20 березня 2025 р.Справа №640/7313/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №640/7313/21,
установив:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7313/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025р. прийнято справу №640/7313/21 до провадження судді Савченко А.В. Підготовче засідання призначено на 20.03.2025 р. о 14:00 год.
18 березня 2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію наказу Генерального прокурора від 11.06.2020 №1487ц про внесення змін у наказ Генерального прокурора від 11.12.2019 №1092-вк; заборонити відповідачу (Офісу Генерального прокурора) вчиняти дії щодо внесення будь-яких змін до наказів Генерального прокурора про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк та від 11.06.2020 №1487ц.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що відповідачем було висловлено свою позицію щодо нібито невіднесення даних наказів до актів індивідуальної дії, до яких можливо вносити будь-які зміни, та їх відповідності чинному законодавству та Конституції України. Разом з тим, дані накази є явно протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень, що порушують права та законні інтереси особи, яка звернулася до суду, зокрема ст. 43 Конституції України. Так, накази Генеральних прокурорів про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092- вк та від 11.06.2020 №1487ц не відповідають висновкам Конституційного суду України. Заявник вказує, що попередження про звільнення, у порядку передбаченому ст. 49-2 КЗпПУ або частини 239 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2019 №1153/2008 йому не доведено, а також не направлено ні поштовим, ні електронним ні телекомунікаційним зв'язком, що підтверджується Відзивом на позов у справі №640/901/20. Таким чином, винесення наказів Генеральних прокурорів про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк та від 11.06.2020 №1487ц було здійснено протиправно, без його належного попередження за 2 місяці про вивільнення (звільнення) з органів прокуратури та виключення його зі списків особового складу Головної військової прокуратури. На даний час, є підстави вважати, що уповноважені особи Офісу Генерального прокурора з метою затягування розгляду справ №640/7313/21, №640/901/20, продовжуючи порушувати його права та інтереси, будуть вживати заходів щодо внесення змін (виправлень) у накази Генеральних прокурорів про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк та від 11.06.2020 №1487ц, у тому числі щодо намагання привести їх зміст із висновками Конституційного Суду України. Також, заява обґрунтована метою запобігти діям відповідача щодо можливих внесень змін у накази Генеральних прокурорів про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк та від 11.06.2020 №1487ц, що у подальшому може унеможливити виконати рішення суду у справі №640/7313/21 про поновлення порушених прав або інтересів позивача, враховуючи очевидні ознаки протиправності винесення вказаних вище наказів, що порушує трудові права та законні інтереси особи, яка звернулася до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч. 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд встановив, що позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №1487ц від 11.06.2020, яким внесені зміни до наказу Генерального прокурора №1092-вк від 11.12.2019.
Наказом Генерального прокурора Рябошапки Р. від 11.12.2019 №1092-вк (пункт 1) прокурора спеціального відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом Генерального прокурора Венедіктової І. від 11.06.2020 №1487ц внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 11.12.2019 №1092-вк та викладено пункт 1 у такій редакції:
“Капітана юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 02.12.2019 №686 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 16 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора спеціального відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
При цьому, у заяві про забезпечення позову позивач просить, зокрема, заборонити відповідачу (Офісу Генерального прокурора) вчиняти дії щодо внесення будь-яких змін до наказу Генерального прокурора про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк.
Однак, у цій справі не оскаржується наказ Генерального прокурора від 11.12.2019 №1092-вк.
Як зазначалось, відповідно до частини 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Також, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Отже, оскільки наказ Генерального прокурора від 11.12.2019 №1092-вк не є предметом оскарження, суд у справі, яка розглядається не може вживати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (Офісу Генерального прокурора) вчиняти дії щодо внесення будь-яких змін до наказу Генерального прокурора про звільнення позивача від 11.12.2019 №1092-вк, оскільки цей наказ у цій справі не оскаржується.
Щодо вимог про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу Генерального прокурора позивача від 11.06.2020 №1487ц та заборони внесення до нього будь-яких змін, суд зазначає таке.
З цього приводу суд зазначає, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, та/або обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заявник вказує, що накази є явно протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень, що порушують права та законні інтереси особи, яка звернулася до суду, зокрема ст. 43 Конституції України, не відповідають висновкам Конституційного суду України.
Суд доходить висновку, що на цій стадії розгляду справи відсутні підстави стверджувати про існування очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, оскільки у цьому випадку відповідні висновки можливі лише за наслідками розгляду справи. Інші доводи заявника щодо неправомірності оскаржуваного наказу також належить перевірити під час розгляду спору по суті.
Також заявник не обґрунтував реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Так, суд зазначає, що у справах, де предметом оскарження є лише скасування наказу, у разі задоволення позову таке судове рішення не передбачає вчинення дій щодо примусового виконання, а наказ вважатиметься скасованим у разі набрання законної сили рішенням суду.
Суд зазначає, що предметом цього сопору не є поновлення на роботі, та/або вчинення будь-яких дій, відтак у суду відсутні підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі.
Також суд зазначає, що самі по собі припущення позивача про можливе внесення змін до наказів не підтверджено належними доказами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд керується тим, що такі заходи є винятковими та застосовуються лише за наявності обґрунтованого ризику неможливості або істотного ускладнення виконання судового рішення. Позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених заходів призведе до таких наслідків.
З приводу доводів позивача, що відповідачем було висловлено свою позицію щодо нібито невіднесення даних наказів до актів індивідуальної дії, до яких можливо вносити будь-які зміни, та їх відповідності чинному законодавству та Конституції України, суд зазначає, що саме по собі обґрунтування власних вимог відповідачем не свідчить беззаперечно про його наміри вчинити певні дії, зокрема, щодо внесення змін до наказу.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України,
ухвалив:
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №640/7313/21 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко