Справа № 756/15198/24
Номер провадження № 1-кп/756/917/25
18 березня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 25.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003689, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. У невстановлений під час судового розгляду день та час, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Реалізуючи наведений умисел, за допомогою мобільного додатку «Telegram», 24.11.2024, близько о 15:00 год. ОСОБА_4 замовив психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
У подальшому, 25.11.2024, близько о 16:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, у районі будинку № 13, на землі поблизу металевого паркану, знайшов пачку цигарок, в середині якої знаходився зіп-пакет із вмістом 10 поліетиленових зіп-пакетів, які містили порошкоподібну речовину. У цей момент ОСОБА_4 усвідомив, що знайдена ним порошкоподібна речовина є психотропною речовиною та яку останній підібрав та поклав до правої кишені куртки, в яку ОСОБА_4 був одягнений у той момент.
Цього ж дня, тобто 25.11.2024, близько о 16:10 год. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, у районі будинку № 4, ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх щодо наявності у нього заборонених засобів чи речовин, останній повідомив, що в правій кишені куртки, в яку був одягнений, знаходиться поліетиленовий пакет, в якому містяться 10 зіп-пакетів із порошкоподібною речовиною, яку він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Під час досудового розслідування встановлено, що вилучена під час огляду місця події та надана на дослідження порошкоподібна речовин, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 4,033 грам, що є великим розміром.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.
При цьому прокурор просила урахувати, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, на її думку, є щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що раніше вживав психотропні речовини, а тому вирішив замовити через телеграм канал «Тіп-Топ», з власного мобільного телефону психотропну речовину, а саме амфетамін. Із цих підстав вказану речовину залишив собі із метою особистого вживання, але у подальшому був зупинений працівниками поліції та на запитання останніх повідомив про наявності предметів та речей, обіг яких обмежено, які були в нього вилучені. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_4 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, та відсутності обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання.
3.2. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_4 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про спосіб незаконного придбання та інші відомості, які йому були відомі щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_5 як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання.
Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_3 уважає наявність такої обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та вказана в обвинувальному акті.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, що покарання є необхідним у тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода не завдана. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має професійно-технічну освіту, не працює, не одружений, виховувався в родині без батьків - бабою, оскільки батьки померли. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.3. З урахуванням викладених обставин по справі, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.
4.4. Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Крім того, застосування вказаних додаткових обов'язків та проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, надасть можливість ОСОБА_4 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Суд ураховує, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання який діє і наразі. А отже, до набуття вироком законної сили запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили, ураховуючи прийняте судом рішення про наявність винуватості ОСОБА_4 в учинені інкримінованого злочину.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Речові докази, а саме: психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 4,033 г., яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУ НП у м. Києві - слід відповідно до вимог ст. 100 КПК України знищити.
5.4. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/69176-НЗПРАП від 26.11.2024 у сумі 1591 грн 80 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в вигляді особистого зобов'язання до набуття вироком законної сили - залишити без змін.
Процесуальні витрати: за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/69176-НЗПРАП від 26.11.2024 у сумі 1591 грн 80 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази: психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 4,033 г., яка зберігається у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1