21 березня 2025 рокуСправа №160/33328/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 18.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач 3), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046850016812 від 18.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850016812 від 27.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.03.1986:
-період роботи в колгоспі «Комуніст» з 10.03.1986 до 06.06.1986;
-період роботи в радгоспі «імені Котовського» з 05.01.1988 до 26.01.1988;
-період роботи на посаді голови фермерського господарства «СІЧ» з 27.12.1997 до 31.12.1999;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем 2 та відповідачем 3 протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу. При цьому, позивач вказує, що відповідачами протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу спірних періодів трудової діяльності попри те, що вони належним чином підтверджувалися наданими документами і записами трудової книжки. Вважаючи протиправними прийняті відповідачами рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного прозовного провадження без виклику сторін.
01 січня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що позивачу не зараховано період роботи в колгоспі «Комуніст» з 10.03.1986 до 06.06.1986, оскільки відсутня інформація про виконання трудової участі у господарстві (встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів). На виконання вимог Порядку №637, позивачем не надано уточнюючу (архівну) довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані трудодні в колгоспі. Отже, відсутні підстави для зарахування оспорюваного періоду до страхового стажу. Також зазначає що позивачу не зараховано період роботи в радгоспі «імені Котовського» з 05.01.1988 до 26.01.1988, оскільки в записі про прийняття на роботу рік наказу непридатний для прочитання. Звертає увагу, що позивачу не зараховано період роботи на посаді голови фермерського господарства «СІЧ» з 27.12.1997 до 31.12.1999, оскільки відсутня довідка Пенсійного фонду України про сплачені страхові внески за вказаний період роботи.
01.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з викладеними вимогами у позові, просить суд відмовити у їх задоволенні. Відповідач вказує, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки рішення за результатами розгляду заяви позивача від 22.11.2024 приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
12.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) №046850016812 від 18.11.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії, зокрема, зазначено:
- вік заявника 60 років;
- необхідний страховий стаж становить не менше 31 року;
- страховий стаж заявника становить 30 років 5 місяців 16 днів;
До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.03.1986:
з 05.01.1988 до 26.01.1988, оскільки у записі про прийняття не читається рік наказу;
з 27.12.1997 до 31.12.1999 в ФГ «Січ», оскільки відсутній документ, що підтверджує сплату страхових внесків за дану особу.
22.11.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області) №046850016812 від 27.11.2024 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу (31 рік).
В обґрунтування відмови у призначені пенсії, зокрема, зазначено:
- пенсійний вік становить 60 років;
- вік заявника 60 років 2 місяці 4 дні;
- необхідний страховий стаж становить 31 рік;
- страховий стаж особи становить 30 років 5 місяців 16 днів;
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.03.1986:
з 10.03.1986 до 06.06.1986, оскільки відсутня інформація про виконання трудової участі у господарстві (встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів);
з 05.01.1988 до 26.01.1988, оскільки у записі про прийняття на роботу рік наказу непридатний для прочитання;
з 27.12.1997 до 31.12.1999, оскільки відсутня довідка ПФУ про сплачені страхові внески за вказаний період роботи.
Судом встановлено, що страховий стаж позивача, без урахування спірного періоду, становить 30 років 5 місяців 16 днів.
На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача - 60 років.
Не погодившись із відмовою відповідачів у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із тих доводів, якими відповідач керувався при прийнятті оскаржуваного рішення.
Щодо незарахування ГУ ПФУ в Запорізькій області до страхового стажу періоду трудової діяльності ОСОБА_2 з 10.03.1986 до 06.06.1986, оскільки відсутня інформація про виконання трудової участі у господарстві (встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 12.03.1986, ОСОБА_1 10.03.1986 - прийнятий в колгосп «Комуніст» на посаду економіста та з 06.06.1986 звільненй у зв'язку зі вступом до лав Радянської армії;
Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача внесена інформація про період роботи позивача у колгоспі.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Відсутність в трудовій книжці записів щодо трудової участі в господарстві, обов'язок щодо внесення яких покладається на адміністрацію, не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення, оскільки працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Так, записи в трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємством, а не особисто працівником. З огляду на те, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємства, недотримання правил ведення робочої документації може мати наслідки виключно для особи, яка допустила порушення, а не для робітника.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Зазначеним обставинам Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області під час прийняття оскаржуваного рішення оцінки не надало, відтак, не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Комуніст» у період з 10.03.1986 до 06.06.1986, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не зарахував до страхового стажу роботи позивача зазначений період трудової діяльності.
Щодо незарахування ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ в Запорізькій області до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 05.01.1988 до 26.01.1988, оскільки у записі про прийняття на роботу рік наказу непридатний для прочитання, а також періоду з 27.12.1997 до 31.12.1999 в ФГ «Січ», оскільки відсутній документ, що підтверджує сплату страхових внесків за дану особу.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
З трудової книжки ОСОБА_1 УКРА № НОМЕР_3 від 18.09.1964 вбачається, що позивач з 05.01.1988 до 26.01.1988 працював на посаді економіста в радгоспі «імені Котовського», а в період з 27.12.1997 до 31.12.1999 перебував на посаді голови фермерського господарства «СІЧ».
Також, період перебування на посаді голови фермерського господарства «СІЧ» підтверджується звітами про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших надходжень і витрачання коштів пенсійного фонду за І, II, III, IV квартал 1999 року з відмітками Дніпропетровського районного відділу пенсійного фонду України про прийняття; розрахунковими відомостями заробітної плати по фг «СІЧ» за січень - грудень 1999 року; платіжнити відомостями за січень - грудень 1999 року; банківським рахунком-повідомленням про сплату на рахунок ПФУ відрахування з заробітної плати за І півріччя 1999 року; квитанцією банківської установи Дніпропетровська дирекція банку «Україна» від 19.01.2001 про перерахування внесків за 1999 - 2000 до бюджету повністю; роздруківкою банківської установи Дніпропетровська дирекція банку «Україна» від 19.01.2001, відповідно до якої, зокрема перераховано внески по соціальному страхуванню за 1999 - 2000 до бюджету повністю, перераховано внески за 1999 - 2000 до бюджету повністю.
Суд звертає увагу, що працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.
Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що у записі про прийняття не читається рік наказу, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.
Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримавшись вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
Щодо відмови відповідачів в зарахуванні до стажу періоду трудової діяльності з 27.12.1997 до 31.12.1999 за відсутності довідки ПФУ про сплачені страхові внески за вказаний період.
За визначенням ст. 1 Закону №1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що несвоєчасна сплата страхових (єдиного) внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця. Відтак, несплата страхових внесків не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права на пенсію в належному розмірі.
Відтак, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 27.12.1997 до 31.12.1999 підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини,
Відтак, суд вважає, що оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивача страхового стажу, зокрема періоду трудової діяльності з 10.03.1986 до 06.06.1986, з 05.01.1988 до 26.01.1988 та з 27.12.1997 до 31.12.1999 є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046850016812 від 18.11.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850016812 від 27.11.2024.
З метою захисту прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період трудової діяльності позивача з 10.03.1986 до 06.06.1986, з 05.01.1988 до 26.01.1988 та з 27.12.1997 до 31.12.1999.
Страховий стаж позивач на момент першого звернення за призначенням пенсії 12.11.2024 становив 30 років 05 місяців 16 днів з необхідних - 31 року.
З урахуванням незарахованих ГУ ПФУ у Вінницькій області та ГУ ПФУ в Запорізькій області періодів трудової діяльності позивача з 10.03.1986 до 06.06.1986 (2 місяці 28 днів), з 05.01.1988 до 26.01.1988 (22 дні) та з 27.12.1997 до 31.12.1999 (02 роки 0 місяців 05 днів), страховий стаж позивача буде становити понад 31 рік, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Відтак, позивач на момент звернення до територіального органу пенсійного фонду України за призначенням пенсії 12.11.2024 набув права на призначення пенсії за віком.
Щодо дати, з якої має бути призначена пенсія.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що 18.09.2024 позивачу виповнилося 60 років. При цьому, вперше позивач звернувся за призначенням пенсії із заявою 12.11.2024 - в межах трьох місяців з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Відтак, пенсію має бути призначено з 19.09.2024 - тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу спірний період роботи та призначити пенсію, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як орган, що останнім прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування спірних періодів до стажу та призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав останнім заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Отже, саме ГУ ПФУ в Запорізькій області має здійснити призначення позивачу пенсії.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
Відтак, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код: 20490012, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046850016812 від 18.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850016812 від 27.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.03.1986 до 06.06.1986, з 05.01.1988 до 26.01.1988, з 27.12.1997 по 31.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.09.2024 призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код: 20490012, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон