Справа № 635/10355/24
Провадження № 1-в/635/230/2025
21 березня 2025 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_3 засуджений за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року, який змінений ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 360, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій проти задоволення клопотання не заперечував, просив розглядати справу без його участі.
Представник державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Суд, розглянувши заяви прокурора, представника державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» та засудженого, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рубіжне Луганської області, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, не працевлаштований, не одружений, раніше засуджений за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 січня 2008 року за ст. 15, ч. 3 ст. 188, ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 лютого 2011 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 червня 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 червня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2020 року за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 січня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 360, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року, який змінений ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 360, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.
Так 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 31 травня 2021 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 360 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року, та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 років 1 місяця.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року щодо ОСОБА_3 змінено в частині призначеного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 360 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання в виді 3 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, дане покарання поглинуто покаранням, призначеним вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 січня 2021 року в виді позбавлення волі, строком на 4 роки, та призначено ОСОБА_3 в виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2102,00 гривні.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2020 рік становить 2102,00 гривні.
Відповідно до вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року ОСОБА_3 вчинив, зокрема 26 жовтня 2020 року кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 551,60 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Відповідно до вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року ОСОБА_3 вчинив, зокрема 21 жовтня 2020 року кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 365,00 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень, вчиненого ОСОБА_3 26 жовтня 2020 року та 21 жовтня 2020 року становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно кримінальне правопорушення, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року за яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинені діяння, кримінальна караність яких частково усунена законом, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим останній на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України та від покарання, призначеного вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України.
Водночас, за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 360 КК України, яке є кримінально-караним діянням, та вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 січня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 360, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
З огляду на вищевикладене ОСОБА_3 слід вважати засудженим вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року за ч. 2 ст. 360 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 січня 2021 року, призначеним остаточним покаранням у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Керуючись ст.ст. 377, 534, 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
клопотання ОСОБА_3 - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 травня 2021 року за ч. 2 ст. 360, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1