21 березня 2025 року Справа № 640/12271/21 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про відмову від позову у справі № 640/12271/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (54003, м. Миколаїв, вул. 2-а, Екіпажна, 1, ЄДРПОУ 38524996) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, ЄДРПОУ 24812228) про застосування заходів реагування, -
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Миколаївській області) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» (далі- відповідач, ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ»), в якому просить суд:
- застосувати захід реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 24812228), у вигляді повного зупинення роботи об'єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень, що розташовано за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, а/д «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 163 км, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі за правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); встановлено строки подання заяв по суті справи.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу №640/12271/21 до Запорізькому окружному адміністративному суду (п.8066 Додатку 3 до Порядку №399, електронний ресурс: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).
13 березня 2025 року справа №640/12271/21 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Татаринову Дмитру Вікторовичу.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року адміністративну справу №640/12271/21 прийнято до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України.
20 березня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про відмову від позову, у зв'язку із врегулювання між сторонами спору. В обґрунтування заяви вказано, що підставами для звернення до суду стали порушення з боку відповідача вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей. За результатами виїзду на об'єкт за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, а/д "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ", 163 км, встановлено, що у результаті бойових дій які проходили на території Шевченківської територіальної громади АЗС ТОВ "ГЛУСКО РІТЕИЛ" була частково зруйнована та станом на 19 березня 2025 року не здійснює господарську діяльність. Об'єкт значно пошкоджений, усунути порушення, виявлені перевіркою, неможливо без відбудови приміщення, на підтвердження чого до заяви додано фотодокази. Зазначає, що з моменту проведення перевірки та звернення ГУ ДСНС з позовом пройшов значний проміжок часу, суттєво змінилися фактичні обставини технічного стану будівлі та приміщень, що були предметом перевірки (часткове руйнування внаслідок бойових дій) у зв'язку із чим припинили існувати підстави позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити, а заява позивача підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Приписами частини першої статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Суд бере до уваги, що разом із заявою про відмову від позову позивачем надано до суду надано фотодокази на підтвердження факту часткового руйнування АЗС ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на території Шевченківської територіальної громади та не здійснення станом на 19 березня 2025 року ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» господарської діяльності, порушення з боку якого вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які створювали загрозу та небезпеку життю людей, слугувало підставою для звернення позивачем до суду із позовом у справі № 640/12271/21. Тобто, станом на дату надходження на адресу суду заяви представника позивача про закриття провадження по справі змінилися фактичні обставини технічного стану будівлі та приміщень, що були предметом перевірки (часткове руйнування внаслідок бойових дій), внаслідок чого відпали підстави для заявлення позовних вимог.
Отже, враховуючи те, що відмова від позову є безумовним правом особи - позивача, яка звернулася до суду з позовом, та не суперечить чинному законодавству, не порушує права, свободи та інтереси учасників адміністративного процесу, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету слід зазначити наступне.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Частиною першою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Вказане узгоджується з позицією ОП КАС ВС, викладеною у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем у даному спорі є суб'єкт владних повноважень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення (часткового повернення) судового збору.
Керуючись статтями 47, 142, 189, 238, 241, 256 КАС України, суд, -
Прийняти відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від позову
Провадження у справі № 640/12271/21 за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» про застосування заходів реагування, - закрити.
Роз'яснити позивачу, що на підставі частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 21 березня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов