21 березня 2025 рокуСправа №160/33585/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024р. (о/р 912490151759) щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 04.08.2003р. по 05.09.2024р.; зарахувати до страхового стажу період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 04.08.2003р. по 31.12.2003р.; та перевести з 05.09.2024р. пенсію з інвалідності на пенсію за віком, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за таким переведенням, а саме: за 2020 - 2023 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності з причиною інвалідності - «трудове каліцтво», згідно із Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01 серпня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. При цьому в заяві позивач зазначив щодо зарахування періоду перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 04 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року до страхового стажу, а всього періоду перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком до стажу роботи із шкідливими умовами праці, що дає право на пенсію на пільгових умовах. У заяві позивач також просив застосувати при переведенні на пенсію за віком показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: 2021- 2023 роки. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30 серпня 2024 року за № 48541-34034/К-01/8-0400/24 позивача повідомлено, що для вирішення питання проведення перерахунку пенсії необхідно звернутися з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України. 05 вересня 2024 року позивач через сервісний центр подав відповідну заяву про перехід на інший вид пенсії, яка була зареєстрована за № 4616. Після реєстрації заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024р. (о/р НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні про відмову також зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування», право на пенсію за віком у 2024 році мають особи, яким виповнилось 60 років та за наявності не менше 31 року страхового стажу. ОСОБА_1 має страховий стаж 27 років 14 днів. Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, та таким, що підлягає скасуванню. Просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
17 січня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 05 вересня 2024 року позивач звернувся із заявою № 4616 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961. За результатами опрацювання звернення відповідач прийняв рішення про відмову від 11 вересня 2024 року № 912490151759 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до норм статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року). Позивач ОСОБА_1 28 лютого 2024 року досяг 60-річного віку. Відповідно до даних електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 27 років 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи (трудкаліцтво/профзахворювання).
З 04.08.2003 року позивачу призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС 912490151759 страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 27 років 0 місяців 14 днів.
Згідно розрахунку стажу, періоди роботи позивача з 11.01.1985р. по 23.11.1988р. (3 роки 10 місяців 13 днів) та з 19.10.1993р. по 14.09.1994р. (10 місяців 26 днів) зараховано до стажу як періоди роботи з особливістю трудової діяльності - «Список №2».
01 серпня 2024 року позивач звернувся в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив перевести його пенсію з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.08.2024р. за №48541-34034/К-01/8-0400/24 повідомлено позивача, що для вирішення питання проведення перерахунку пенсії необхідно звернутися з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України.
05 вересня 2024 року позивач через сервісний центр подав відповідну заяву про перехід на інший вид пенсії, яка була зареєстрована за №4616.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024р. (о/р НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- ІV «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні про відмову також зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування», право на пенсію за віком у 2024 році мають особи, яким виповнилось 60 років та за наявності не менше 31 року страхового стажу. ОСОБА_1 має страховий стаж 27 років 14 днів
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділі здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, Закон України «Про «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено розділом XIVі щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, в якому ч. 3 ст. 114 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 56 Закону № 1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Приписами пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Також положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці» визначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 р. у справі № 392/17/17, згідно яких законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. у справі №185/8991/16-а.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи (трудкаліцтво/профзахворювання).
З 04.08.2003 року позивачу призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 04 серпня 2003 року позивач працював у ТОВ «Екошлак» машиністом крана на дільниці з переробки доменних шлаків, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував час перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 04.08.2003р. по 05.09.2024р. до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та до страхового стажу з 04.08.2003р. по 31.12.2003р.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 05.09.2024р., суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що відповідачем не було проведено розрахунок пільгового стажу для призначення пенсії позивача, з урахуванням зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі.
Позовні вимоги в частині зобов'язання застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за таким переведенням, а саме: за 2020 - 2023 роки, не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині позовних вимог. Позаяк, на час розгляду справи питання про призначення пенсії за віком позивачу ще не вирішено та, відповідно, не визначено показник середньої заробітної плати для обрахунку пенсії.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024р. (о/р 912490151759) щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 04.08.2003р. по 05.09.2024р. та зарахувати до страхового стажу період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 04.08.2003р. по 31.12.2003р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник