Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 березня 2025 року Справа№200/342/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Кичко Роман Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся через систему “Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. В обґрунтування зазначено, що у 1995 році позивача засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.141 Кримінального кодексу Української РСР 1960 року (грабіж при обтяжуючих обставинах) до трьох років позбавлення волі. Згідно вимог п.6 ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 23.06.2018) позивача виключено з військового обліку, про що видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 . У вересні 2024 року позивачем встановлена відсутність згаданих відомостей про виключення його з військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн надана квитанція від 16.01.2025.
22 січня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі призначено розгляд справи за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання вимог ухвали суду від 22.01.2025 відповідачем надано копії адвокатського запиту та відповіді на нього. Також повідомлено, що враховуючи норми чинного законодавства України, виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервистів, військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як раніше засудженого за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не вбачається можливим.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
30 квітня 1996 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видана довідка про те, що він 27.02.1995 Авдіївським міським судом Донецької області засуджений по ст.141 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини особистого майна. Відбув покарання у місцях позбавлення волі з 27.02.1995 по 29.04.1996 звідки звільнений постановою Павлоградського міського суду від 29.04.1996 умовно-достроково від випробування залишеної частини покарання - 1 рік 9 місяців 28 днів.
02 грудня 1997 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видано тимчасове посвідчення (на заміну військового квитка) № НОМЕР_4 про те, що вій дійсно взятий на тимчасовий облік запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тимчасове посвідчення дійсне до видачі в/к українського зразку. Зазначене тимчасове посвідчення містить запис про «виключення з військового обліку згідно п.п.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок».
02 вересня 2024 року сформовано запит у Резерв+ з відомостей якого вбачається ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний.
01 листопада 2024 року адвокат Кичко Роман Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом про надання інформації та просив повідомити чи було виключено у 2018 році з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, яку було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Зазначено, що витребувана інформація необхідна для формування правової позиції та адвокатського досьє.
06 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надана відповідь №07/8567 в якій повідомлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 значиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 , як такий, що підлягає взяттю на військовий облік у зв'язку з тим, що п.п.6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключений з редакції вищезазначеного закону.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не надання відповіді на запит а також із діями щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до цього часу. 24 лютого 2022 з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України: які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засуджено 27.02.1995 Авдіївським міським судом Донецької області по ст.141 ч.2 КК України (ст.141 КК України «Грабіж»).
Матеріалами справи підтверджено, що позивача було виключено з військового обліку на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), про що ІНФОРМАЦІЯ_7 05.09.2018 зроблено запис.
З витягу Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний з 02.09.2024.
Суд зазначає, що статтею 37 Закону №2232-XII (у редакції, яка діяла станом на час здійснення відповідного запису у військовому документі) було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, «виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.».
З аналізу наведеного вбачається, що з 18.05.2024 відпали підстави для виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Отже, призов осіб, які раніше були засуджені з тяжкий злочин передбачено п.4 розділу «Загальні питання» вищезазначеного Порядку.
Щодо позовної вимоги в частині протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у невнесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину суд зазначає таке.
У позові зазначено, що до відповідача направлено адвокатський запит в якому адвокат просив повідомити про те «чи було виключено у 2018 році з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, яку було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину». Повідомлено, що відповіді на такий запит не отримано.
Разом з цим, під час розгляду справи судом встановлено, що 06.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 на запит адвоката надана відповідь №07/8567 в якій повідомлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 значиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 , як такий, що підлягає взяттю на військовий облік у зв'язку з тим, що п.п.6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключений з редакції вищезазначеного закону.
Суд зауважу, що позивач не оскаржує дії відповідача щодо не надіслання відповіді або не розгляду адвокатського запиту, або, з урахуванням встановлених обставин справи, щодо суті наданої відповіді.
Свої вимоги формулює так, що просить визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Кодексі адміністративного судочинства України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5 , згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Під час розгляду справи судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про наявність підстав для виключення ОСОБА_2 на підставі поданого адвокатського запиту від 06.11.2024 з військового обліку.
Суд звертає увагу, з 18.05.2024 відпали підстави для виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, оскільки така умова виключена із Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX. Також суд враховує, що затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2024 № 560 Порядком передбачено призов осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення, зокрема тяжкого злочину (крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України).
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позовна вимога щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину є похідною вимогою, у зв'язку з чим, також не підлягає задоволенню.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош