21 березня 2025 року Справа № 280/511/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Головного управління Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач 1), до Головного управління Національної гвардії України (далі - Головного управління НГУ, відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати незаконної бездіяльність відповідача 1, яка полягає в порушення порядку розгляду заяви позивача, поданої 26 серпні 2024 року на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця її доньки ОСОБА_2 на підставі Постанова КМУ від 28.02.2022 №168 з додатками, визначеного Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 №484 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 659);
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача, поданої 26 серпні 2024 року на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця її доньки ОСОБА_2 на підставі Постанова КМУ від 28.02.2022 № 168 з додатками, на підставі Порядку визначеного Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 659) в частині винесення Висновку, щодо виплати ОГД та направлення до ГУ НГУ;
скасувати наказ відповідача 1 № 18209 від 27.11.2024 про виплату грошової допомоги сім'ї ОСОБА_2 ;
визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, яка полягає в порушення Порядку розгляду заяви позивача, поданої 26 серпня 2024 року на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця її доньки ОСОБА_2 на підставі Постанова КМУ від 28.02.2022 № 168 з додатками, визначеного Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 №484 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 659);
зобов'язати посадових осіб відповідача 2 розглянути заяву позивача, поданої 26 серпні 2024 року на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця її доньки ОСОБА_2 на підставі Постанова КМУ від 28.02.2022 № 168 з додатками, на підставі Порядку визначеного Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 659) на підставі Висновку командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ та прийняти рішення у відповідності до норм ст. 12 цього наказу;
скасувати протокол № 742/975 засідання комісії відповідача 2 щодо виплати ОГД у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року від 15.11.2024.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовець військової частина НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_2 , яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби. Позивачем була направлена до ВЧ НОМЕР_1 НГУ заява про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв'язку із загибеллю доньки. Однак, на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 465187,50 грн кожному. На переконання позивача, Військова частина здійснила виплату не в повному обсязі, чим порушила право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована державою, у розмірі не менше 15000000,00 грн.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 03.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 позов не визнав, 29.11.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №7304), в якому пояснює, що аналіз даних нормативних документів чітко встановлює, що виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн. грн в разі загибелі військовослужбовця здійснюється, якщо така загибель сталась в наслідок та під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. В інших випадках в разі загибелі військовослужбовця в період проходження служби при виконанні службових обов'язків ОГД виплачується відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Разом із цим, вивчивши документи, а саме: матеріали службового розслідування від 28.06.2024 (зареєстровані у відділенні документального забезпечення та контролю штабу внутр. № 4236), в яких вказано, що причиною загибелі старшого солдата ОСОБА_2 вважається, як наслідок недбале ставлення до військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , які виконували обов'язки військової служби на трасі Харків - Сімферополь при в'їзді до м. Запоріжжя; Акт № 178/2024 (форма Н-1*), в якому визначено, взяти на облік нещасний випадок як такий, що стався в період проходження служби при виконання службових обов'язків; Акт від 07.06.2024 (формами Н-5*), в якому визначено, нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконання службових обов'язків; Постанову ДУ ТМО МВС України у Запорізькій області від 04.07.2024 № 200, в якій визначено, що поранення, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, посадові особи військової частини із дотриманням п. 10 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджених наказом МВС України від 09.08.2022 № 484, направила їх до комісії Головного управління НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов, для прийняття правового рішення та визначення суми ОГД (вихідний лист до ГУ НГУ № 3/33/13/1-7353 від 27.09.2024). Аналіз вказаних документів, на думку відповідача 1) підтверджує, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 не пов'язана із захистом Батьківщини, участі в бойових діях у стримуванні збройної агресії російської федерації, місце загибелі Комунарський район м. Запоріжжя, а на даній території бойові дії не проходили, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
21.02.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №8223), у якій додатково зауважує, що саме ВЧ НОМЕР_1 НГУ є уповноваженим органом, який зобов'язаний здійснити необхідні дії для забезпечення подальшого направлення матеріалів до Головного Управління НГУ, уповноваженого на вирішення питання по суті. На підставі виконаних дій саме ВЧ НОМЕР_1 НГУ повинна підготувати висновок, що містить обґрунтовану позицію, та забезпечити його направлення для подальшого розгляду та вирішення питання по суті до Головного Управління НГУ. Крім того, стверджує, що на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 у чинному законодавстві не існувало визначення, яке б передбачало виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті, що настала «внаслідок та під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації». Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Однак, у своєму відзиві, знову ж таки Відповідачем 1 було взагалі проігноровано дані доводи позивача, щодо застосування нормативно-правових актів у часі, які діяли на момент зазначених правовідносин.
У свою чергу, представником відповідача 1 через систему «Електронний суд» до матеріалів справи долучені заперечення на відповідь на відзив (вх. №8554 від 24.02.2025), у яких наголошує, що механізм подачі документів, направлення їх до ГУ НГУ, отримання від Головного управління НГУ рішення про виплату ОГД, командуванням військової частини був дотриманий. Виданий наказ командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату ОГД та здійсненна така виплата ОСОБА_1 та сім'ї ОСОБА_3 . Аналогічний механізм виплат визначений в наказі МВС України від 09.08.2022 № 484 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 року за № 940/38276). Також звертає увагу суду, що як відповідно до ПКМУ №975, ПКМУ № 168, Порядку № 484 - для вирішення питання щодо виплати ОГД у Головному управлінні НГУ наказом командувача Національної гвардії України призначається комісія з питань виплати ОГД. У військовій частині така комісія не створюється. Право приймати правові рішення щодо виплати ОГД надано тільки комісії Головного управлінні НГУ. Головне управління НГУ приймає рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату ОГД особам, які звернулися за її отриманням, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення такої особи (таких осіб) з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання. Акцентування уваги представником позивача, на висновок, який на їх думку не був відпрацьований військовою частиною є безпідставні. В жодному із вище перелічених документів, а саме в ПКМУ № 975, ПКМУ № 168, Порядку № 484, крім згадування про висновок, його форма, структура не визначена та як додаток не наведена, тому відпрацьовується у довільній формі.
Відповідач 2 проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача 2 не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Старший солдат ОСОБА_2 проходила службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді старшого стрільця 1 відділення 1 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону.
27 лютого 2022 року старший солдат ОСОБА_2 загинула, місце смерті Комунарський район м. Запоріжжя, про що Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 03.03.2022.
Комісією ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини від 21.05.2022 №382 за фактом загибелі старшого стрільця 1 відділення 1 патрульного взводу 2 патрульної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 проведено службове розслідування та 14 червня 2022 року командиром військової частини затверджено висновок за його результатами.
31 травня 2024 року до ВЧ НОМЕР_1 надійшло розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.05.2024 №3/12-1939 щодо усунення недоліків та порушень в службовому розслідуванні за фактом загибелі військовослужбовця 1 патрульного батальйону старшого солдата ОСОБА_2 , в частині неповноти та не об'єктивності проведеного розслідування.
Комісією ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, наказу МВС України від 21.04.2020 № 347 «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України» та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2022 №382 за фактом загибелі старшого стрільця 1 відділення 1 патрульного взводу 2 патрульної роти ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 проведено службове розслідування, за висновком від 14.06.2024 якого було встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 порушила статті 12, 13, 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, не доповіла своєму безпосередньому командиру про залишення місця виконання службових обов'язків доручених їй за посадою та вирішення службових питань, піддавши загрозу своєму життю.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Крім того, 07.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 складені Акт спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 27 лютого 2022 року о 15 годині 00 хвилин (за формою Н-5) та Акт №178/2024 про нещасний випадок (у тому числі поранення) військовослужбовець військової служби за контрактом старший солдат ОСОБА_2 . За висновком комісії: нещасний випадок (поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Як вказано у постанові медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» від 04.07.2024 № 200 смерть настала внаслідок множинних проникаючих вогнепальних кульових поранень голови, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів (27.02.2022). Поранення, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та причина смерті, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця (Постанова КМУ від 28.02.2022 №168).
Вивчивши вищевказані документи ВЧ НОМЕР_1 НГУ направлено до комісії Головного управління НГУ висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, членам сім'ї ОСОБА_2 , а саме: чоловік ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_2 ; мати ОСОБА_1 , у зв'язку із загибеллю (смертю), пов'язаних із проходженням військової служби при виконанні службових обов'язків, рівними частками в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у сумі 1860750,00 грн з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов, для прийняття правового рішення та визначення суми ОГД(вихідний лист до ГУ НГУ № 3/33/13/1-7353 від 27.09.2024).
15 листопада 2024 року комісією Головного управління НГУ щодо виплати ОГД у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року затверджено протокол № 742/975, яким запропоновано призначити одноразову грошову допомогу членам сім'ї та матері старшого солдата ОСОБА_2 відповідно до Порядку №975 у розмірі 465187,50 грн кожному (1/4 частки).
Супровідним листом від 28.11.2024 №3/13/1-4404 ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено на адресу ВЧ НОМЕР_1 НГУ документи для виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї і матері померлої під час виконання обов'язків військової служби старшого солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 27.11.2024 №1829 начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) наказано перерахувати кошти, отримані для виплати одноразової грошової допомоги, зокрема: матері - ОСОБА_1 в сумі 465187,50 грн на визначений банківський рахунок.
Так, 28 листопада 2024 року на банківську карту ОСОБА_1 було нараховано суму в розмірі 465187,50 грн з призначенням платежу «грошові кошти надійшли від в/ч НОМЕР_1 НГУ - одноразова допомога матері загиблої ОСОБА_2 на підставі постанови КМУ №975 від 25.12.2013», про що свідчить копія виписки по банківському рахунку.
Вважаючи, що відповідачами здійснено виплату одноразової грошової допомоги не в повному обсязі, позивач звернулась до суду із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 1 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Статтею 16-2 Закону № 2011-XII визначено розмір одноразової грошової допомоги. Так, згідно з пунктом а) частини першої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Законом України від 29.07.2022 № 2489-IX ст. 16-2 доповнено п. 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України» (застосовується з 24 лютого 2022 року).
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 21 цього Закону перебачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.
Відповідно до п. 1, 2 постанови №168 від 28.02.2022 (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент звернення позивачів із заявами про виплату одноразової грошової допомоги) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацами 1, 2 та 8 п. 2 Постанови № 168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)
Застосовуючи норми Постанови № 168 до спірних правовідносин, суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, які стосуються питання застосування цих же норм.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що аналіз змісту Постанови № 168 показує, що вона установлює 2 види виплат на період дії воєнного стану:
1) додаткову винагороду для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у п. 1- 1-2 Постанови № 168, у разі несення ними служби;
2) одноразову грошову допомогу сім'ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168.
Обидва види виплат стосуються одних і тих самих осіб, зазначених у п. 1 - 1-2 Постанови № 168, але в першому випадку вони виплачуються їм безпосередньо, а у другому - їх сім'ям.
Також спільною ознакою передбачених цією постановою виплат є їх обмеженість у часі, оскільки з назви Постанови № 168 слідує, що вона урегульовує лише окремі питання і лише деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям саме під час дії воєнного стану.
На підставі аналізу абзаців першого та шостого п. 2 Постанови № 168 Суд зробив висновок про те, що в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати- одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у п.1 - 1-2 цієї постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови №168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:
1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;
2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;
3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;
5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;
6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.
Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що той факт, що абзац перший п. 2 Постанови №168 не визначає таке формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як "загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів", вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану.
Крім того, з огляду на зміст приписів п. 1 та 2 Постанови № 168 загибель поліцейського в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв'язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Вказаний висновок підтриманий у подальшому Верховним Судом, який здійснював касаційний перегляд справи № 160/20229/22.
Так, у постанові від 21.08.2024 по справі № 160/20229/22 Суд дійшов також наступних висновків.
Згідно з п. 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.08.2022 № 484 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 року за № 940/38276) відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2-1 Постанови № 168 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України (далі - Порядок № 484).
Пунктом 1 Порядку № 484 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, цей Порядок та умови визначають виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, або які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовцям здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
За такого правового регулювання (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, Суд дійшов висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім'ї загиблого військовослужбовця Національної гвардії України на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому п.2 Постанови № 168, є:
- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;
- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.08.2024 у справі № 160/20229/22.
Повертаючись до обставин справи, варто зауважити, що смерть ОСОБА_2 настала в період проходження військової служби і пов'язана з виконанням обов'язків військової служби: 27.02.2022 близько 15 год. 00 хв. старший сержант ОСОБА_2 , рухаючись автомагістраллю Харків-Сімферополь (Е-105) поблизу Оріхівського кільця на в'їзді в м. Запоріжжя на автомобілі марки Suzuki у кузові чорного кольору д.н.з. НОМЕР_5 , в районі опорного пункту ВЧ НОМЕР_3 потрапила під вогонь військовослужбовців ЗСУ, що перебували на опорному пункті, внаслідок чого отримала поранення не сумісні з життям, що засвідчено також актом № 17/2024 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 07.06.2024.
Згідно з висновком указаного акта: нещасний випадок з старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_2 стався в період проходження військової служби при виконанні службових обов'язків.
Крім того, суд зауважує, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова №1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.
Так, Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.
Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.
Таким чином, виходячи зі змісту Постанови № 1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.
Так, наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Так, територія міста Запоріжжя (або Запорізької міської територіальної громади) (за жодної його редакції) не було внесено до території активних бойових дій.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновок про те, що відповідачі правомірно здійснили нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні обставини, які зумовлюють нарахування та виплату такої допомоги відповідно до Постанови № 168.
При цьому, суддів відхиляє доводи позивача про безпідставне застосування відповідачем 1 норм Порядку № 484, оскільки на момент прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги цей Порядок був чинний, у зв'язку з чим у відповідача 1 не було правових підстав для неврахування його положень. До того ж, вказаний Порядок відповідно до п. 3 наказу МВС від 09.08.2022 №484 застосовується з 24 лютого 2022 року.
Норми Постанови № 168 та Порядку № 975 не конкурують між собою, оскільки регулюють різні правовідносини та застосуються за різних обставин.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак