про повернення позовної заяви
21 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1101/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, яким просить суд:
1 Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 30.01.2020 року по 20.05.2023, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених з урахуванням п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «про державний бюджет на 2023 рік» на відповідні тарифні коефіцієнти..
Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог.
17.03.2025 року до суду надійшла заява, в якій позивач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду з даним позовом за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Позивач вказує, що повідомлення про розмір посадового окладу та виплачене грошове забезпечення з урахуванням вищевикладеного за період служби з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, йому було надано листом від 31.12.2024 року №3824. В обґрунтування причин пропуску звернення до суду вказує про те, що нараховуваннч йому заробітньої плати з врахуванням тарифного коефіцієнту станом на 2018 рік йому стало відомо тільки з відповіді на його заяву. Вказав, що про вищевказаний факт та який саме тарифний коефіцієнт застосував відповідач при обчисленні йому заробітної плати за період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 рік та інших виплат йому відомо не було. У зв'язку з вищенаведеним, просить суд поновити йому процесуальний строк на звернення до суд з даним позовом
При розгляді заяви позивача, суддя виходить з такого.
За приписами ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.ч.1, 5 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд враховує, що 06.04.2023 року Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
У цій справі суд установив, що позивач станом на теперешній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
31.12.2024 року позивач отримав від відповідача письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому за 2020-2024 роки. За словами позивача, саме з цього моменту він дізнався про порушення своїх прав.
Втім, до суду з даним позовом про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 27.02.2020 року по 20.05.2023 року позивач звернувся 18.02.2025 року.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 року застосуванню підлягає ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, факт якої має підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Однак суд не вбачає обставин, які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом у частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, а твердження, на які він посилається у заяві від 17.03.2025 року, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Посилання позивача на те, що відлік строку звернення до суду з цими вимогами слід вести з 31.12.2024 року - моменту отримання ним повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, не заслуговують на увагу, оскільки ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду із заявленими вимогами.
По перше, відповідно до наведеного законодавства, тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові при звільненні.
Отож дата отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, направленого відповідачем листом від 31.12.2024 року, у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
Подібне правозастосування наведено у постанові Верховного Суду від 04.10.2024 року у справі №200/1643/24.
По друге, на спірні правовідносини щодо періоду з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року розповсюджуються приписи ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX, якою тримісячний строк звернення до із заявою про вирішення трудового спору обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме повернення позовної заяви в цій частині.
Що стосується перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 року, то строк звернення до суду у цій частині позивачем не пропущено.
Таким чином позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року, підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 року по 20.05.2023, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених з урахуванням п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «про державний бюджет на 2023 рік» на відповідні тарифні коефіцієнти .- повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Я. М. Калинич