Справа № 500/1091/25
21 березня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №76624692 від 20.02.2025 про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Тернопільській області у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №500/1084/24.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою протиправно накладено штраф за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №500/1084/24, яким ГУ ПФУ в Тернопільській області зобов'язано здійснити з 27.08.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки.
ГУ ПФУ в Тернопільській області добровільно виконало рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження, перерахунок пенсії стягувача проведено у відповідності до судового рішення. Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримувала пенсію у мінімальному розмірі 2760,00 грн, з яких основний розмір пенсії складав 1469,64 грн та був обчислений із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, а решту суми 623,36 грн складала доплата до прожиткового мінімуму, то після перерахунку пенсії, з урахування середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, розмір пенсії не змінився та становив 2760,00 грн, з яких основний розмір пенсії - 1809,76 грн, доплата до прожиткового мінімуму - 283,24 грн.
Державний виконавець після відкриття виконавчого провадження №76624692 на підставі постанови від 22.11.2024, враховуючи виконання судового рішення боржником, закінчив виконавче провадження 29.01.2025. Надалі постанова про закінчення виконавчого провадження скасована, 11.02.2025 відновлено виконавче провадження, до ГУ ПФУ в Тернопільській області направлена вимога державного виконавця про виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Позивач повторно інформував державного виконавця про виконання рішення суду та надав пояснення щодо проведеного перерахунку пенсії стягувача, внаслідок якого розмір пенсії не змінився. Не збільшення загальної виплати пенсії стягувачу не свідчать про невиконання рішення суду, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження у справі №500/1084/24 та накладення штрафу.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву, відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на позов містить опис усіх рішень та виконавчих дій, що проводилися державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 76624692, а ще виклад змісту неодноразових листів ГУ ПФУ в Тернопільській області про виконання рішення суду про перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням нового показника середньої заробітної плати з детальними поясненнями чому розмір пенсії стягувача після перерахунку не змінився (бо така виплачувалася у мінімальному розмірі з доплатою до прожиткового мінімуму, після перерахунку хоч основний розмір пенсії збільшився, але не досягав до мінімального, тому й надалі виплачувалася доплата до прожиткового мінімуму, проте в меншому розмірі).
У відзиві є посилання на норми Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), судову практику, проте державний виконавець не надав пояснень обставин, через які він вважав рішення суду не виконаним, та виніс постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн (а.с.29-35).
Одночасно з відзивом на позов Відділом надано до суду матеріали виконавчого провадження.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, у тому числі матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Тернопільським окружним адміністративним судом 15.11.2024 видано виконавчий лист у справі №500/1091/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якого зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 27.08.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки. (а.с.37 зворот - 38).
На підставі заяви стягувача державним виконавцем Відділу 22.11.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76624692 з виконання виконавчого листа №500/1091/25, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 15.11.2024. У цій постанові встановлено боржнику строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.22, 39).
Листом № 1900-0902-5/59700 від 10.12.2024 позивач повідомив Відділ про виконання рішення та нарахування заборгованості у розмірі 43 160,00 грн, яка була виплачена стягувачу у жовтні 2024 року (а.с.19 зворот - 20, 43-44). 19.12.2024 ГУ ПФУ в Тернопільській області надало уточнену відповідь, в якій повідомлялося про виконання рішення та відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 (а.с.15).
Вимогою державного виконавця №15/03.1-23 від 07.01.2025 зобов'язано в термін до 10.01.2025 повідомити Відділ про повне чи часткове виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів та повідомити чи відповідає дійсності інформація зазначена у листі ГУ ПФУ в Тернопільській області № 1900-0902-5/59700 від 10.12.2024. (а.с.14 зворот, 46).
08.01.2025 боржник листом повідомив державного виконавця, що 19.12.2024 було відправлено через СЕВ ОВВ документ від 19.12.2024 №1900-0802-5/61498 (на заміну документа від 10.12.2024 №1900-0802-5/59700, у якому було помилково зазначено про те, що ГУ ПФУ в Тернопільській області нарахувало та виплатило ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 43 160,00 грн). Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 до виконання рішення суду отримувала пенсію за віком у мінімальному розміру (їй здійснювалася доплата до прожиткового мінімуму 623,36 грн), тому після виконання рішення суду (обрахування розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018, 2019, 2020 роки) розмір пенсії не збільшився (доплата до прожиткового мінімуму здійснюється у розмірі 283,24 грн, а не 623,36 грн). Тому заборгованість ГУ ПФУ в Тернопільській області перед ОСОБА_1 відсутня (а.с.13 зворот - 14, 47-48).
29.01.2025 головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (а.с.13, 55 зворот -56).
06.02.2025 начальником Відділу встановлено не вжиття державним виконавцем вичерпних заходів, передбачених Законом №1404-VIII, у зв'язку з чим постанову від 29.01.2025 про закінчення виконавчого провадження №76624692 визнано передчасною та такою, що винесена без достатніх правових підстав (а.с.12 зворот, 57 зворот - 58).
Після прийнятої постанови про скасування процесуального документа ГУ ПФУ в Тернопільській області отримало вимогу №1636/03.1-23 від 07.02.2025 про зобов'язання виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 500/1084/24 від 15.11.2024, в повному обсязі протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити Відділ з наданням підтверджуючих документів (а.с.11 зворот-12, 58 зворот - 59).
Постановою від 11.02.2025 відновлено це виконавче провадження (а.с.61).
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області № 1900-0802-5/8224 від 20.02.2025 повторно повідомлено державного виконавця Відділу, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило з 27.08.2023 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки.
У листі наведенні пояснення про те, що до виконання рішення суду розмір пенсії з надбавками ОСОБА_1 становив 2760,00 грн (у тому числі основний розмір пенсії за віком - 1469,64 грн, яка обраховувалася із врахування середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, доплата до прожиткового мінімуму - 623,36 грн). Після виконання рішення суду розмір пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 27.08.2023 становить 2760,00 грн (у тому числі основний розмір пенсії за віком - 1809,76 грн, яка обраховувалася із врахування середньої заробітної плати за 2018-2020 роки; доплата до прожиткового мінімуму - 283,24 грн).
Оскільки ОСОБА_1 до виконання рішення суду отримувала пенсію за віком у мінімальному розміру, тому після виконання рішення суду (обрахування розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018, 2019, 2020 роки) розмір пенсії не збільшився. Заборгованість ГУ ПФУ в Тернопільській області перед ОСОБА_1 відсутня (а.с.6-7, 63 зворот - 65).
Після отримання цього листа, 20.02.2025 головним державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/1084/24 від 15.11.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом, та вимоги державного виконавця №1636/03.1-23 від 07.02.2025 і накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100 грн (а.с.5, 62 зворот - 63).
Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу, позивач у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.
Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №76624692, суд встановив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1084/24 ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило з 27.08.2023 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки.
Відповідно до перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 25.02.2023, який проведений з урахуванням середньої заробітної плати за три попередні роки 2014-2016 роки, основний розмір пенсії стягувача становив 1469,64 грн, також виплачувалася доплата до прожиткового мінімуму - 623,36 грн, відтак усього до виплати нараховано 2760,00 грн (а.с.48 зворот - 50). Це пенсія стягувача до рішення суду.
Після перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду станом на 15.10.2024 основний розмір її пенсії збільшився та становить 1809,76 грн і обрахований із врахування середньої заробітної плати за 2018-2020 роки. Внаслідок збільшення основного розміру пенсії зменшилася доплата до прожиткового мінімуму, яка склала 283,24 грн. Всього до виплати нараховано 2760,00 грн (а.с.52-54).
Отож, ОСОБА_1 як до виконання рішення суду отримувала пенсію за віком у мінімальному розміру (їй здійснювалася доплата до прожиткового мінімуму - 623,36 грн), так і після перерахунку має право лише на цей мінімальний розмір, бо внаслідок перерахунку основний розмір її пенсії хоч і збільшився з 1469,64 грн до 1809,76 грн, проте недосягнув до мінімального рівня, а тому продовжувалася виплата доплати до прожиткового мінімуму (проте вже у розмірі 283,24 грн, а не 623,36 грн).
За таких обставин не збільшення розміру пенсії стягувача після рішення суду, не свідчить про невиконання рішення суду територіальним органом Пенсійного фонду України.
Стосовно посилань відповідача на нараховану заборгованість у розмірі 43 160,00 грн, то позивач вказує на її помилковість, і такі обставини підтверджуються долученим до справи протоколом з пенсійної справи стягувача за період з 01.07.2023 по 31.10.2024. З нього вбачається, що нарахована сума пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення суду 43 160,00 грн відповідає сумі виплаченої пенсії, інформації щодо наявної заборгованості чи передоплати в протоколі немає, така становить 0,0 грн (а.с.44 зворот).
Таким чином, у зв'язку з самостійним виконанням ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення суду у справі №500/1084/24 ще у жовтні 2024 року, до відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 20.02.2025 ВП №76624692 про накладення штрафу за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми означають, що позивач повинен довести, яким чином суб'єктом владних повноважень (у даному випадку державним виконавцем) порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру. У свою чергу, відповідач має обов'язок довести, що його рішення чи дії прийняті (вчинені) у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Суду надано достатні і переконливі докази виконання судового рішення у спосіб, що відповідає резолютивній частині судового рішення. Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції №641 від 25.02.2025 судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с.23).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 272, 287 КАС України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження відділу: вулиця Грушевського, 8 місто Тернопіль, 46021, адреса місцезнаходження юридичної особи: вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019, код юридичної особи ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №76624692 від 20 лютого 2025 року про накладення штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.