12 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/219/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіга Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився,
відповідач: Закарпатська митниця - представник Пензов Сергій Вікторович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (вул. Собранецька, 20 м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання дій та рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 12 березня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 21 березня 2025 року.
17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці, в якій просить суд: 1) визнати протиправними дії державного інспектора Закарпатської митниці Ситар Наталія Іванівна щодо відмови позивачу у Пропуску через державний кордон; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № U305230/2024/000020 від 16.07.2024, яким відмовлено позивачу у Пропуску через державний кордон; 3) відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішенням відповідача в розмірі 300 255 550 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 4207,76 грн заподіяну позивачу незаконними діями та рішенням відповідача.
20 січня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду:
- доказ сплати судового збору в сумі 968,96 грн (оригінал квитанції чи платіжного доручення).
28 січня 2025 року позивачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік.
29 січня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Судовий розгляд справи по суті відбудеться 20 лютого 2025 року. У задоволенні клопотання позивача від 28 січня 2025 року про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
05 лютого 2025 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
07 лютого 2025 року ухвалою суду клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін - задоволено. Призначено підготовче засідання на 20 лютого 2025 року о 15:30 год.
20 лютого 2025 року ухвалою суду клопотання позивача про витребування доказів від 17.01.2025 року та від 18.02.2025 року- повернуто заявнику без розгляду.
20 лютого 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі. Викликано в судове засідання на 13:30 год 11 березня 2025 року свідка: державного інспектора ОСОБА_2 .
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач разом із заповненою декларацією для митного контролю та митного оформлення товарів подав: документи, що посвідчують особу та підтверджують країну постійного проживання позивача (а саме паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ), документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках та придбання особою банківських металів у банках та/або Національному банку, визначені у пункті 18 постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 р. № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», тому встановлених законом підстав для відмови позивачу у перетинанні державного кордону у відповідача в особі державного інспектора Закарпатської митниці Ситар Наталія Іванівна, який за ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не було.
05 лютого 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що позивачу правомірно повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України з причин ненадання в повному обсязі документів, передбачених Законом України «Про валюту і валютні цінності», Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №5, Законом України «Про платіжні послуги від 30.06.2021 року» №1591-ІХ та Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №3, а саме у зв'язку з ненаданням виписки про рух коштів з власного рахунку разом із чеками на видачу готівки в АТ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АБ «Південний».
04 березня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що так як позивач надав відповідачу документи, що підтверджують зняття позивачем готівки з власних рахунків у банках, а виписки про рух коштів з власного рахунку, які вимагав відповідач при прийнятті оскарженого рішення, і на які посилається у відзив відповідача на позовну заяву не є документами, що підтверджують зняття позивачем готівки з власних рахунків у банках і надання виписок про рух коштів з власного рахунку, тому заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву відповідача є безпідставними і підлягають відхиленню. Так, як таким свавільними, дискримінаційними, незаконними діями , та незаконним рішенням відповідача позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду, тому підлягають задоволенню вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак 20 лютого 2025 року до суду подано заяву про розгляд справи без його участі.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16 липня 2024 року державним інспектором Ситар Н.І. прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305230/2024/000020, (а.с. 11).
Відмова у пропуску через митний кордон прийнята у зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів передбачених Законом України «Про валюту і валютні операції», Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою НБУ від 02.01.2019 № 5, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 та Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою НБУ від 02.01.2019 № 3, в частині надання при вивезені за межі України іноземної валюти в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 3 статті 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо переміщення таких товарів через митний кордон України, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здійснення митних формальностей можуть використовуватися паперові примірники таких документів, надані декларантом або уповноваженою ним особою.
Переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII Транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За частиною третьою цієї статті закону Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» від 27 лютого 2019 року № 203 особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро.
