17 червня 2024 рокуСправа №160/9398/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» ( 49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40; ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія будинок 21 А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
11.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023 р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001527 від 05.12.2023 р.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав митну декларацію разом із декларацією митної вартості та всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару. Однак, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.05.2024 Одеська митниця звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001527 від 05.12.2023 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024, у задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи № 160/9398/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.05.2023 між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» (покупцем) та V&K Pineapple Canning Co., LTD Таїланд (продавцем) укладено контракт на поставку продукції № 3841-VK/TH (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Відповідно до п.2.1 Контракту, найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін.
Згідно із п.2.2 Контракту, загальна остаточна сума цього контракту дорівнює загальній ціні товару згідно з усіма специфікаціями, які будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначається у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами.
За умовами п. 2.3 Контракту передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB BANGKOK THAILAND згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельним термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі «Правила «Інкотерсм 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 р.), та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару,
Згідно з умовами п. 3.1 Контракту визначено, що якщо у специфікаціях до цього контракту не зазначено інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем в доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок продавця у наступному порядку: 100% від суми зазначеної в специфікації до данного контракту, покупець сплачує протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання копій товаросупровідних документів.
Відповідно до п. 4.1 Контракту, товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB BANGKOK THAILAND згідно з правилами «Інкотермс» 2010 р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 р.) протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати розміщення заказу на електронну пошту Продавця. Продавець зобов'язаний письмово повідомити Покупця про дату відвантаження товару не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати його відвантаження.
Згідно з п. 4.2 Контракту продавець зобов'язаний передати разом з товаром (або одночасно з відвантаженням товару надіслати Покупцю поштою або за допомогою служби кур'єрської доставки) оригінали наступних товаросупровідних документів на товар, які визначені у п. 4.2.1 - 4.2.7, а саме: рахунок. - фактура (інвойс); міжнародна автомобільна накладне CMR (при перевезенні товару автомобільним транспортом), коносамент (при перевезенні товару морським транспортом); сертифікат походження товару (якщо товар походить з Європейського Союзу - сертифікат з перевезення товару EUR.I); пакувальний лист; документи, які підтверджують якість та безпеку товару згідно з вимогами законодавства України, що діють для даного виду товару (сертифікат якості, декларація виробника товару, санітарний сертифікат, а за необхідності - також й інші документи); засвідчена Продавцем копія митної декларації країни відправника товару; декларація виробника.
Пунктом 5.1 Контракту визначено, що якість товару має відповідати вимогам, зазначеним у законодавстві України, вимогам, зазначеним у додатках та (або) специфікаціях до цього контракту, вимогам, які звичайно ставляться до якості даного виду товару, а також має відповідати інформації про товар, зазначеній у товаросупровідних документах на товар, та інформації про товар, зазначеній на упаковці та (або) тарі товару. Якість товару має підтверджуватися відповідними документами, передбаченими законодавством України та цим контрактом. У випадку поставки товару, який не відповідає вищезазначеним положенням, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару або вимагати зменшення його ціни.
Згідно із пунктом 5.2 Контракту, товар повинен бути упакований та (або) тарований відповідно до вимог, зазначених у законодавстві України, вимог, зазначених у додатках до цього контракту, а також вимог, які звичайно ставляться до упаковки та (або) тари даного виду товару. Товар повинен постачатись у непошкодженій упаковці та (або) тарі, яка повинна забезпечити повне збереження товару від будь - яких пошкоджень при транспортуванні товару (з урахуванням декількох перевантажень у дорозі) та при зберіганні товару протягом усього строку його придатності.
Відповідно до п.5.5 Контракту, маркування товарів повинно здійснюватися відповідно до вимог, зазначених у законодавстві України та додатках до цього контракту. Тара та (або) упаковка товару повинна в обов'язковому порядку містити чітке маркування із зазначенням дати виготовлення товару та дати закінчення строку придатності товару.
