21 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/20420/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007094 від 27.06.2023, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню зокрема через те, що у ній не зазначено у чому полягає порушення та який документ не було надано під час перевірки. Позивач стверджує, що під час перевірки відповідачу було надано усі необхідні документи. Крім того, відповідач не довів факт встановлення порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт". Також, позивач вказав, що сама постанова прийнята з порушенням законодавства щодо її прийняття і відносно до фізичної особи, а не суб'єкта господарювання.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
08.08.2023 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов за вх. №53955/23, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що перевіркою було встановлено відсутність картки водія ОСОБА_1 та роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 24.05.2023, у слоті тахографа знаходилась картка іншого водія - ОСОБА_2 .
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.05.2023 згідно затвердженого графіку (на звороті а.с.30) та на підставі направлення від 19.05.2023 №002393 (а.с.30) проводилась рейдова перевірка транспортних засобів, під час якої було перевірено транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час здійснення перевірки документів було встановлено відсутність картки водія ОСОБА_1 до цифрового тахографа, замість якої у слоті тахографа знаходилась картка іншого водія.
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2023 №000178, в якому вказано, що під час надання послуг з вантажних перевезень встановлено порушення абзацу шостого частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: виконання резидентом України міжнародних перевезень вантажу без документів визначених ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відсутня особиста картка водія ОСОБА_1 в слоті тахографа; роздруківка даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 24.05.2023 (а.с.31).
За результатами розгляду акта від 24.05.2023 №000178, 27.06.2023 відповідачем винесено постанову №007094 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 у розмірі 34000,00 грн за порушення вимог ст.53 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону №2344-ІІІ (а.с.4).
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положення Закону №2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ визначено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Положеннями Порядку №1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно- вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).
Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з частиною 1 статті 53 Закону №2344-ІІІ передбачено організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 58 Закону №2344-ІІІ передбачено контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Функціями контролю за здійсненням міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є: контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; облік автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів.
Частиною 3 статті 53 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно - облікову документацію; схему маршруту.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв (частина 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ).
Статтею 59 Закону №2344-ІІІ визначено, що резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов'язкового страхування, передбачені законодавством України.
Так, відповідно до абзацу шостого частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція правопорушення, передбаченого абзацом шостим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає настання відповідальності резидентів та/або нерезидентів за виконання ними міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.
Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Частинами 1, 2 статті 53 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
Абзацом другим частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів зобов'язані мати вичерпний перелік документів, установлених статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених чинним законодавством документів на момент складання акта про проведення перевірки.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів зобов'язані мати вичерпний перелік документів, установлених статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
У спірному випадку мова йде про відсутність картки водія ОСОБА_1 та роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 24.05.2023, оскільки особиста картка водія ОСОБА_1 на момент перерівки знаходилася поза межами слоту тахографа, а у слоті перебувала картка іншого водія - ОСОБА_2 , тобто водієм ОСОБА_1 не використовувалась його особиста картка водія, тому водій не зміг надати роздруківку інформації на паперовому носії щодо його роботи та відпочинку, як водія з цифрового тахографа, вказане порушення відображено в акті перевірки від 24.05.2023 №000178.
Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу шостого статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.
Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 27.06.2023 №007094.
Згідно акта №000178 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2023 встановлено, що під час перевірки виявлено порушення: здійснення міжнародних перевезень вантажу за маршрутом "Турція - Україна" згідно CMR №СНТ 08/08-2022 від 18.05.2023 у водія ОСОБА_1 на момент перевірки відсутня особиста картка водія в слоті тахографа.
Так, на вимогу інспектора водій ОСОБА_1 надав для перевірки роздруківку даних роботи тахографа. Дослідивши вміст останньої було встановлено, що у слоті тахографа картка іншого водія - ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується роздруківкою з програми Taxo-Ekspert. Факт причетності цієї роздруківки до перевірки перевізника в результаті якої складено акт №000178 від 24.05.2023 підтверджується часом перевірки та зазначеним номером ТЗ - НОМЕР_2 . Так, акт №000178 від 24.05.2023 складено о 12 год. 40 хв., водночас роздруківки даних роботи тахографа зроблено о 09:42 год. (UTС).
Всесвітній координований час (англ. Coordinated Universal Time, Temps universel coordonnе, UTC, Time Zulu) - стандарт, за яким суспільство регулює годинники й час. Приблизно відповідає сонячному "часу на Гринвіцькому меридіані. Київський час більший від UTC на 2 години взимку та на 3 - влітку.
Водій транспортного засобу відмовився від ознайомлення з актом та від підписання акта.
