Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
21 березня 2025 року Справа №200/1908/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не визначення в період з 29 січня 2020 року по 19 січня 2021 року, з 12.03.2021 по 28.02.2023 роки розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідно 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 29 січня 2020 року по 19 січня 2021 року та в період з 12.03.2021 по 28.02.2023 рік перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з урахуванням раніше здійснених виплат;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за не використані 98 (дев'яносто вісім діб) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021 роки, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 рік, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів.
Разом з позовною заявою позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що частиною 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 19 липня 2022 року в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком. Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Таке правозастосування узгоджується з нормою ч. 4 ст. 3 КАС, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Отже, до позовних вимог, які стосуються періоду з 05липня 2021 року по 19 травня 2023 року, належить застосовувати норму ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас позивач зазначає, що введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє по теперішній час, є об'єктивною та непереборною обставиною, що перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо виплати йому посадового окладу та окладу за військове звання в повному розмірі. Просить визнати вказані в заяві причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою поважними.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду строк звернення до суду у справах даної категорії регулюється статтею 233 Кодексу законів про працю України. Норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Суд враховує, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у період з січня 2020 року по лютий 2023 року. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин та до 18 липня 2022 року (включно) положення статті 233 КЗпП України діяли в редакції, якою право на звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком. Проте, до правовідносин, які виникли у період з 19 липня 2022 року слід застосовувати строк, передбачений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.
Разом із цим суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Суд зауважує, що предметом спору є розмір грошового забезпечення, виплаченого позивачу у період з 29 січня 2020 року по 19 січня 2021 року та з 12.03.2021 по 28.02.2023 роки, а саме спірним є показник прожиткового мінімуму, який застосовувався при обчисленні його посадового окладу та окладу за військовим званням, а не складові грошового забезпечення, про врахування чи неврахування яких можна дізнатися одразу після отримання грошового забезпечення. На думку суду, позивач, отримуючи грошове забезпечення у спірний період, не мав обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності його розрахунку та мав законні сподівання та очікування, що розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням обчислюється відповідно до діючого законодавства України.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
Отже, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, за якими протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дослідивши доводи позивача, а також враховуючи те, що позивач є діючим військовослужбовцем, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем такого строку, а тому заява позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд виходив з наступного.
Нормами частини 1 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Відповідно до положень частини другої зазначеної статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 260 КАС України, суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами частини 1 статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням вищевикладеного, складу сторін та предмету доказування, суд доходить висновку, що зазначена справа є незначної складності та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/1908/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно правил статті 19 КАС України (предметна юрисдикція) та статей 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З метою повного та всебічного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення по справі, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 19 січня 2021 року та з 12 березня 2021 року по 28 лютого 2023 року в розрізі місяців; письмові пояснення щодо того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб був застосований під час визначення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за період з січня 2020 року по лютий 2023 року включно.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 6 статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно з частиною 7 статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до норм частини 8 статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Керуючись статтями 19, 25-27, 80, 133, 162-163, 168, 171, 243, 248, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
2. Відкрити провадження в адміністративній справі № 200/1908/25.
3. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
4. Задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку та поновити позивачу строк звернення до суду із даним позовом.
5. Зобов'язати відповідача надати суду належним чином засвідчені копії всіх доказів, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.
6. Витребувати у Військової частини НОМЕР_2 :
- відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 19 січня 2021 року та з 12 березня 2021 року по 28 лютого 2023 року в розрізі місяців;
- письмові пояснення щодо того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб був застосований під час визначення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за період з січня 2020 року по лютий 2023 року включно.
7. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачу даної ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову, а також витребуваних судом доказів.
8. У разі подання відзиву на позов до нього необхідно додати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
9. Відзив або заява про визнання позову, а також витребувані судом докази мають бути подані відповідачем до суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1.
10. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
11. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
12. Копію даної ухвали направити сторонам. Відповідачу направити також копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
13. Попередити сторін про те, що згідно з частиною першою статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
14. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.
15. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
16. Адміністративна справа розглядатиметься суддею Смагар Світланою Володимирівною одноособово.
Суддя С.В. Смагар