Справа № 320/17289/24 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Коротких А.Ю., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 про визнання протиправними рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045, в якій просив:
- визнати протиправним рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації (перереєстрації) 1/2 частки транспортного засобу: автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 повести реєстрацію (перереєстрацію) 1/2 частки транспортного засобу: автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Приватним нотаріусом Хоменко В.В. 19.01.2024 за № 26 (бланк серії НСО № 917196);
- визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2024 року;
- визнати протиправним рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, що викладене у листі від 06.03.2024 № 31/26-С-10із;
- стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (упущена вигода) у розмірі 50 000 грн;
- стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 42 000 грн.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено Позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого останньому необхідно було усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто Позивачу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та направити справу для продовження вирішення питання про відкриття провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що ним до адміністративного суду було надано заяву про усунення недоліку позовної заяви з обґрунтуванням про не справляння судового збору у разі пред'явлення позову про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органом державної влади та надано квитанцію про сплату судового збору за три немайнові вимоги - 3 633,60 грн.
Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву виходив з того, що недоліки, визначені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року Позивачем не усунуто.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено Позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого останньому необхідно було усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що зі змісту позовних вимог вбачається, що Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру (стягнення з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві в особі Територіального сервісного центру МВС № 8045 матеріальної шкоди у розмірі 50000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 42000,00 грн) і немайнового характеру (визнання протиправними рішень, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії), а отже ставка судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 4844,80 грн:
- за майнові вимоги - 1211,20 грн (50000,00 + 42000,00*1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб);
- за три немайнові вимоги - 3633,60 грн (1211,20 х 3).
На адресу суду першої інстанції від Позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Так, у вказаній заяві Позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору за стягнення шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому надає доказ про сплату судового збору за три немайнові вимоги у розмірі 3633,60 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
У свою чергу, у частині 2 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Верховним судом в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 вказано, що зі змісту вказаної норми випливає те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов'язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище норми процесуального права поширюються лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини 1 статті 5 КАС України (стягнення з Відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у даній адміністративній справі позовна заява містить й інші позовні вимоги, застережень щодо відсутності обов'язку справляння судового збору з якої Закон України «Про судовий збір» не містить.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного Позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо Позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж Позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 09 грудня 2024 року у справі № 560/6214/24.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ставка судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом становить 4844,80 грн.
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року повністю, а саме: не надано докази сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (4844,80 грн - 3633,60 грн), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Коротких
Я.М. Собків