Згідно з п.5.6. Контракту, якщо товар постачається па дерев'яних палетах, маркування кожної такої палети повинно в обов'язковому порядку містити клеймо ІРРС, нанесене відповідно до Міжнародної конвенції про захист рослин (IPРС) та Міжнародного стандарту з фітосанітарних заходів № 15 (ISPM № 15). У випадку порушення вищезазначеної вимоги продавець, крім сплати покупцю передбаченого цим контрактом штрафу, зобов'язаний відшкодувати покупцю у повному обсязі (без урахування штрафу) усі збитки завдані таким порушенням (у тому числі збитки, пов'язані з простроченням поставки товару, простоєм транспорту, поверненням товару продавцю, повторною поставкою товару, затримкою у митному оформлені товару та ін.).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Одеської митниці з метою здійснення митного оформлення: товар №1 «Ананаси консервовані, без додавання спирту, в первинних упаковках масою нетто не більш як 1 кг., з додаванням цукру менш ніж 19 мас. %: Ананаси шматочками у сиропі 24*565 г. - 5400 коробок. Торговельна марка: Своя Лінія. Виробник: V&K Pineapple Canning Co., Ltd. Країна виробництва: TH.»
Поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано відповідачу митну декларацію разом з відповідними документами на підтвердження митної вартості товарів, а саме:
1) декларація митної вартості (далі - ДМВ) та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості - подана декларація митної вартості з додатковим аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на страхування) з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр.4 ДМВ);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3841-VK/TH від 12.05.2023 та Специфікація № 1 від 01.06.2023р. до зазначеного контракту;
3) рахунок-фактура (інвойс) № VK23/0699 від 11.09.2023;
4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - разом з листом №0512/2 від 05.12.2023 до митного оформлення було надано Swift № б/н від 02.10.2023р.
5) виписка із бухгалтерської документації 63.2 на 17.01.2024;
6) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, - не надавалась, оскільки не підлягає ліцензуванню;
7) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - надана заява на страхування № 14829 від 03.10.2023 та договір № 040г0д від 11.03.2020.
Частиною 3 ст. 53 МКУ передбачено подання додаткових документів виключно у разі, якщо вищезазначені документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
За результатами перевірки наданих документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, Одеською митницею було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001527 від 05.12.2023 р.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» листом від 29.01.2024 № М-2024-0444/2 надано:
1) Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift № б/н від 02.10.2023;
2) Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №№ 353471, 353485, 353477 від 14.12.2023;
3) Акти прийому-передачі виконаних робіт №ОУ-0005679 від 04.12.2023р., №ОУ-0005678 від 04.12.2023р., №ОУ-0005677 від 04.12.2023р. до договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019;
4) Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 17.01.2024);
5) Прайс-лист б/н від 05.05.2023р. від продавця оцінюваних товарів;
6) Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-66/1 від 24.01.2024;
7) Копія митної декларації країни відправлення № А0141660909283 від 14.09.2023;
8) Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 73611/266385_3 від 20.09.2023р.
9) Платіжне доручення в іноземній валюті № 3636 від 23.09.2023.
Листом «Про надання інформації» від 06.02.2024 №7.10-5/7.10-28.5-02/13/2401 Одеською митницею повідомлено позивача, що надані ним документи не є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості від 05.12.2023 №UA500500/2023/000832/2.
Позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є безпідставними, оскільки відповідачу було надано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим, останні підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України (далі - Кодекс) документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 та ч. 1 ст. 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п. 8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень ч.2 ст.58 Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (ч. 1 ст. 337 Кодексу).
Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 49 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У ч.1 ст. 51 Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно приписів ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує таке.
Стосовно доводів митного органу про те, що у наданих позивачем до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості, суд зазначає таке.
Відповідно до умов договору, зокрема п. 2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3841-VK/TH від 12.05.2023 витрати на пакування та маркування включені у вартість товару.
Згідно з пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Отже, умовами Контракту сторонами визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару.
Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін контракту окремо зазначати числові значення таких витрат у коносаменті, інвойсі, тощо.
Таким чином, доводи митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Стосовно доводів митного органу, що в документі, що підтверджує вартість перевезення товару не міститься інформація щодо умов поставки товару, в платіжному документі відсутнє посилання на рахунок-фактуру суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2.1.9. договору на перевезення № 88189 від 09.04.2019 з моменту закінчення надання послуг, експедитор має надати клієнту протягом трьох робочих днів оригінали рахунків та актів виконаних робіт.
Згідно з п. 1. додаткової угоди № 3 від 01.05.2023р. до договору на перевезення №88189 від 09.04.2019 р., клієнт зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги протягом 5 (п'яти) календарних днів від дня прийняття послуг.
Судом встановлено, що до митного оформлення надано рахунки-фактури на транспортування №СФ-35044, №СФ-35045, №СФ-35046 від 04.12.2023р. що підтверджують вартість транспортування.
До митного оформлення позивачем надано з листом №0512/2 від 05.12.2023 заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 72825/262389 від 19.08.2023, в якій також зазначено умови поставки.
Твердження відповідача про те, що в наданому банківському платіжному документі, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що підтверджує сплату транспортних послуг, судом встановлено, що надані платіжні документи містять номери та дати рахунків - фактур.
Окрім того, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» листом № М-2024-0444/2 від 29.01.2024 р. надано відповідачу акти прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-0005679 від 04.12.2023, ОУ-0005678 від 04.12.2023, ОУ-0005677 від 04.12.2023 до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019, якими підтверджено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.
Отже, позивачем був обраний перший метод, оскільки відповідно до ст. 57 Кодексу визначення митної вартості застосовується за першим методом (основним), тобто за ціною контракту, оскільки немає ніяких обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, щодо ціни оцінюваних товарів, відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за ціною контракту, жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не зробить прямо або опосередковано продавцеві, покупець і продавець не пов'язані між собою особи.
Ціна товару (продукції) є найважливішою його характеристикою і істотною умовою угоди. Ціна (вартість) товару повинна бути вказана з необхідною і достатньою точністю і повнотою опису з усіма роз'ясненнями та застереженнями. Саме ціна (вартість) товару, певна в зовнішньоторговельному контракті (договорі) і є вихідною базою (основою) для визначення митної вартості товару.
При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру товару, рівень ціни, базисні умови поставки (базис ціни), валюта ціни, спосіб фіксації ціни, наявність знижок і / або умови платежу.
Порядок визначення одиниці виміру товару залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі даним товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена:
- за певну кількісну одиницю (або за певну кількість одиниць) товару, вказану у звичайно застосовував в торгівлі даним товаром одиницях виміру (ваги, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів і т.д.) або в числових одиницях (сотня, дюжина);
- за вагову одиницю, виходячи з базисного змісту основного речовини в товарі (для таких товарів, як руди, концентрати, хімікалії і ін.);
- за вагову одиницю залежно від коливань фактичної ваги змісту сторонніх домішок і вологості.
При поставці товару різної якості та асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо за одним контрактом поставляється велика кількість різних за якісними характеристиками товарів, ціни на них, як правило, вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту. При поставці комплектного обладнання ціни звичайно встановлюються за позиціями на кожну часткову поставку або на окремі комплектуючі частини і вказуються в додатку до контракту. Якщо в основу ціни кладеться вагова одиниця, необхідно визначити характер маси (брутто, нетто) або обумовити, чи включає ціна вартість тари і упаковки. Це вказівка необхідно також в тих випадках, коли ціна встановлюється за штуку, за комплект.
Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін розроблені базисні умови поставки, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця. Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, надані позивачем.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Кодексу право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
Разом з тим, як слідує із оскаржених рішень, вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити саме числові значення складових митної вартості імпортованих товарів.
Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товарів, ґрунтується на раніше визнаній відповідачем вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Крім того, судом взято до уваги правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, де суд касаційної інстанції зазначив: «Колегія суддів не приймає посилання скаржника на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень».
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З системного аналізу наведених норм права слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Кодексу, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Кодексу, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржених рішень відповідача, як таких, що не відповідають критеріям, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 6436,87 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 6436,87 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн суд зазначає таке.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що ст. 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано копії наступних документів: довіреність № 01/01/24-В про представлення інтересів ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»; договору №08/02-19/1 про надання правничої допомоги від 08.02.2019; додаткової угоди №05/04/24 від 05.04.2024 до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 про надання правничої допомоги від 20.07.2022; акту приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою № 05/04/24 від 05.04.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4153 від 26.02.2019 Вітовича Олексія Яковича; банківської виписки щодо руху коштів по рахункам позивача про сплату юридичних послуг.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат суд зазначає, що згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п.п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Так, суд установив, що професійну правничу допомогу позивачу було надано за умовами договору та додаткової угоди № 05/04/24 від 05.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» та адвокатським об'єднанням «Альянс» .
За цим договором клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02- 19/1 від «02» лютого 2019 року, а саме:
Скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/001527 від 05.12.2023 р.
1. Вартість послуг (гонорар) Об'єднання за цією Додатковою угодою складає - 8000 грн. (у т.ч. ПДВ).
2.1. Послуги, які надаються Об'єднанням, полягають у повному супроводженні адвокатом Об'єднання судової справи при її розгляді у суді першої інстанції (включаючи участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції) і передбачають: складання позовної заяви, відповіді на відзив (якщо така буде подана), додаткових пояснень (якщо у таких буде необхідність), заяв з процесуальних питань (якщо буде така необхідність); вчинення усіх необхідних процесуальних дій та складання інших необхідних процесуальних документів (якщо буде така необхідність).
2. Вартість послуг, зазначена у цій додатковій угоді є незмінною (фіксованою) та не залежить від кількості судових засідань, кількості та об'єму заяв по справі та інших процесуальних документів.
3. Послуги за даною Додатковою угодою вважаються належним чином наданими Об'єднанням з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі таких послуг.
5.Оплата Послуг здійснюється Клієнтом одним платежем разом із оплатою за інші послуги, що надаються у рамках договору. Умови оплати послуг, реквізити платіжних доручень (за необхідністю), можуть зазначатися у відповідному Акті приймання-передачі наданих Послуг.
6. Усі інші умови Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від «08» лютого 2019 р. залишаються незмінними.
7. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від «08» лютого 2019 р.
8. Ця Додаткова угода вважається укладеною та набирає чинності з дня її підписання та скріплення печатками Сторін.
9. Ця Додаткова угода складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із Сторін.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «АЛЬЯНС» Вітовичем Олексієм Яковичем у рамках договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, з урахуванням додаткової угоди №05/04/24 від 05.04.24 р. передбачає складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023 р.
-картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001527 від 05.12.2023 р.
Оцінено у 7 годин витраченого часу та у 8000 (вісім тисяч) грн. вартості послуг.
Згідно з актом приимання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №05/04/24 від 05.04.2024 р. до договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019 р.
Складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування:
- рішення про коригування митної вартості товарів №1)А500500/2023/000832/2 від 05.12.2023 р.
-картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500500/2023/001527 від 05.12.2023 р.
Вартість послуг становить 8000 (вісім тисяч) грн.
Сторони погодили, що оплата послуг за цим актом зараховується (включається) у гонорар, що був сплачений клієнтом платіжним дорученням (платіжною інструкцією) №399689 від 05.04.2024 р.
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.
Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.
Як зазначено вище, представник позивача просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Так, адвокатом позивача під час надання правової допомоги у даній справі складено змістовний адміністративний позов, до якого додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Поданий адвокатом адміністративний позов у даній справі відповідає вимогам, установленим КАС України.
Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.
Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, є витрати на правову допомогу у розмірі 3429,00 грн. (3 год.) за підготовку і складення позовної заяви, підготовку та оформлення письмових матеріалів, що додані до позовної заяви, які і стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - МАРКЕТ» (просп. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49098; ЄДРПОУ: 30487219) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 49038; ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці № UA500500/2023/000832/2 від 05.12.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001527 від 05.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 49038; ЄДРПОУ: 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - МАРКЕТ» (просп. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49098; ЄДРПОУ: 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6436 (шість тисяч чотириста тридцять шість) грн. 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3429 ( три тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17.06.2024.
Суддя О.В. Царікова