Згідно з частиною 7 ст.40 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 року №1591-IX Нацбанк у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення. Перелік касових документів (форма і реквізити) за якими банк забезпечує видачу/приймання готівки національної/іноземної валюти визначений Інструкцією про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затв. постановою Правління Нацбанку від 25.09.2018 року № 103 ( далі Інструкція). Пункт 104 розділу VI Інструкції зазначено обов'язкові реквізити, які мають містити документи, а реквізити у касових документах зазначені у додатку 20. Пунктом 151 розділу VI Інструкції визначено, що надавач платіжних послуг після завершення видачі готівки користувачу зобов'язаний надати йому один примірник видаткового касового документа (платіжну інструкцію на видачу готівки, видатковий касовий ордер) у паперовій формі або касовий документ в електронній формі.
Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019 (далі - Положення №5), визначено, що фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.
Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.
Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (Абзац 1 частини 6 статті 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №631).
Згідно з пунктом 1.1 розділу I цей Порядок розроблено відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України (далі - Кодекс) з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ.
Пунктом 1.2 розділу I Порядку № 631 визначено, що картка відмови - картка відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Як встановлено пунктами 8.1, 8.2, 8.5 Розділу VIII Порядку № 631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.
Судом встановлено, що 16 липня 2024 року державним інспектором Ситар Н.І. прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305230/2024/000020, (а.с. 11).
Відмова у пропуску через митний кордон прийнята у зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів передбачених Законом України «Про валюту і валютні операції», Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою НБУ від 02.01.2019 № 5, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 та Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою НБУ від 02.01.2019 № 3, в частині надання при вивезені за межі України іноземної валюти в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.
При цьому, у оспорюваному рішенні роз'яснено вимоги виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, а саме: виконати вимоги НБУ в частині надання документів, що підтверджують зняття особою готівки з власних рахунків банка, що є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття готівки з власних рахунків у банках, надати платіжні інструкції на видачу готівки, форма якої наведена у Додатку 12 (пункт 102 Інструкції) та надати довідки про рух коштів з відповідних банків, а надані копії чеків банку "Південного" не містять жодних таких відомостей ( а.с.94).
11 березня 2025 року, у судовому засіданні в якості свідка допитано державного інспектора ОСОБА_2 .
Свідок зазначила, 16 липня 2024 року нею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації щодо ОСОБА_1 .. Позивач у пункті пропуску "Вилок-Тисабеч" митного поста "Вилок" Закарпатської митниці згідно з поданою Декларацією транскордонного переміщення валютних цінностей заявив 247 244 долари США для вивезення з митної території України. Подав не весь пакет документів, зокрема документи що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках. ОСОБА_1 дзвонив на всі гарячі лінії. У транспортному засобі було троє осіб: мама позивача, шофер та Захаріїв. Захаріїв надав чеки на видачу готівки із банків: «Приватбанк», «Ощадбанк», «Південний», «Кредобанк», «Львів», «Креді Агріколь Банк». Картку відмови підписав, не відмовився. Весь процес займав 3 години. На поданих чеках не видно номера, особливо щодо банку «Південний». Чеки «Укргазбанку» не надавалися.
Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд констатує, що позивач лише частково підтвердив зняття готівки із власних рахунків (83-115), що не можна сказати про копії чеків банку "Південного", які не містять жодних відомостей (а.с.94), тому позивачу правомірно повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України з причин ненадання в повному обсязі документів, передбачених Законом України «Про валюту і валютні цінності», Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №5, Законом України «Про платіжні послуги від 30.06.2021 року» №1591-ІХ та Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №3, а саме у зв'язку з ненаданням виписки про рух коштів з власного рахунку разом із чеками на видачу готівки в АТ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АБ «Південний».
Оскаржуване рішення відповідача від 16 липня 2024 року № UA305230/2024/000020 є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.
Позовна вимога відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішенням відповідача в розмірі 300 255 550 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 4207,76 грн заподіяну позивачу незаконними діями та рішенням відповідача не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено протиправності дій відповідача 16 липня 2024 року при відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305230/2024/000020.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання дій та рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль