21 березня 2025 рокуСправа №160/5171/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - Бєжанової Катерини Ігорівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/5171/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) в особі представника Бєжанової Катерини Ігорівни, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116; ІК в ЄДРПОУ 32735236), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін, щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 15.03.2024, дійсний до 15.03.2034, орган, що видав 2129, який оформлений на ім'я ОСОБА_1 .
- зобов'язати Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін, видати ОСОБА_1 оформлений на його ім'я паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 15.03.2024, дійсний до 15.03.2034, орган, що видав 2129, за місцем прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку та на підставі законодавства України, яке було чинним на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про його оформлення - 03.02.2024, тобто без пред'явлення військово-облікових документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - Бєжанової Катерини Ігорівни надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі №160/5171/25 на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 14.03.2025 закрито провадження в адміністративній справі №160/5171/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
19.03.2025 від представника ОСОБА_1 - Бєжанової Катерини Ігорівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/5171/25 в якій представник просить - ухвалити додаткове рішення, яким:
1. Стягнути за рахунок асигнувань з Державного підприємства “Документ» (код ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені у зв'язку з розглядом справи № 160/5171/25 у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.).
2. Стягнути за рахунок асигнувань з Державного підприємства “Документ» (код ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену останнім при поданні адміністративного позову суму судового збору у розмірі 970,00 грн. (дев'ятсот сімдесят гривень 00 коп.)
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наступне.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як передбачено частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву про стягнення витрат, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Судом встановлено, що 13 січня 2025 року між Адвокатським об'єднанням “Неофеліс Ло Груп» (в особі Бєжанової Катерини Ігорівни) та ОСОБА_1 (Позивачем) було укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 3.2. сторони погодили, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг наданого Адвокатським об'єднанням “Неофеліс Ло Груп» становить:
П. 3.2.1. написання та подання адвокатського запиту - 4 000,00 грн..
П. 3.2.2. написання та подання позовної заяви - 20 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 13 січня 2025 року; рахунок № 6 від 13.01.2025 року; рахунок № 18 від 04.02.2025 року; квитанція про сплату рахунку № 6; квитанція про сплату рахунку № 18; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2025 року.
Так, в акті здачі-приймання наданих послуг від 18.03.2025 року зазначено вид юридичної допомоги, а саме:
1. Написання та подання адвокатського запиту до філії Державного підприємства “Документ» в Федеративній Республіці Німеччині, м. Берлін. - вартість послуги 4000,00 грн.
2. Написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу' філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зобов'язання вчинити певні дії - вартість послуги 20 000,00 грн.
Загальна вартість згідно тарифів Адвокатського об'єднання - склала 24 000,00 грн.
Суд вказує, що зазначена адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд також зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірах 24 000,00 грн. підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, наявністю чисельної судової практики, суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 3 000,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимоги представника стягнути за рахунок асигнувань з Державного підприємства “Документ» (код ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену останнім при поданні адміністративного позову суму судового збору у розмірі 970,00 грн. - суд зазначає наступне.
Частиною 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як уже зазначалось 12.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - Бєжанової Катерини Ігорівни надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі №160/5171/25 на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 970,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 05.02.2025 року.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116; ІК в ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 485 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - Бєжанової Катерини Ігорівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/5171/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі №160/5171/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116; ІК в ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. та понесені витрати з оплати судового збору в сумі 485 грн.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков