ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" березня 2025 р. справа № 300/4147/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Доготер Оксана Георгіївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача що проявилася у не виплаті ОСОБА_1 з січня 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022;
- зобов'язати відповідача, починаючи із січня 2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у період з січня 2023 року приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 на період дії воєнного стану, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Проте, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 починаючи з січня 2023 року. Представник позивача вважає, що оскільки під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України позивач перебував у Херсонській області, де велися активні бойові дії, внаслідок чого, ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди. Окрім цього, представник позивача вказала, що згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам. Компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Оскільки, відповідачем затримано більше одного місяця виплату позивачу збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, внаслідок чого, ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаної додаткової винагороди відповідно до Порядку № 159.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.29).
Зазначена ухвала суду отримана відповідачем через підсистему «Електронний суд» 30.05.2024 о 19:30, що підтверджується довідко про доставку електронного листа (а.с.31).
Заяв чи клопотань відповідач суду не подала, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , з 01.04.2022 по 27.04.2024, що підтверджується змістом довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.04.2024 за № 740 (а.с.12).
Відповідно до довідки про доходи від 26.03.2024 за № 149, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу за період з січня 2023 року по лютий 2024 року виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), передбачена положеннями Постанови КМУ № 168 (зворотна сторона а.с.12).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати додаткової винагороди в належному розмірі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 (далі Постанова КМУ № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Пунктом 5 Постанови КМУ № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі наказів командирів.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022, опублікованою 19.07.2022, Постанову КМУ № 168 доповнено пунктом 2-1 за змістом якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Міністерством внутрішніх справ України 26 січня 2023 року видано наказ № 36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі Порядок № 36).
Згідно з підпункту 3 пункту 2 Порядку № 36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Пунктом 4 Порядку № 36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
Надалі, 01.09.2023 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 726, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1543/40599, пунктом 1 якого затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі Особливості № 726).
Пунктом 2 вказаного наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС України від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України».
Так, абзацом 2 підпункту 1 пункту 2 Особливостей № 726 встановлено, що на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з пункту 3 Особливостей № 726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п.8 Особливостей № 726).
З системного аналізу наведених норм слідує, що хоча дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах з січня 2023 року і змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.
Суд констатує, що вищенаведеними нормами чітко визначено документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях або заходах, це зокрема бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Тобто, за наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 гривень, а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов'язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати військовослужбовцю.
Як вже встановлено судом вище, позивачу за період з січня 2023 року по лютий 2024 року виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), передбачена положеннями Постанови КМУ № 168.
Так, представник позивача зауважує, що ОСОБА_1 повинен отримати додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень, яка передбачена Постановою КМУ № 168, за перебування безпосередньо в районах здійснення бойових дій, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, адже позивач щомісяця перебуває на лівобережжі Херсонщини, яке тимчасово окуповане російською федерацією.
На підтвердження вищевказаних доводів, представником позивача до позовної заяви долучено Витяг з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.01.2023 №3/105 стосовно солдата ОСОБА_1 , який в складі відділу прикордонної служби в період з 01.01.2023 по 31.08.2023 брав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів, необхідних для національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення на рубежі оборони в межах н.п. Широка Балка - (вик.) н.п. Софіївка, Херсонської області (зворотна сторона а.с.13-14).
Окрім того, надано Витяг з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.09.2023 №3/105 ДСК стосовно солдата ОСОБА_1 , який в складі відділу прикордонної служби в період з 01.09.2023 по 01.01.2024 виконував бойові завдання в межах н.п. Широка Балка, Херсонської області (а.с.15-21).
Відповідно до змісту Витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.03.2024 № 02.13/105 ДСК стосовно солдата ОСОБА_1 , який в складі відділу прикордонної служби в період з 13.03.2024 по 01.04.2024 виконував бойові завдання в межах н.п. Широка Балка - (вик.) н.п. Софіївка, Херсонської області (зворотна сторона а.с.25-27).
Оскільки виплата збільшена до 100000 гривень грошової винагороди, передбачена Постановою КМУ № 168, здійснюється за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, за наявності відповідних документів, які підтверджують участь у бойових діях або здійсненні вказаних заходів, а не у зв'язку з перебуванням військовослужбовця в певних районах здійснення бойових дій, судом необхідно здійснити аналіз факту перебування позивачем в районах активного ведення воєнних (бойових дій) та безпосередньої участі у бойових діях в районах активного ведення воєнних (бойових дій).
В даному аспекті суд вказує на таке.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 Херсонська міська територіальна громада була окупована Російською Федерацією.
З 11.11.2022 по 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
З 11.11.2022 року по 01.05.2023 Станіславська сільська територіальна громада (входить н.п. Широка Балк, н.п. Софіївка) була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З 01.05.2023 Станіславська сільська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Вирішуючи цей спір, суд виходить із того, що відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 та від 17.03.2023 № 67 з 01 січня по 31 січня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.02.2023 №68, від 01.03.2023 № 52, з 01 лютого по 25 лютого 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району..
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 № 89, з 01 березня по 31 березня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111, з 01 квітня по 30 квітня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 №147, з 01 травня по 31 травня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2023 №183, з 01 червня по 30 червня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2023 №210, з 01 липня по 05 липня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 №247, з 01 серпня по 31 серпня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2023 №273, з 01 вересня по 30 вересня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 №301, з 01 жовтня по 31 жовтня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 №341, з 01 листопада по 30 листопада 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 № 2, з 01 грудня по 31 грудня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка Станіславської сільської територіальної громади Херсонського району.
Отже, згідно вищенаведених наказів до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо місто Херсон та н.п. Широка Балка, н.п. Софіївка, Станіславської сільської територіальної громади, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро.
Натомість, доводи позивача про те, що у спірний період, тобто з січня 2023 року, позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Станіславської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій, не відповідають дійсним обставинам справи (щодо визначення районів ведення воєнних (бойових) дій).
Таким чином, позивач у період з 01 січня 2023 року ніс службу в межах Херсонської міської територіальної громади вже після завершення тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади, яка тривала до 11.11.2022, на територіях, що не були віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 01 січня по 31 грудня 2023 року.
Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів безпосередньої участі у бойових діях або залучення до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01.01.2023 по 27.04.2024 позивач не надав, матеріали справи таких не містять.
Сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану у період з 01.01.2023 по 27.04.2024 не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
З початку військової агресії рф і до теперішнього часу під ворожими обстрілами більшої або меншої інтенсивності перебуває уся неокупована територія України, але це ще не може бути достатньою підставою для здійснення виплат, з приводу яких позивається позивач.
Окрім того, представник позивача посилається на лист оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 28.01.2024 № 21314, як факт підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Так, за змістом коментованого листа, адресованого начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону, зазначено, що НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) перебував у оперативному підпорядкуванні ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та з 19.11.2022 по 29.01.2024 на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.03.2022 № 323т, бойових розпоряджень ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 № 3318т, від 30.09.2023 №7860дск брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частино (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу ЛУПАРЕВЕ - ХЕРСОН. На виконання бойового розпорядження ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.11.22 № 29дск, від 26.11.22 № 320дск, від 30.09.2023 № 7860дск оперативне (бойове) управління підрозділами у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 здійснювалось з пункту управління (ОКП) НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у ХЕРСОН, дислокованої між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелон оборони до батальйону включно.
Однак, дослідивши зміст вказаного листа, суд дійшов висновку, що ним не підтверджується факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з січня 2023 року.
Оскільки, у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких відповідач за період з січня 2023 року повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а позивачем не доведено бездіяльності відповідача щодо виплати такої винагороди, внаслідок чого, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 та зобов'язання відповідача здійснити з січня 2023 року виплату такої додаткової винагороди, є необґрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.
Як наслідок, у задоволенні похідної вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вищевказаної додаткової винагороди відповідно до Порядку № 159 слід відмовити.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.