21 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/25664/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарування та невиплати ОСОБА_2 середній заробіток ха весь час затримки розрахунку за період з 29 березня 2014 року по 30 листопада 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплати ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 29 березня 2014 року по 30 листопада 2024 року в сумі 32917,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом УМВС в Житомирській області від 28.03.2014 № 78 о/с його звільнено зі служби в міліції (за власним бажанням). При звільненні з міліції з позивачем не проведено повного розрахунку грошового забезпечення (компенсація за невикористану частину щорічної та додаткової відпусток. На виконання судового рішення, відповідачем остаточний розрахунок після звільнення проведено 30.11.2024 в сумі 12317,86 грн. Отже, починаючи з 30.11.2024 виникло право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. З врахуванням викладеного, позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні та витребувано докази у відповідача.
Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
За допомогою підсистеми «Електронний суд» до Житомирського окружного адміністративного суду від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, вказує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати, а з прийняттям судових рішень, положення статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що регулюється матеріальними нормами трудового права. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Разом із відзивом проти позову відповідачем надано довідку про доходи № СЕД -8119-2025 від 09.01.2025, якою повідомлено про місячне та середньоденне грошове забезпечення позивача за січень 2014 року та лютий 2014 року. Середньоденна заробітна плата складає 101,53 грн.
Від позивача 21.01.2025 надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з інформацією викладеною у довідці про доходи та зазначає, що грошове забезпечення за січень 2014 року по всіх довідках, які були отримані від відповідача та надані суду (архівна довідка про нараховані суми грошового забезпечення № 413 та архівна довідка про середній розмір грошового забезпечення № 414/29) становить 3308,44 гривень, а не 2688,81 грн яка вказана у довідці про доходи № СЕД -8119-2025 від 09.01.2025. Тим більше самим відповідачем у його ж інформації СЕД-9606-2025 від 09.01.2025 за січень 2014 року вказано суму 3308,44 грн.
Отже, середньоденне моє грошове забезпечення становить 112,03 грн, а не 101,53грн, та всі розрахунки потрібно робити саме із суми 112,03 грн.
Від ГУ НП в Житомирській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» 22.01.2025 надійшли заперечення (на відповідь на відзив). Відповідач вказує, що листі УФЗБО ГУНП в Житомирській області № СЕД-9606-2025 від 09.01.2025, вказано грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень-лютий 2014 року. Відповідно до вказаного листа сума грошового забезпечення за січень 2014 року складає 3308,44 грн, однак звертаємо увагу суду, цієї суми доплату надбавки за вислугу років за 01.12.2013 року в сумі 619,63грн.
Від позивача 24.01.2025 надійшла відповідь на заперечення з долученою копією особової карточки позивача, де міститься сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період січень 2014 року - 3308,44 грн.
Клопотання про долучення доказів (матеріалів) до матеріалів справи, а саме: лист про надання інформації СЕД № 29356-2025 від 03.02.2025(345618) з двома додатками, а саме: довідками про грошове забезпечення у січні та лютому 2014 році.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та 28.03.2014 наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 78 о/с його було звільнено зі служби в міліції (за власним бажанням).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 240/31027/23, яке залишене Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року без змін, зобов'язано Головне управління національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпусток за 2007 - 2008 роки по 30 діб за кожен рік; 2010 рік - 30 діб та за 2014 рік - 30 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та з урахуванням індексації.
Сума, що підлягала виплаті після утримання податків та зборів, у розмірі 12317,86 грн було зараховано на особовий банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» позивача 30 листопада 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №17543.
Вважаючи затримку виплати розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Один із принципів здійснення трудових правовідносин відплатність праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень. Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Згідно з частиною четвертою статті 43 Основного Закону України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, повноваження щодо ухвалення якого має Верховна Рада України (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України визначено, що під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від установи провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.
Оскільки спеціальним законодавством, не врегульовано оплату праці працівникам міліції, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності у трудових відносинах, суд доходить висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, що складаються під час звільнення зі служби в Національній поліції України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу (у редакції до 19.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Буквальний аналіз норми статті 116 КЗпП України у взаємозв'язку з нормами цього Положення дає підстави для висновку, що у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок, затримка проведення якого зумовлює правові наслідки згідно зі статтею 117 КЗпП України, а саме виплату середнього заробітку за увесь час затримки проведення розрахунку.
Отже, не проведення відповідачем у день звільнення позивача зі служби в міліції виплати належних при звільненні сум доводить протиправність такої бездіяльності та обґрунтованість застосування наслідків згідно зі статтею 117 КЗпП України.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам суд у цій справі враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, які підлягають урахуванню в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, у постанові Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).
Тобто, період до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями без застосування принципу співмірності суми відшкодування щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Отже, враховуючи постанову Верховного Суду, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: з 28.03.2014 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 30.11.2024.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Визначаючись щодо суми середнього заробітку за період з 28.03.2014 по 18.07.2022, суд виходить з наступного.
Відповідно до наданої відповідачем довідки про грошове забезпечення за січень-лютий 2014 року, які видані на підставі особового рахунку за 2014 рік (архівний фонд №71, архівна справа №19), а саме: довідки №26051-2015 від 20.01.2025 видана ОСОБА_1 про те, що його грошове забезпечення у лютому 2014 року становило 3301,50 грн; відповідно до довідки виданої на підставі особових рахунків з надання грошового забезпечення за 2014 рік, які передані на тимчасове зберігання архівного підрозділу ГУ НП в Житомирській області: архівний фонд №71, архівна справа №19, грошове забезпечення ОСОБА_3 за січень 2014 року становило 3308,44 грн.
Отже, судом враховується середньоденний заробіток позивача за січень-лютий 2014 року у сумі 112,03 грн ((3301,50 грн + 3308,44 грн)/59 днів (січень, лютий 2014 року)).
Кількість днів затримки розрахунку із 29.03.2014 по 18.07.2022 становить 3034 днів. Середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 339899,02 грн.
Отже, сума яка підлягає відшкодуванню за період з 29.03.2014 по 18.07.2022 становить 339899,02 грн.
Розглядаючи спірні правовідносини до 19.07.2022, суд враховує , що у постанові від 18.07.2018 в справі № 825/325/16 Верховний Суд та у постанові Великої Палати ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц вказано на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
У п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Враховуючи, що середній заробіток за час затримки виплат при звільненні позивача з поліції за вказаний період, становить 339 899,02 грн. є значно більшою ніж виплачена сума на виконання рішення суду (12317,86 грн), яка підлягала виплаті при звільненні, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає принцип співмірності.
При вирішенні справи суд з'ясував, що істотність частки невиплаченого грошового забезпечення 12317,86 грн у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за 3034 дні становить 3,62% (12317,86 х 100/ 339899,02 грн).
Отже, сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 8,31 % розраховується наступним чином: 112,03 грн (середньоденний заробіток позивача згідно довідки) х 3,62 % =4,05 грн - середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 4,05 грн х 3034 (дні затримки розрахунку) = 12287,70 грн.
Отже, з урахуванням співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.03.2014 по 18.07.2022 має бути виплачений позивачу у розмірі 12 287,70 грн з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача.
Період стягнення з 19.07.2022 по 30.11.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону №2352-ІХ, на користь позивача (за період з 19.07.2022 по 30.11.2024, не більше шести місяців) слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 20 613,34 грн (112,03 грн х 184 календарних дні).
Таким чином, враховуючи дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, а саме 30.11.2024 та вищезазначені висновки Верховного Суду, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з позивачем становить 32901,22грн (12 287,7 грн+20613,52 грн).
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільнені зі служби та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 32901,22грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити .
Понесені судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити позов Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 32901,22 (тридцять дві тисячі дев'ятсот одна) гривня 22 коп .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
21.03.25