Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 березня 2025 року Справа№200/300/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії №056650010822 від 03.10.2024 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву від 25.09.2024 про призначення пенсії за віком застосувавши при призначенні пенсії ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 з урахуванням до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, період навчання в Селидівському гірничому технікуму з 01.09.1997 по 25.01.2000, на підземних роботах з повним робочим днем, період роботи відповідно до ст.14, пост.202, сп.1р.1, п-р.1, п.а-в, з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» ТОВ ДТЄК «Допропіллявугілля» на підземних роботах з повним робочим днем.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 05.09.2024 надав до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 18.12.2024 отримав рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.10.2024 № 056650010822, з якого вбачається, що період його навчання у Селидівському гірничому технікумі та період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» не зараховано до пільгового стажу. Позивач вказує, що періоди його навчання та роботи мають бути зараховані до пільгового стажу. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними та такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 20.01.2024 суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою у відповідача витребувані докази у справі. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що середня спеціальна освіта, здобута з в технікумах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Позивачем до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах надано Диплом ІА АР № 039715 від 05.06.2000, в якому зазначено, що ОСОБА_1 навчався в період з 1997 по 2000 в Селидівському гірничому технікумі по спеціальності “Технологія підземної розробки корисних копалин» присвоєно кваліфікацію “гірничого техніка-технолога». В період з 1997 по 2000 Позивач навчався в Селидівському гірничому технікумі, котре є вищим навчальним закладом І рівня акредитації. Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлено, що до спеціального стажу роботи зараховується саме час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти. У зв'язку з чим, до Позивача не застосовується норма передбачена статтею 38 Закону № 103/98, відповідно, період його навчання в Селидівському металургійному технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 не може бути зараховано до пільгового стажу згідно норм чинного законодавства, оскільки Селидівський металургійний технікум не є закладом професійної (професійно-технічної) освіти.
Час навчання ОСОБА_1 в Селидівському гірничому технікумі зараховано до загального страхового стажу.
Також вказує, що Спірним періодом є період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018. Відповідно до записів трудової книжки від 11.04.2016 (запис № 32-33) в періоди з 15.01.2018 по 12.10.2018 Позивач працював на ВСП «Шахтоуправління Білозерське» ТОВ ДТЄК «Добропіллявугілля» - гірничим майстром з повним робочим днем в шахті. Трудова книжка позивача від 11.04.2016 не містять записів, що підприємство атестувало робоче місце. Позивачем для підтвердження пільгового періоду роботи не було надано уточнюючу довідку.
Також вважає, що вимога про призначення пенсії у розмірі 80% від його заробітної плати (доходу) відповідно до ст. 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці» є передчасною та не підлягає задоволенню.
Відповідач скористався правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
25.09.2024 позивач - ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо призначення пенсії (незалежно від віку) на пільгових умовах. Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
03.10.2024 за результатами розгляду заяви позивача Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 056650010822 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні зазначено наступне. За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний страховий стаж склав 44 роки 11 місяців 1326 днів, в тому числі пільговий стаж роботи, відповідно до ч. 3 ст. 114 (пост. КМУ № 202) складає 20 років 08 місяців 06 днів. Працює.
Відповідно до на наданого розрахунку стажу (РС-право) вбачається, що період навчання у Селидівському гірничому технікумі та період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» не зараховано до пільгового стажу позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058- ІV).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до положень пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
З аналізу наведених норм слідує, що право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників, професії яких містяться у Списку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії, визначеної статтею 14 Закону № 1788-XII та частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000, суд зазначає наступне.
Записи у трудовій книжці позивача проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача з 01.09.1997 по 05.06.2000 навчався в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні (диплом НОМЕР_3 ).
При цьому, з 17.01.2000 по 11.04.2000 позивач працював на посаді учня машиніста підземних установок з повним робочим днем під землею, що підтверджується довідкою №653 від 18.06.2023 ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».
Відповідно до диплому молодшого спеціаліста ІА АР№039715, виданого 05.06.2000, та додатку до нього, позивач у 1999 році вступив до Селідівського гірничого технікуму і в 2000 році закінчив повний курс Селидівського гірничого технікуму за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», за час навчання склав відповідні іспити і заліки, захистив дипломний проект, склав державний іспит та здобув кваліфікацію «гірничого техніка-технолога».
Матеріалами справи повністю підтверджується період навчання позивача у Селидівському гірничому технікумі у період з 01.09.1997 по 25.01.2000, який зараховано до страхового стажу позивача.
Водночас, відповідач відмовив у зарахуванні цього періоду навчання до пільгового стажу.
Спірним є наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1997 по 25.01.2000 в Селидівському гірничому технікумі.
Згідно ч. 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (далі - Закон № 103) час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно ст. 18 цього Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать:
професійно-технічне училище відповідного профілю;
професійне училище соціальної реабілітації;
вище професійне училище;
професійний ліцей;
професійний ліцей відповідного профілю;
професійно-художнє училище;
художнє професійно-технічне училище;
вище художнє професійно-технічне училище;
училище-агрофірма;
вище училище-агрофірма;
училище-завод;
центр професійної (професійно-технічної) освіти;
центр професійної освіти;
навчально-виробничий центр;
центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
навчально-курсовий комбінат;
навчальний центр;
інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
За ч.ч.1, 6 ст. 41 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (в редакції станом на час навчання позивача у спірний період) професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 43 Закону № 1060 вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:
перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;
другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;
третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;
бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації;
спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.
За дипломом молодшого спеціаліста позивача та додатком до нього позивач в 1997 році вступив до Селидівського гірничого технікуму за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин» та в 2000 році закінчив його і здобув кваліфікацію гірничого техніка-технолога.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується факт проходження позивачем навчання у цей період з та працевлаштування за набутою професією, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 1060 (в редакції станом на час навчання у спірний період) вищі заклади освіти певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації.
Отже, на переконання суду, в даному випадку, технікум, в якому проходив навчання позивач у спірний період, здійснював підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації, тобто училища.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду навчання позивача до пільгового стажу.
Суд враховує висновки Верховного суду в постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 - шахтарі періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1999 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем.
Щодо період роботи позивача з 15.01.2018 по 12.10.2018.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Таким чином, відсутність довідки, що уточнює пільговий характер роботи, яка підтверджує зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, не може бути правомірною підставою для не зарахування позивачеві до пільгового стажу роботи, періоду підтвердженого відомостями трудової книжки.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача у спірний період займався такою трудовою діяльністю: (запис 32-33) з 15.01.2018 по 12.10.2018 працював гірничим майстром з повним робочим днем у шахті.
Суд зауважує, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Зауважень до оформлення трудової книжки відповідачами не висловлено.
Відповідно до пункту 1 Порядку №383 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Так, постановою СРСР від 26.01.1991 №10, постановою КМУ від 11.03.1994 №162, постановою КМУ від 16.01.2003 №36, постановою КМУ від 24.06.2016 №461 затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо доводів відповідача про необхідність підтвердження пільгового стажу матеріалами проведеної атестації робочого місця суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Державну службу України з питань праці (Держпраці).
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно із частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин та враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, та встановлені у цій справі обставини, суд вважає, що відсутність даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідного періоду роботи позивача.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків.
Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте, відповідач цього не зробив, а при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, дав оцінку поданим до заяви документам та прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується пільгові періоди роботи позивача за Списком №1 на шахті з 15.01.2018 по 12.10.2018, а тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.
З приводу позовних вимог позивача щодо застосування при призначенні пенсії статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ від 02.09.2008 року, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Закон України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, положення статті 8 Закону № 345-VI застосовуються при визначенні розміру пенсії після її призначення.
Суд зауважує, що предметом спору в межах цієї справі є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 03.10.2024 № 056650010822 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, оскільки пенсію позивачу не призначено, спору щодо її розміру на час звернення позивача до суду з цим позовом не існувало.
Оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси особи, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
Разом з цим, позовні вимоги про визнання протиправними дії задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії/бездіяльність відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії.
Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Як встановлено судом, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період його навчання в Селидівському гірничому технікумі та період 15.01.2018 по 12.10.2018. Отже, рішення відповідача від 03.10.2024 №056650010822 про відмову в призначенні пенсії в цій частині прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог частково.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення №056650010822 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 25.09.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 - шахтарі періоди: навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем; роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 гірничим майстром з повним робочим днем у шахті.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.10.2024 № 056650010822 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.09.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 - шахтарі періоди: навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем, період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 гірничим майстром з повним робочим днем у шахті.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов