Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відкриття провадження в адміністративній справі
21 березня 2025 р. справа № 520/6190/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Міністерства оборони України (далі за текстом - Відповідач №1), Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №2, суб"єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації)
про1) визнання протиправним наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2024 №4454 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності позовної роботи щодо відшкодування завданих державі збитків»; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2024 №4454 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності позовної роботи щодо відшкодування завданих державі збитків»,
встановив:
Зі змісту та доводів позову вбачається, що заявник проходить публічну службу в Збройних Силах України і спір склався саме з приводу вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення за наслідками проведеного службового розслідування за фактом відсутності позовної роботи щодо відшкодування завданих державі збитків у формі наказу Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2024р. №4454, пунктом 5 якого заявник притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження про неповну службову відповідність».
Згідно з ч.4 ст.12 та ч.4 ст.257 КАС України на ініційований спір не поширюється дія імперативного правила відносно форми адміністративного судочинства.
Ознак існування значного суспільного інтересу до розгляду справи не виявлено.
Предмет доказування у спорі про визнання протиправним бездіяльності суб"єкта владних повноважень визначений ч.2 ст.2 КАС України.
Указане зумовлює прийняття рішення про відкриття провадження у справі.
Заявник у прохальній частині позову заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження через надважливе значення для захисту прав, свобод, професійної репутації та задля недопущення притягнення до відповідальності різних видів, включно кримінальної відповідальності, завідомо невинної особи позивача.
Вирішуючи юридичну долю клопотання суд виходить з таких підстав та мотивів.
Як то передбачено ч.1 ст.12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
У силу приписів ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Положення ч.1 ст.260 КАС України кореспондують положенням п.4 ч.9 ст.171 КАС України.
Отже, саме у позові або у приєднаних до позову документах заявник повинен викласти такий обсяг доводів та доказів в підтвердження таких доводів про існування реальних (а не уявних) причин для розгляду конкретної справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням відкритого судового засідання.
Позов заявника не містить таких доводів та доказів, котрі б зумовлювали формування у суду переконання про існування реальної потреби за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням відкритого судового засідання.
Натомість, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У силу правового висновку ухвали Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у справі №990/88/24 відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
При цьому практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01). У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden), заява № 10563/83 зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України на даний спір не поширюється дія імперативного правила відносно форми адміністративного судочинства.
Ознак існування значного суспільного інтересу до розгляду справи судом не виявлено, підстави для визнання спору складним відсутні, адже зміст, характер та правова природа спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів ані поодинці, ані у поєднанні не зумовлюють складності даної справи.
Наявності інших факторів, котрі б спричиняли доцільність розгляду справи у порядку загального позовного провадження та перелічені у ч.3 ст.257 КАС України, судом не знайдено.
Для повного та всебічного встановлення обставин справи ані характер спірних правовідносин, ані предмет доказування в даному спорі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а в обґрунтування зворотного позивачем жодних доводів не наведено, унаслідок чого клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Доводів про існування у межах цієї справи виняткового випадку стосовно неможливості з'ясування судом об'єктивної істини без використання у якості джерел здобуття об'єктивних даних про обставини, котрі входять до предмету доказування, інших доказів, окрім письмових документів, текст процесуального документу відповідача не містить.
З огляду на ч.4 ст.12, ч.3 ст.257, ч.4 ст.257, ч.6 ст.262 КАС України ініційований спір підлягає вирішенню у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) осіб.
З огляду на специфіку функціонування військових частин Збройних Сил України під час дії правового режиму воєнного стану до участі у справі у якості відповідача слід залучити - Міністерство оборони України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 80, 118-123, 160, 161, 171, 173, 175, 241-243, 248, 256, 257, 262, 295 КАС України, суддя
ухвалив:
1.Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Залучити до участі у справі у якості відповідача - Міністерство оборони України.
Направлення процесуальних документів по цій справі на адресу Військової частини НОМЕР_1 здійснювати через Міністерство оборони України.
Зобов"язати Міністерство оборони України протягом 2 днів з дати отримання від суду будь-яких процесуальних документів передавати ці документи до Військової частини НОМЕР_1 , докази передачі подавати до суду протягом 1 дня через електронний кабінет ЄСІТС.
Роз'яснити, що надсилання процесуальних документів або учасникам справи, або представникам учасників справи буде здійснюватись або відповідно до ч.5 ст.18 КАС України з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №480/8341/22, або за указаними у відповідних процесуальних документах адресами учасників справи (у разі відсутності обов"язку здійснювати реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі). Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
2.Клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
3.Зобов'язати відповідачів подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження власних аргументів проти позову, а також повного, вичерпного і всебічного висвітлення обставин спору і спростування доводів заявника, зокрема, але не виключно: документи про проходження заявником військової служби; докази про умови проходження заявником військової служби у межах спірних правовідносин, копії матеріалів проведених відносно заявника у межах спірних правовідносин службових розслідувань; докази ознайомлення заявника із оскаржуваним наказом наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2024 №4454 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності позовної роботи щодо відшкодування завданих державі збитків»; докази відповідності реально вчинених управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень з приводу застосування до заявника заходів дисциплінарного покарання вимогам ч.2 ст.2 КАС України тощо; 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов, 4) заяви про наявність наміру на вчинення відповідної процесуальної дії, котра залежить виключно від розсуду особи (подання відповіді на відзив та заперечень) - у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали.
4.Запропонувати подати до суду відповідь на відзив та заперечення протягом трьох календарних днів від одержання відповідних процесуальних документів разом з доказами про таку дату. Роз'яснити, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
5.Роз'яснити наявність процесуальних прав і обов'язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов'язків.
6. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко