21 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/7109/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2024 року: № 0826270-2411-0713-UA21080070000025254, №0826272-2411-0713- UA21080070000025254.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 31.08.2018 року позивачем придбано будівлю - літера «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана будівля, загальна площа якої складає - 498.50 кв. м. розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,65 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
При цьому позивач вказує, що після формального оформлення договору купівлі-продажу будівлі, за призначенням вказану будівлю не використовував так як дана будівля потребувала великих фінансових вкладень, та відповідно доходів ніяких не отримував.
Відтак, об'єкт нерухомості, за який контролюючим органом донараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки такий знаходиться в занедбаному стані та потребує ремонту, що підтверджується Актом огляду Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.09.2024 року.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою судді від 19.12.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач не погоджується з вимогами адміністративного позову.
Вважає необгрунтованими доводи позивача стосовно того, що об'єкт нерухомості, за який контролюючим органом донараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки такий знаходиться в занедбаному стані та потребує ремонту, що підтверджується Актом огляду Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.09.2024 року.
Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - «адмінкорпус літ.А», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 498,5 кв. м.
Податковий кодекс України містить чіткий перелік випадків, за яких нерухоме майно не є об'єктом оподаткування, а також пільг зі сплати податку (ст.266 ПК України) та не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно за об'єкти, що перебувають у власності суб'єкта господарювання, однак тимчасово не використовуються у зв'язку з тим, що потребують ремонту.
Сама по собі наявність спеціального статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 22.10.2024 року у справі № 260/8694/23.
Жодних доказів про те, що об'єкт нерухомості (будівля адмінкорпусу) використовується у господарській діяльності позивачем не надано. Більше того, ОСОБА_1 сам стверджує у позовній заяві, що вказана будівля ним не використовується, потребує великих фінансових вкладень.
Відтак, при нарахуванні податкових зобов'язань, ГУ ДПС у Закарпатській області діяло на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.
10.02.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що під час укладення договору купівлі продажу нерухомого майна, відмінне від земельної ділянки, який укладений 21.08.2018 року на його вимогу, а саме: отримати від продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс» в особі директора Циганина Михайла Георгійовича, який діяв на підставі статуту акту прийому передачі даного нерухомого майна, йому було відмовлено. За таких обставин вважає, що він не являється власником даного майна оскільки насправді акту прийому передачі даного майна не має.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 04.06.2024 року Головне управління ДПС у Закарпатській області прийняло податкові повідомлення-рішення за №№ 0826270-2411-0713-UA21080070000025254 та 0826272-2411-0713- UA21080070000025254, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нарахувало ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 19441,50 грн. та за 2023 рік в сумі 20039,70 грн.
Вказані податкові зобов'язання були нараховані за об'єкт нежитлової нерухомості - «адмінкорпус літ. А», загальною площею 498,5 кв.м., що перебуває у власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю таких податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст.265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: «є» будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб'єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України має бути наявність двох обов'язкових складових:
- об'єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- об'єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним постанові від 31.10.2023 року у справі №160/11472/19, відповідно до якого для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 року у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Крім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що належний йому об'єкт нежитлової нерухомості, за який відповідач нарахував йому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022-2023 роки, не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд зазначає, що враховуючи вищенаведені положення ПК України, під час розгляду справ даної категорії підлягає встановленню, чи фактично використовував позивач у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належні йому об'єкти нерухомості.
З'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі №140/2387/19.
В той же час, матеріалами справи не підтверджено використання об'єкту за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Дубове, вулиця Франка І., будинок 70 «А», у господарській діяльності позивача.
Дійсно, позивачем надано акт обстеження будівлі від 18.09.2024 року № 02-35/741, однак акт обстеження не є правовстановлюючим документом, такий лише містить основні характеристики об'єкта.
Податковий кодекс України не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно за об'єкти, що перебувають у власності суб'єкта господарювання, однак тимчасово не використовуються у зв'язку з потребою ремонту. В свою чергу позивач у встановленому законодавством порядку право власності на такий об'єкт нерухомості не припинив.
Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави вважати, що нежитлова будівля, що належить позивачеві за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування у розумінні підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, контролюючим органом правомірно нараховано ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та як наслідок оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені законно, відтак відсутні підстави для їх скасування.
З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та в задоволенні позову необхідно відмовити.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті