ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" березня 2025 р. справа № 300/8587/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася в суд із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ТУ ДСА в Івано-Франківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2481 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн;
- зобов'язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2022 року виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», який становить 74430 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», який становить 80520 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», який становить 90840 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя №2025/0/15-20 від 02.07.2020 позивач звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та згідно з наказом голови Городенківського районного суду №02-06/69 від 06.07.2020 відрахована зі штату суду. Після звільнення у відставку Головним управлінням Пенсійного фонду України позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач 17.09.2024 року звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2481 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн. Листом від 10.10.2024 №04-36/1210/24 відповідач відмовив у видачі такої довідки, виходячи з того, що статтею 7 законів України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлений у розмірі 2102 грн. З огляду на викладене, позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Просила позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви (а.с.20-22).
25.11.2024 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.27-28).
Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині 3 цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також встановлений на 2023 рік (Закон України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX) та на 2024 рік (Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ). Також зазначив, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася з 2022 по 2024 роки включно. Так, Законом №1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30, однак, розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України “Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, розрахунок посадового окладу для суддів здійснюється з розміру 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом №1402-VIII, при цьому, зазначені Закони за №№1082-ІХ, 1928-ІХ, 2710-IX та 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Відповідач при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходив з встановленого прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні, та, відповідно, вважає свої дії правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.40-42).
Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 11.12.2024 подала пояснення щодо позову, в яких зазначила, що оскільки збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2022 не відбувалося, тому відсутні підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.33-35).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає такі обставини.
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 02.07.2020 №2025/0/15-20 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області у відставку.
На підставі наказу голови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2019 №02-06/69 ОСОБА_2 відрахована зі штату суду.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач 17.09.2024 звернулася до відповідача із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2481 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн (а.с.12).
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 10.10.2024 №04-36/1220/24 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий посадовий оклад судді визначений з розрахунку прожиткового мінімуму станом: на 01.01.2022 в розмірі 2481 грн; на 01.01.2023 в розмірі 2684 грн; на 01.01.2024 в розмірі 3028 грн (а.с.14).
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку публічно-правовому спору в даній справі суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
В статті 43 Конституції України, серед іншого визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці на підставі частини 3 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року встановлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV “Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2022-2024 роки.
Закони України про Державний бюджет України на 2022-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Наведене свідчить, що при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України “Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22 та від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21.
З огляду на викладене суд вважає, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; 01 січня 2023 року - 2684 грн; 01 січня 2024 - 3028 грн, - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. згідно з положенням абзацу 5 статті 7 Закону №1928-IX, абзацу 5 статті 7 Закону №2710-IX, абзацу 5 статті 7 Закону №3460-IX, не є правомірною.
Отже, для реалізації права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із зміною (збільшенням) базового посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 року, слід зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу четвертого статті 7 законів України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
В частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих аргументів сторін, суд вважає, що позивач довела обґрунтованість позовних вимог. У свою чергу відповідач не довів, що його дії (бездіяльність) вчинені на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі дії (бездіяльність), своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАСУ).
Підсумовуючи все вищенаведене суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та, як наслідок, задоволення позову.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь ОСОБА_2 3633,60 грн сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 26289647, вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2481 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 2684 грн; з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ) видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 1 січня 2022 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік»; з 1 січня 2023 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік»; з 1 січня 2024 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.