Справа № 620/4391/24 Головуючий у І інстанції - Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Чернігівській області щодо незарахування вислуги років за час проходження служби ОСОБА_1 в органах податкової служби України з 24.10.2001 по 25.10.2021 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати ГУНП в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 вислугу років за час проходження ним служби в органах податкової служби України з 24.10.2001 по 25.10.2021 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.
В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на те, що оскільки служба в органах податкової міліції має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ, тому Відповідач протиправно не включив до вислуги років у поліції наявну у нього вислугу років у податковій міліції.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби в податковій міліції з 24.10.2001 по 25.10.2021.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції з 24.10.2001 по 25.10.2021.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які зараховуються до стажу служби в поліції. Цей перелік не містить службу в органах податкової служби України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зарахування вказаного періоду до стажу служби в поліції.
Також, Відповідачем наголошено на пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області з 24.10.2001 та звільнений зі служби з 25.10.2021.
З 09.04.2023 Позивач прийнятий на службу до Національної поліції.
Відповідно до наказу від 25.10.2021 № 143-о полковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів) з 25.10.2021, вислуга років станом на 25.10.2021 в календарному обчислення складає 20 років 00 місяців 02 дні (а.с. 36).
Згідно із копією послужного списку ОСОБА_1 останньому під час проходження служби в податковій міліції присвоювались спеціальні звання, зокрема, наказом від 25.06.2019 № 1112-0 полковник податкової міліції. Відповідно до наказу Національної поліції України від 30.11.2023 № 1933 о/с - полковник поліції (у порядку переатестації) (а.с. 13).
Як вбачається з наказу від 24.05.2023 № 233 о/с по особовому складу, ОСОБА_1 обчислено вислугу років для виплати надбавки за стаж служби в поліції та для надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.06.2023 - 00 років 01 місяць 25 днів (а.с. 45).
Відповідач листом від 21.02.2024 № К-99аз/124/02/20-224 повідомив Позивача, що до його вислуги років для виплати надбавки за стаж служби в поліції та для надання додаткової оплачуваної відпустки не враховано час проходження ним служби в органах податкової міліції, оскільки органи податкової міліції відсутні в переліку відомств, служба в яких дає право на включення відповідного періоду до стажу служби в Національній поліції згідно зі статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 12).
Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що служба Позивача в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУНП в Чернігівській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у незарахуванні до стажу служби в поліції ОСОБА_1 стаж служби в податковій міліції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, зокрема доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, статтею 348 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20- 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до частини 4 статті 78 Закону № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами пунктів 3-6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Статтями 24, 26 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію».
Предметом спору у даній справі є зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом в постанові від 07.10.2020 по справі №826/16143/18, у якій проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції,
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21 дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
На підставі наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не зарахуванні Позивачу до стажу служби в поліції вислуги років в податковій міліції з 24.10.2001 по 25.10.2021 для встановлення відповідної надбавки, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/16143/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Я.М. Собків