Посадовими особами Укртрансбезпеки під час зупинки, належного позивачу транспортного засобу, перевірялося не дотримання водієм режиму праці та відпочинку, а наявність документів для здійснення міжнародних перевезень вантажів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що водій не надав під час проведення перевірки роздруківки режиму праці та відпочинку за 24.05.2023, оскільки його особиста картка водія ОСОБА_1 на момент перевірки не знаходилася у слоті тахографа, тобто водієм не використовувалась, а у слоті тахографа перебувала картка іншого водія - Комісарчука Ігоря, тому водій не зміг надати роздруківку інформації на паперовому носії щодо його роботи та відпочинку, як водія, з цифрового тахографа.
Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифіковані Законом України №129 від 06.03.2008, а також статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", на виконання своїх повноважень та, з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення пасажирів, у водіїв було витребувано роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок.
Згідно з приписами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
07.09.2005 прийнято Закон України №2819 Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Закон №2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору.
Отже, з прийняттям Закону №2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов'язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЄУТР, ця Угода застосовується на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території зазначеної вище Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.
Відповідно до статті 1017 ЄУТР, Договірні сторони приписують встановлення та використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їх території, контрольного пристрою відповідно до вимог цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. Контрольний пристрій за змістом цієї Угоди повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та перевірки, вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. Вважається, що контрольний пристрій, що відповідає постанові (CEE) № 3821/85 Ради від 20 грудня 1985 року, у тому, що стосується її конструкції, встановлення, використання та перевірки, відповідає вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.
Відповідно до статті 12-34 Розділу III «Використання обладнання» Додатку 32 «Контрольний пристрій» ЄУТР, Якщо через свою відсутність водій не може використовувати контрольний пристрій, встановлений на транспортному засобі, то періоди часу, зазначені нижче в підпунктах b), с) та d) другого абзацу пункту 3: якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку I (аналоговий тахограф), проставляються на реєстраційному листку від руки автоматично або іншим способом розбірливо і без помарок; або якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку 1В (цифровий тахограф), проставляються в картці водія з використанням ручного пристрою для введення даних, передбаченого в обладнанні, що записує.
Водії: забезпечують відповідність зазначеного на реєстраційному аркуші часу 8 офіційному часу країни реєстрації транспортного засобу, наводять у дію комутаційні механізми, що дозволяють окремо та чітко реєструвати такі періоди часу: під знаком О або 35: тривалість керування; під знаком Х або 36 всі інші періоди роботи; під знаком 37: інші періоди перебування на робочому місці, а саме: - час очікування, тобто. період, протягом якого водії не зобов'язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або до виконання іншої роботи, - час, проведений поряд з водієм у процесі руху транспортного засобу, - час, проведений на спальне місце в процесі руху транспортного засобу, під знаком 38 перерви в управлінні та періоди щоденного відпочинку.
Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додаванням 1B, то він має бути готовий пред'явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуючи посадова особа: картку водія, власником якої він є; будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківку, зроблену протягом поточного тижня та попередніх 28 календарних днів, як це вимагається відповідно до цієї Угоди; реєстраційні листки, що відповідають тому ж періоду часу, про який йдеться у попередньому підпункті та протягом якого він керував транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додавання 1.
Отже, під час проведення перевірки 24.05.2023 була відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 до цифрового тахографа.
Постанова №007094 від 27.06.2023 прийнята на основі акта №000178 від 24.05.2023, в якому посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області зазначене і конкретизоване порушення щодо автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 .
Суд вважає, безпідставними доводи позивача, що відповідальність на підставі абзацу шостого частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ не може бути застосована до фізичної особи, а має бути застосований до суб'єкта господарювання, оскільки такі твердження повністю суперечать приписам Закону України «Про автомобільний транспорт», так як Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Окрім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (позивач у справі) зареєстрований, як фізична особа-підприємець, одним із видів господарської діяльності якого є «Вантажний автомобільний транспорт», тобто ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання.
Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було винесено постанову від 27.06.2023 №007094.
На переконання суду, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону №2344-ІІІ, зокрема абзацу шостого частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, таку відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть виключно автомобільні перевізники, але ж ніяк не водії транспортного засобу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду відображеній постанові від 28.12.2023 у справі №300/4673/22: «Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії».
Статтею 59 Закону №2344-ІІІ визначено, що резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов'язкового страхування, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт», зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких належать, зокрема, роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.
Оскільки актом перевірки від 24.05.2023 №000178 посадовими особами зафіксовано факт здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажів позивачем за відсутності у водія: особистої картки водія ОСОБА_1 в слоті тахографа та роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, то, відповідно, дані дії автомобільного перевізника підпадають під кваліфікацію порушення щодо виконання міжнародних автомобільних перевезень пасажирів автомобільним перевізником (позивачем) без документів, визначених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, що відповідає порушенню, яке відображене у абзацом шостим частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та доведено, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 27.06.2023 №007094 про застосування адміністративно господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
21.03.25