Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №711/661/25
Провадження №2/711/778/25
05 березня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
за участю представника
позивача за довіреністю Галасун Я.О.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк», через свого представника Меркулову В.В., звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2013 відповідач підписав Анкету-заяву № б/н від 30.10.2013 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме у тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Звертає увагу на те, що клієнт не міг приєднатися до іншої редакції Умов та правил надання банківських послуг. Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між ним та банком укладений договір, у порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
На підставі вказаної вище Анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 95000 грн. 00 коп. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 10/16, тип -Універсальна.
Відповідач, після отримання картки, за умовами укладеного з банком договору, здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання ним грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором. Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, зокрема щодо сплати відсотків.
Як зазначено, після спливу строку дії першої картки, відповідачем, для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки:
1) Кредитна картка номер - 4149437850577899, строк дії - 06/18, тип - Універсальна;
2) Кредитна картка номер - 5168755416790745, строк дії - 09/21, тип - Універсальна;
3) Кредитна картка номер - 4149439013868322, строк дії - 07/23, тип - Універсальна;
4) Кредитна картка номер - 4149439315466627, строк дії - 12/23, тип - Універсальна;
5) Кредитна картка номер - 5457082229636100, строк дії - 05/25, тип - Універсальна. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних.
У процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки - 40,8%. До того ж, клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Також, в зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 31.03.2021, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитуванню за картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
Позивач звертає увагу суду, що далі у процесі користування рахунком, 20.07.2021 відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/25, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноручно. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 20.07.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3., у розмірі 40,8%.
Згодом, відповідач додатково отримав кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 09/27, тип - Універсальна GOLD.
Також позивач звертає увагу суду, що у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту, відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач, станом на 11.12.2024, має заборгованість - 78763 грн. 61 коп., яка складається з: 78763 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту. На цей час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням їхніх законних прав ті інтересів.
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 30.10.2013 у розмірі 78763 грн. 61 коп. та сплачену суму судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Відповідачем відзив на позов подано не було.
У судовому засіданні представник позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Галасун Я.О. позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що був укладений договір від 30.10.2013, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі, ліміт якого в подальшому збільшено до 95000 грн. 00 коп. Банком було видано відповідачу банківські картки та остання є чинною до вересня 2027 року. Частково борг був списаний, в силу умов про реструктуризацію для військовослужбовців. Також, відповідачу було запропоновано реструктуризацію як військовому, тобто 50% тіла кредиту, але він ще не дав на це свою згоду. Наразі, борг по тілу кредиту становить 78763грн. 61 коп., який і просить позивач стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір.
У судовому засіданні відповідач суду пояснив, що він у 2013 році отримав кредит в Приватбанку. Він погодився на збільшення ліміту до 95000 грн. 00 коп. У 2023 році в кінці року використав 95000 грн. 00 коп., з чим він згоден. Уклав контракт як військовослужбовець і у нього зменшився дохід, а тому він не зміг погашати борг. Потім він проходив лікування, і потім пішов на війну. Він отримав довідку, що бере участь у зоні бойових дій і надав її до Приватбанку. Йому працівники банку постійно телефонують щодо боргу, але один дзвінок був образливим і тому він перестав взагалі платити по кредитному договору. При цьому, заробітну плату він й досі отримує через Приватбанк. До цього він постійно оплачував борги, навіть у великому розмірі. У серпні 2024 року він повернувся додому і йому знову запропонували повернути борг. Йому у банку було зменшено суму боргу до 78763грн. 61 коп. і визначено карту, по якій треба кожного місяця вносити певну суму. Він у жовтні і листопаді 2024 року вносив ці суми, але далі не може сплачувати, так як живе з матір'ю і її утримує, а вітчим на війні. Його матері 51 рік і вона отримує мінімальну заробітну плату. Він не є її опікуном і піклувальником. У нього немає коштів, щоб сплатити борг.
Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 30.10.2013 відповідач підписав Анкету-заяву № б/н від 30.10.2013 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі вказаної вище Анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 95000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_1 , строк дії - 10/16, тип -Універсальна.
Судом також встановлено, що після спливу строку дії вказаної вище картки, відповідачем, для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки:
1) Кредитна картка номер - 4149437850577899, строк дії - 06/18, тип - Універсальна;
2) Кредитна картка номер - 5168755416790745, строк дії - 09/21, тип - Універсальна;
3) Кредитна картка номер - 4149439013868322, строк дії - 07/23, тип - Універсальна;
4) Кредитна картка номер - 4149439315466627, строк дії - 12/23, тип - Універсальна;
5) Кредитна картка номер - 5457082229636100, строк дії - 05/25, тип - Універсальна.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. До того ж, відповідачу були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток. Також, в зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту - відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 31.03.2021, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитуванню за картковим рахункам. Відповідач не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому, частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
Як встановлено судом, 20.07.2021 відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/25, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноручно. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема, щодо сплати відсотків. Починаючи з 20.07.2021 відсотки нараховувалися, відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно з п. 1.3., у розмірі 40,8%. Згодом, відповідач додатково отримав кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 09/27, тип - Універсальна GOLD.
У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації, позивач скасував відсоткову ставку у березні 2022 - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та у межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач порушив умови договору та своєчасно не вносив кошти для погашення заборгованості, що призвело до утворення заборгованості позичальника перед банком, яка станом на 11.12.2024 має заборгованість - 78763 грн. 61 коп., яка складається з: 78763 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування відповідач був ознайомлений і прийняв умови договору № б/н від 30.10.2013, з подальшими змінами. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.
Крім того, під час розгляду справи судом досліджено виписку про рух коштів за договором: від 30.10.2013 № б/н за період з 30.10.2013 по 17.12.2024, яка надана позивачем, з якої вбачається, що відповідач постійно користувалася кредитними коштами: знімав готівку в банкоматах, розраховувався грошовими коштами за придбання різного роду товарів, здійснював перекази грошових коштів з картки на картку, поповнював картковий рахунок через термінали, а також списувалися відсотки, відбувалося збільшення кредитного ліміту і, відповідно грошові кошти за збільшеним кредитним лімітом використовувалися позичальником, сплата інших платежів тощо). Дані обставини також визнані відповідачем під час судового розгляду справи.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, зокрема і щодо розміру заборгованості, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно зі ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір № б/н від 30.10.2013 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 11.12.2024, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить - 78763 грн. 61 коп., який складається з наступного: 78763 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, розрахунками заборгованості за договором № б/н від 30.10.2013, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, а також випискою за означеним договором. Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем розмір заборгованості, який визначений позивачем, спростований не був жодними доказами, незважаючи на норми ст. ст. 12, 13, 76-82 ЦПК України. Суд звертає увагу, що відповідачем визнані обставини щодо укладання кредитного договору, не заперечуються умови, які передбачені договором, ним отримувалися кредитні кошти, а також він погодився із розміром збільшеного кредиту. Також зазначив, що грошовими коштами він користувався, протягом певного часу погашав заборгованість і на даний час існує та заборгованість, яка визначена позивачем. На думку суду, ті обставини, про які зазначив відповідач в судовому засіданні, щодо неможливості повернути заборгованість за кредитним договором, не є такими, які б були законними та справедливим щодо кредитодавця, враховуючи, що останнім зменшено розмір існуючої заборгованості та й надалі відповідачу запропоновані ряд умов, за яких і цей розмір заборгованості може бути зменшений. Між тим, в судовому засіданні відповідач не висловив свою згоду на врегулювання спору із позивачем на запропонованих останнім пропозиціях.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи позицію відповідача, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача, у межах заявлених позовних вимог, підлягає заборгованість за договором № б/н від 30.10.2013 - 78763 грн. 61 коп. , яка складається з наступного: 78763 грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач заборгованість за кредитним договором не погасив. Слід зазначити, що відповідач не скористалася правом подати відзив на позов та докази на спростування доводів позивача.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжним документом № BOJ66B46SB від 06.01.2025.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі - 2422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279-224 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором №б/н від 30.10.2013 у розмірі 78763грн. 61коп. (тіло кредиту), а також судовий збір в розмірі 2422грн. 40коп., а всього - 81186грн. 01коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14.03.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька