21 березня 2025 року Справа № 480/1114/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1114/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Роменської міської ради ради від 12.09.2023 року № 03-26/2937 щодо «Про відмову у присвоєнні адреси об'єкту нерухомості майна» та скасувати рішення;
- зобов'язати Виконавчий комітет Роменської міської ради повторно розглянути заяву від 21.08.2023 року про зміну поштової адреси самостійному об'єкту нерухомого майна;
- зобов'язати Виконавчий комітет Роменської міської ради здійснити корегування поштової адреси самостійному об'єкту нерухомого майна відповідно до вимог Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» за адресою: місто Ромни, 1 провулок Гетьмана Мазепи 6П.
Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду виправленої редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог п. 2, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України (відповідно до кількості учасників справи) та доказів сплати судового збору.
Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 08 травня 2024 року замінено сторону у справі за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме первісного відповідача - Роменську міську раду замінено на належного відповідача - Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумсьої області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 21.08.2023 позивач звернулася з письмовою заявою до Роменськсої міської ради з листом у якій просила відкорегувати нову поштову адресу будівелі, що знаходиться за адресою: місто Ромни, перший провулок Гетьмана Мазепи 6П. Дана будівля розташована на окремій земельній ділянці, є самоcтійним об'єктом нерухомого майна, мала окрему поштову адресу - місто Ромни, перший провулок Урицького 6П.
Позивач зазначає, що до заяви додано вичерпний перелік документів, а саме: копію договору купівлі - продажі будівлі серії АВВ № 082901 від 27.07.1999; копію ідентифікаційного коду; копію паспорта власника майна.
Однак, Виконавчий комітет Роменської міської ради листом від 01.10.2021 № 682 «Про відмову у присвоєнні адреси об'єкту нерухомого майна» відмовив позивачу як власнику будівлі з підстав надання неповного пакету документів. При цьому, щодо зазначеної у листі підстави відмови жодних пояснень в даному лист відмови не надано, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме документи не надано позивачем, а також відсутнє посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства.
Таким чином, позивач не погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем рішення та стверджує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідачем не наведено жодних підстав для прийняття рішення про відмову у присвоєнні адреси, визначених ч. 8 ст. 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
22.08.2023 позивач звернулася до Роменьского міського голови із заявою у якій просила змінити адресу об'єкту нерухомого майна - будівлі, що розташована за адресою: місто Ромни, перший провулок Гетьмана Мазепи 6П. До заяви було додано: копію договору купівлі - продажі будівлі серії АВВ № 082901 від 27.07.1999; копію ідентифікаційного коду та копію паспорта власника майна.
За результатами розгляду заяви позивача, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області надіслав на адресу позивача повідомлення про відмову у присвоєнні адреси нерухмого майна від 12.09.2023 № 03-26/2937, зі змісту якого встановлено, що відповідач повідомив позивача, що відповідно статті 26-3 пункту 15 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта, позивач має право повторно подати документи доя зміни адреси до Центру надання адміністративних послуг.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем такого рішення, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону №280/97-ВР в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямованість на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI)
Частиною п'ятою статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:
- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
Частиною першою статті 51 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Вказані норми надають радам можливість делегування деяких власних повноважень до своїх виконавчих органів.
Отже, виконавчий комітет визначено як орган, що приймає рішення про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 26-3 Закону №3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 26-3 Закону №3038-VI реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об'єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об'єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об'єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об'єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об'єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об'єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об'єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна (за наявності).
Згідно з частиною третьою статті 26-4 Закону №3038-VI присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.
Частиною п'ятою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:
1) заява про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об'єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) генеральний план об'єкта будівництва (у разі спорудження об'єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва;
4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).
За змістом частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:
1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об'єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта).
Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено виключні підстави для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси.
Так, підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:
1) подання неповного пакета документів;
2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об'єкта будівництва;
4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача від 22.08.2023 відповідачем прийнято повідомлення про відмову у присвоєнні адреси об'єкту нерухомого майна.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного повідомлення, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Проте, повідомлення не містить відомостей про те, що яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства, що свідчить про невмотивованість та необґрунтованість спірного рішення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин, повідомлення про відмову у присвоєнні адреси об'єкту нерухомого майна від від 12.09.2023 № 03-26/2937 не відповідає принципу обґрунтованості, оскільки не містить конкретних обставин, які стали підставою для відмови позивачу у присвоєнні поштової адреси.
Крім того, на думку суду рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси всупереч частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не прийнято.
За висновками суду, така бездіяльність не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправною.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Виконавчого комітету Роменської міської ради здійснити корегування поштової адреси самостійному об'єкту нерухомого майна відповідно до вимог Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» за адресою: місто Ромни, 1 провулок Гетьмана Мазепи 6П., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При вирішенні питання, чи виконані всі визначені законом умови для прийнятті відповідачем певного рішення (рішення про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна) та чи не передбачено законом в даному випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження), суд виходить з наступного.
На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційні повноваження можуть полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У цій справі, повноваження щодо присвоєння поштової адреси чи відмови у присвоєнні регламентовано положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Умови, за яких орган з присвоєння адреси відмовляє у присвоєнні поштової адреси, чітко визначені Законом. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу: присвоїти адресу або відмовити у присвоєнні. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними, у спірних правовідносинах відповідач не може діяти на власний розсуд.
За таких обставин, зобов'язання відповідача присвоїти поштову адресу може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутності підстав для відмови у присвоєнні адреси, які передбачені законом. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності підстав, визначених законодавцем, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету цієї судової справи.
Прийняття ж судом рішення про зобов'язання відповідача присвоїти адресу без перевірки наявності чи відсутності усіх законодавчо визначених підстав, може бути необґрунтованим та призвести до присвоєння адреси з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для присвоєння адреси, проте наведених обставин судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про присвоєння поштової адреси індивідуальному (житловому) будинку від 21.08.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх дій та рішення при розгляді заяви позивача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату від 02.03.2024 (а.с. 30).
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про присвоєння поштової адреси індивідуальному (житловому) будинку від 21.08.2023.
Зобов'язати Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області (б-р Шевченка, 2, м. Ромни, 42000, код ЄДРПОУ 04057988) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від 18.10.2022 про присвоєння поштової адреси індивідуальному (житловому) будинку від 21.08.2023 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (б-р Шевченка, 2, м. Ромни, 42000, код ЄДРПОУ 04057988) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко