.2025 року Вінницький окружний адміністративний суд (суддя Комар П.А.) виніс відповідну ухвалу, якою:
стягнув з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) штраф в розмірі 908,40 грн. в дохід Державного бюджету.
Де також зазначив, що ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог частини 5 статті 149 КАС України.
Строк пред'явлення даної ухвали до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Не погодившись з ухвалою судді від 07.02.2025 року, Котик В.Р., як представник скаржника, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на фактичне зловживання суддею Вінницького окружного адміністративного суду Комар П.А. наданими йому законом повноваженнями, що в результаті, на його думку, призвело до відмови судді здійснити в справі судочинство, а щодо представника позивача вилилося в штраф як процесуальний примус, при всьому тому, що справа в суді так і не перебувала, а була лише на стадії вирішення питання про відкриття провадження в справі, яке невирішувалося так довго, що давало усі підстави на висновок - суддя вимагає або провокує хабара, суддя не знає закону і ним не керується, суддя робить вигляд, що він суддя.
Скаржник просив скасувати ухвалу від 07 лютого 2025 р. у складі судді Вінницького окружного адміністративного суду Комар П.А. у справі №120/17067/24 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, якою щодо представника позивача Котика Р.В. застосовано захід процесуального примусу - накладено штраф, тому провадження про накладення штрафу за приписами положень КАСУ закрити, адже Комар П.О. фактично звинуватив ОСОБА_1 в прояві неповаги до суду в його особі, а покарав за ч.1 ст.169 КАСУ, в т. ч. постановити, що суддя Комар П.А. оскарженою ухвалою порушив зміст Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року №276/2015), метою та завданням якої є підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів, у зв'язку з чим, він в своїй діяльності не дотримався національних та міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя, а також встановити, що в конкретному випадку позиція Верховного Суду, висловлена в ухвалі від 08.01.2019 р. у справі №826/3515/18 не застосовна, адже жодних діянь, описаних в цій постанові Верховного Суду ОСОБА_1 в адрес судді ОСОБА_3 вчинено не було, була вимога припинити здійснювану корупційну ухвалотворчість в справі 120/17067/24 суддею Комар П.А. та припинити в справі корупцію, бо вона видна навіть для стороннього спостерігача і очевидно вказує, що за здійснення в справі правосуддя суддя Комар П.А. або вимагає собі з позивача реального хабара, або його провокує, тому ОСОБА_1 в останній редакції позову, якщо і така не підходить, і просилося надати допомогу службовця апарату суду для оформлення позову саме так як за змістом та формою його хоче бачити суддя Комар П.А.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Так, принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами ґрунтується насамперед на положеннях ч.1 ст.68 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами закріплена у ст.45 КАС України. Тому, використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню (ст.2 КАС України). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції ухвалою від 06.02.2025 року визнав вищенаведжені висловлювання представника позивача в заяві від 27.01.2025 року про усунення недоліків, як зловживанням процесуальними правами у зв"язку із чим залишив цю заяву без розгляду, а позовну заяву повернув представникові позивача.
Зазначене судове рішення позивачем (представником) не оскаржується, а оскаржено похідне судове рішення, яким, за наслідками визнання судом такого зловживання, ухвалою суду від 07.02.2025 року до представника позивача ОСОБА_1 застосовано штраф.
Згідно частин першої, третьої статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС України).
Згідно пункту 2 частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді, а також добросовісно користуватись визначеними законом правами.
Сторони повинні не припускати використання образливої лексики як під час оформлення документів для подання до суду всіх інстанцій, так і у публічному житті, оскільки неділове/ненормативне мовлення не підсилює ефективність і переконливість інформації в документах офіційно-ділового стилю, а свідчить про культурний вакуум та демонструє неповагу до суддів.
Оскільки позивач під час подання заяв у справі явно зловживав процесуальними правами, наданими йому Конституцією України, КАС України, суд, керуючись положеннями статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов правомірного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, що підлягає стягненню в дохід Державного бюджету в сумі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Про допущення позивачем зловживання соїми процесуальними правами, свідчить ухвала цього ж суду від 06.02.2025 року, а відтак, як наслідок і наявність підстав для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, що підлягає стягненню в дохід Державного бюджету.
Таким чином, оскаржена ухвала суду від 07.02.2025 року ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, аргументи скаржника цих висновків не спростовують.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.