21 березня 2025 року м. Київ № 320/42720/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3 від 07.06.2024 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.05.2024 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно. Заява про надання відстрочки була подана відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року з усіма належними додатками, які підтверджують право ОСОБА_1 на відстрочку відповідно до абзацу 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років.
Повідомленням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3 від 07 червня 2024 року позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до протоколу від 04 червня 2024 року №3. Причина відмови «свідоцтво про народження дітей відсутнє із зазначенням батьківства трьох дітей».
Вважає відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до протоколу від 04 червня 2024 року №3 протиправною та такою, що порушує його права. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило. Керуючись положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 , виданого 13 листопада 2020 року органом №8034.
Відповідно до тимчасового посвідчення №п/124 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року по справі №760/2335/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 07.08.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 774).
30 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б. зареєстрований в реєстрі за №332.
Відповідно до пункту 3 вищезазначеного договору про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (син позивача) залишається на вихованні у батька та буде проживати разом з батьком, ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
31 травня 2008 року теперішня дружина позивача - ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , зареєстрований відділом РАЦС Святошинського РУЮ в м. Києві, актовий запис № 499.
У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2269.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року по справі №761/32466/19 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було розірвано.
10 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською А.В. було посвідчено договір між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про участь у вихованні та утриманні дитини.
Відповідно до пункту 1.2 договору про участь у вихованні та утриманні дитини від 10 серпня 2019 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживатиме з матір'ю, ОСОБА_7 .
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 11 липня 2020 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 , виданого Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, актовий запис № 366.
У шлюбі з ОСОБА_9 народилась спільна дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1574.
Оскільки позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , то він бере участь у вихованні та утриманні її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого Управлінням соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації позивач має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Тобто позивач є багатодітним батьком на утриманні якого перебувають діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Факт проживання трьох дітей віком до 18 років з позивачем також підтверджується актом обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївського РДА в м. Києві Н. Ніколаєнко, 20 грудня 2023 року.
З огляду на що, позивач, вважаючи, що він є особою, яка на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон України №3543-ХІІ) не підлягає призову на військову службу під час мобілізації звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З повідомлення №3 від 07 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу стало відомо, що рішенням №3 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2024 йому відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вказано, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причиною відмови зазначено: «свідоцтво про народження дітей відсутнє із зазначенням батьківства трьох дітей».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно положень частин першої, другої, п'ятої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У відповідності до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення).
Згідно пункту 1 Порядку № 560, цей Порядок, серед іншого, визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення
У відповідності до пункту 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно пункту 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Як встановлено пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до цього додатка до заяви про отримання відстрочки з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 23 Закону, необхідно додати: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Предметом вказаного спору є оцінка правомірності рішення відповідача, оформленого протоколом від 04.06.2024 №3, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543.
Підставою для відмови відповідачем визначено «свідоцтво про народження дітей відсутнє із зазначенням батьківства трьох дітей». Інших обставин, які б унеможливлювали право позивача на отримання відстрочки відповідачем не наведено.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402), кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 12 Закону № 2402 визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону № 2402 дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У цьому випадку, судом з'ясовано, що позивачем додано до заяви лише два свідоцтва про народження дитини віком до 18 років, де він зазначений батьком дитини. В свідоцтві про народження третьої дитини, позивач не зазначений батьком.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону, право на відстрочку мають чоловіки, які саме утримують трьох дітей віком до 18 років.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.
Відповідно до статті 260 Сімейного кодексу України, вітчим, якій проживає однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, лише має право брати участь у їхньому вихованні.
Обов'язку утримувати падчерку, у позивача відповідно до Сімейного кодексу України немає.
Тим більше відповідно до наданого до суду договору про участь у вихованні та утриманні дитини від 09.08.2019 громадянин ОСОБА_5 (батько ОСОБА_6 та чоловік ОСОБА_11 у попередньому шлюбі) зобов'язаний брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків з матір'ю. Передавати матері дитини по 20000 гривень на утримання дитини. Сплачувати вартість розвиваючих фізичні та розумові здібності дитини секцій та додаткової підготовки до школи, в тому числі занять щодо вивчення іноземних мов, за домовленістю між батьками (пункт 3.2. Договору).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для надання відстрочки позивачу від призову, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи викладене, рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки є правомірним, підстав для його скасування та задоволення позову, суд не вбачає.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.